Фото: Леон Ніл/Getty Images
Україна стикається з дефіцитом засобів протиповітряної оборони після того, як перегляд військової допомоги Міністерством оборони США уповільнив поставки саме тоді, коли Москва посилює авіаудари, повідомляють західні ЗМІ, що викликає питання про те, чи має Європа політичну волю протистояти російській агресії.
Це питання видається особливо актуальним після того, як у ніч на 10 вересня Польща вперше збила над своєю територією кілька російських безпілотників, які перебували там під час чергового масованого нападу Росії на Україну.
З червневої директиви Пентагону поставки боєприпасів були нестабільними та меншими, ніж очікувалося. Як повідомляє Financial Times, чиновники та аналітики попереджають, що якщо Москва продовжить ескалацію або принаймні збереже нинішні високі темпи ракетних атак та атак безпілотників, українські підрозділи ППО зіткнуться з нестачею ресурсів.
«Це лише питання часу, коли закінчаться боєприпаси», – цитує видання джерело, знайоме з постачанням американських засобів протиповітряної оборони Україні.
Вразливість України вкотре підтвердилася у вівторок, коли щонайменше 25 людей загинули внаслідок авіаудару російської авіації по селу Ярова в Донецькій області, де люди стояли в черзі на отримання пенсій.
Уповільнення поставок засобів протиповітряної оборони викликає особливе занепокоєння, оскільки інші ракети, які закуповуються безпосередньо у виробників за окремою програмою – Ініціативою сприяння безпеці України – виготовляються партіями, що призводить до перебоїв у поставках.
Країни ЄС також нещодавно домовилися передати Україні системи протиповітряної оборони та боєприпаси зі своїх запасів і купити інші у США для забезпечення поставок, але ці поставки почали надходити лише частково.
У неділю російські війська здійснили найбільший повітряний напад на Україну з початку повномасштабного вторгнення, запустивши 805 ударних безпілотників та пасток для безпілотників «Шахед», а також 13 крилатих і балістичних ракет, вбивши чотирьох людей.
Хвилі ракетних атак і атак безпілотників відбуваються в той час, як російські війська просуваються наземним шляхом до стратегічно важливих міст на сході України.
Хоча Україна давно попереджала про проблеми з постачанням засобів протиповітряної оборони, особливо за часів адміністрації Джо Байдена, почастішання атак Москви ще більше загострило ці побоювання.
Уповільнення поставок американської зброї сталося після доповідної записки, написаної на початку червня Елбріджем Колбі, головним політичним радником Пентагону, військовому міністру США Піту Хегсету.
У ньому зазначалося, що американські війська повинні зосередитися на протидії загрозі з боку Китаю, а запити України на американську зброю можуть ще більше виснажити резерви Пентагону.
«Твердження, що ми «позбавляємо Київ життєво важливих боєприпасів для протиповітряної оборони», є відверто хибним, і Військове міністерство дуже старанно працює над підтримкою потреб України, зокрема у сфері протиповітряної оборони», – цитує Financial Times представника Пентагону.
Чиновник додав, що президент Дональд Трамп хоче «зупинити вбивства» та доручив США «продавати зброю союзникам по НАТО, що може поповнити поставки, які європейські країни надсилають до України».
«Однак європейські країни також повинні активізувати свої зусилля, зокрема, припинивши закупівлі російської нафти та чинячи економічний тиск на країни, які фінансують війну», – сказав він.
Після перевірки готовності 10 важливих систем Пентагон спочатку призупинив, а потім уповільнив постачання до України перехоплювачів Pac-3 для систем ППО Patriot, десятків переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger, високоточних артилерійських снарядів, понад 100 ракет Hellfire та Aim, запущених українськими системами ППО Nasams, та винищувачів F-16, повідомили високопоставлені американські та українські чиновники.
За словами українських чиновників, з літа українські сили витратили значні запаси боєприпасів, намагаючись відбити інтенсивні авіаудари, спрямовані як по військовій, так і по цивільній інфраструктурі.
Оскільки Росія розширює авіаудари по енергетичних об'єктах напередодні осені та зими, прагнучи послабити Україну та посилити її перевагу на полі бою, Київ очікує ще більших оборонних викликів.
Цього року різко зросла кількість атак російських безпілотників – в середньому понад 5200 запусків щомісяця протягом літа – і ця тенденція, ймовірно, продовжиться, попереджають українські чиновники та аналітики.
Кількість російських ракет цього року дещо зменшилася, але, за даними Повітряних сил України, щомісяця все ще запускаються сотні з них.
Фото РОМАН ПІЛІПЕЙ/AFP через Getty Images
Підпис до зображення: Українці використовують системи протиповітряної оборони швидше, ніж отримують нові
Кожна масштабна російська атака змушує Україну витрачати цінні ракети-перехоплювачі та інші боєприпаси швидше, ніж надходять американські заміни.
Минулого тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що доручив секретарю Ради національної безпеки і оборони України Рустему Умерову скоординувати дії українських чиновників, обласних адміністрацій та енергетичних компаній щодо закупівлі додаткових систем протиповітряної оборони ближнього та середнього радіуса дії.
Він сказав, що пріоритетом є перехоплення ударних безпілотників Shahed іранського виробництва. Зеленський повідомив, що зустрівся з представниками Повітряних сил України, щоб обговорити «прискорення постачання додаткових систем протиповітряної оборони».
Тим часом європейські союзники України також почали купувати для неї американську зброю після угоди, укладеної з Трампом під час саміту в Білому домі в серпні, яка дозволяє непрямі продажі Києву.
Ця ініціатива, очолювана країнами НАТО, дозволяє державам-учасницям закуповувати військову техніку та боєприпаси з американських запасів для України.
Зеленський заявив минулої середи, що європейські партнери придбали у серпні озброєння на суму 2 мільярди доларів, зокрема для протиповітряної оборони. Він додав, що метою України є забезпечення щонайменше 1 мільярда доларів щомісяця.
Чи може Європа стримати Росію?
Тим часом сама Європа стикається з критичним викликом: зростання загроз з боку Росії, яке стало ще більш очевидним сьогодні ввечері після того, як кілька російських шахідів влетіли на територію Польщі, та невизначеність щодо підтримки США змушують європейських лідерів вирішити, чи здатні вони взяти на себе відповідальність за власну оборону.
Генерал Нік Картер, колишній начальник штабу оборони Великої Британії та стратегічний радник Інституту глобальних змін Тоні Блера, розмірковує про це у колонці Politico.
Міжнародна виставка оборонного та безпекового обладнання (DSEI) у Лондоні цього тижня демонструє найновіші військові технології, але справжнє питання полягає в тому, чи не вистачить Європі швидкості та рішучості для їх розгортання, пише генерал Картер.
Він наголошує, що Росія веде «гібридну» війну, підриваючи безпеку НАТО через атаки в «сірій зоні»: диверсії, кібератаки, провокаційні ракетні удари.
Тим часом, на полі бою в Україні поєднуються методи минулих і майбутніх воєн: активне використання безпілотників, радіоелектронної боротьби, штучного інтелекту та швидка перебудова економіки на військову систему. Москва демонструє здатність виробляти тисячі одиниць техніки та сотні ракет за короткий час, фактично відповідаючи темпам НАТО.
За цих обставин Європа повинна діяти рішуче, оскільки перемога у війні завжди залежить від того, хто найшвидше адаптується. Це означає збільшення виробництва озброєнь, модернізацію армій, реформування систем закупівель та розвиток нових можливостей.
Є й деякі позитивні зрушення: країни НАТО пообіцяли збільшити витрати на оборону до 3,5% ВВП, ЄС створив фонд SAFE на 150 мільярдів євро.
Але цих кроків може бути недостатньо, оскільки для подолання розриву в потужностях знадобиться понад 1 трильйон доларів. Крім того, деякі країни зволікають: Велика Британія планує досягти цілі лише до 2035 року, а Іспанія взагалі відмовляється брати на себе будь-які зобов'язання.
Автор статті зазначає, що одних лише грошей недостатньо. Без стратегії, політичної волі, соціальної стійкості та структурних реформ інвестиції не перетворяться на реальну силу.
Європа має економічний та технологічний потенціал, який значно перевищує російський. Питання лише в тому, чи зможе вона діяти з достатньою швидкістю та рішучістю, щоб перетворити ці переваги на ефективний засіб стримування.
