«Головне, що всі мої хлопчики живі»: бухгалтерка з Миколаєва, яка стала бойовою медикинею 27.08.2025 10:37 Укрінформ Оксана на позивний «Зоряна» без вагань поміняла комфортний кабінет на евакомобіль
Ця невисока тендітна жінка з глибоким поглядом для багатьох бійців перетворилася на ангела-захисника, що з’являється у найкритичніші моменти. Вже три роки вона зберігає життя захисників на передовій.
Пані Оксана й досі на лінії вогню – її підрозділ захищає позиції на Харківщині. Наша бесіда відбулася одразу після повернення її екіпажу з бойового завдання.
НА ФРОНТ ПРОСИЛАСЯ ПОТАЙКИ ВІД КЕРІВНИЦТВА
За професією 56-річна Оксана Б. – бухгалтер. Працювала у структурі Пенсійного фонду, мала стабільне життя та надійну посаду. Виростила двох синів – Павла й Олександра, які з 2014 року захищають країну. Ще до повномасштабної агресії жінка намагалася добровільно потрапити на фронт, але тоді їй відмовили.
– Не могла стояти осторонь, – згадує вона, – хотіла бути поруч із синами, стати їхньою опорою. Але мені відповіли: вік не підходить…
Все змінилося 24 лютого 2022 року.
З перших днів повномасштабної війни Миколаїв опинився під постійними ударами. Однієї ночі російська ракета влучила у п’ятиповерхівку, де жила родина Оксани.
– Будівлю затрясло, ніби від землетрусу. Допомогла вийти з квартири батькові, який має проблеми зі зором. На вулиці побачили жінку: босу, у нічній сорочці, притискає до грудей дитину. На дворі стояла зима… Тоді мене переповнила лють до тих, хто прийшов нас нищити. На щастя, ракета не детонувала, тому наше житло залишилося неушкодженим. О шостій ранку я вже була у військкоматі й заявила: «Не піду звідси, доки мене не візьмете», – розповідає медикиня.
Це спрацювало. Спочатку її призначили бухгалтером у новостворений 11-й окремий стрілецький батальйон. Але за документами вона працювала недовго – у вільний час пройшла медичні курси й незабаром опинилася там, де, на її думку, була найпотрібніша.
У липні 2022 року жінка вже надавала допомогу бійцям на Бахмутському напрямку, де воювали її сини.
– Американські інструктори проводили навчання з тактичної медицини. Я отримала сертифікат і таємно від начальства почала проситися на передову. Мені запропонували приєднатися до 22 бригади, яка вирушала на Донбас. Попри незгоду керівників, зібрала речі й поїхала до Краматорська. На вокзалі підійшла до військових, пояснила ситуацію – мене відвезли до частини, – згадує Оксана.
НАКРИВАЛИ СВОЇМИ ТІЛАМИ ПОРАНЕНОГО
Колишня бухгалтерка стала санінструктором самохідного артилерійського дивізіону 22 окремої механізованої бригади. Це підрозділ воював під Бахмутом, потім на Сумщині, а з серпня 2024 року брав участь у боях на території Курської області. Зараз бригада захищає Харківщину.
Життя жінки змінилося кардинально: інший ритм, умови, відповідальність. Щодня доводилося рятувати людей, часом – ціною власного ризику. Вона знімала бронежилет, щоб швидше дістатися до поранених на мінних полях. Бувало, йшла пішки крізь багнюку, тримаючи медичний рюкзак над головою.
Оксана розповідає про епізод біля Часового Яру:
– Пораненого бійця треба було евакуювати. Ми з водієм Миколою П. дісталися до нього, але назад не могли виїхати – почався мінометний обстріл, працював снайпер. Ми накрили хлопця своїми тілами в бронежилетах. Передали координати – наші прикрили вогонь, і ми вийшли з пастки.
КОЛИ ЗВ’ЯЗОК МОВЧАВ, МИ СПІВАЛИ «ЧЕРВОНУ КАЛИНУ»
Одного разу під час евакуації чотирьох важкопоранених їхній автомобіль атакував ворожий дрон. Кузов пробили уламки, загорілися колеса. Зв’язок відсутній.
– Водій питає: що робити? Відповідаю: їдемо далі. Бачу, хлопці впали духом. Тоді ми з Миколою заспівали «Червону калину». Це був наш спосіб не здаватися. Співали голосно, щоб нас почули. Поранені підхопили. На щастя, наші вчасно приїхали – усіх врятували, – розповідає Оксана.
КОЛИ ВИТЯГУЮ КОГОСЬ ІЗ ПОЛЯ БОЮ, ДУМАЮ ПРО СВОЇХ СИНІВ
Її робота – щоденна боротьба за життя. Найбільша гордість – жоден бієць не загинув під час евакуації з 2022 року. Навіть у найскладніших випадках їй вдавалося стабілізувати стан поранених: «Хтось потім потребував ампутації, проте всі мої хлопці живі – це найважливіше». Вона радіє, коли бійці знаходять її й дякують.
Жінка зізнається: коли рятує бійців, уявляє своїх синів, яких теж хтось витягував з-під вогню. На питання про те, звідки в неї сили тягати важких поранених, відповідає: «Бог дав жінці силу народжувати – він не залишить її й у рятуванні життя».
Війна залишила відбиток на її душі: постійні зустрічі зі смертю, каліцтвами, стражданнями. Але лють до ворога дає енергію рухатися далі.
НАЙБІЛЬШЕ НА ВІЙНІ НЕ ВИСТАЧАЄ ТИШІ
У липні 2024 року загинув командир дивізіону, де служить Оксана. Вони забрали його кошеня Маргариту, яке тепер супроводжує їх у походах.
– Командир носив кицю за пазухою. Коли його тіло засипало землею, кішка кликала на допомогу – саме за цим звуком ми їх знайшли… – ділиться жінка.
За мужність і порятунок бійців молодший сержант Оксана Б. отримала численні нагороди, зокрема медаль «За врятоване життя».
На запитання про те, чого найбільше не вистачає на війні, Оксана відповідає:
– До складних умов звикаєш. Але найважче – відсутність тиші.
Вона розповідає, як колись їхній підрозділ відпочивав біля озера:
– Ми замовкли на 15 хвилин. Навколо – абсолютна тиша, лише лелеки курликали. Здавалося, це інший світ.
ПЕСИК ЖАННА І ТРИ РОКИ БЕЗ ВІДПУСТОК
За три роки служби Оксана жодного разу не відлучалася з фронту. Каже, не могла кинути побратимів. Втома дається взнаки, але вона вміє мобілізуватися.
– Іноді після важкого пораненця не можеш розігнутися. Але знаєш – треба встати й бігти далі.
Її підтримують думки про родину: сини на фронті, онучки Христинка й Аліса. Дома в Миколаєві чекають батько й собачка Жанна, яку вона врятувала після обстрілу притулку.
– Жанна – розумна й віддана, – говорить медикиня. – Вона нагадує про домівку.
Війна вимагає надлюдської витривалості, але Оксана не схиляється. У її спокійному голосі – сила, яка долає страх. Вона мріє про Україну, де панує мир, діти сміються, а солдати повертаються додому. І впевнена: ця мрія обов’язково збудеться.
Немає сумнівів – так і буде!
Евакуація Медики Миколаїв Військові Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
