Підсумки літніх боїв: як Сили оборони зірвали плани окупантів 27.08.2025 19:10 Укрінформ Літня наступальна кампанія 2025 року ще раз довела неспроможність російської армії реалізувати свої амбіції
Літо 2025 року, яке московське керівництво планувало завершити тріумфальними звітами про «звільнення» Донбасу, завершується зовсім іншим результатом. Замість швидкого прориву українських рубежів та виходу на оперативний простір – місяці кривавого «прогризання» фронту, яке поглинуло величезні ресурси. Так званий «вирішальний наступ» окупантів захлинувся, не досягнувши жодної стратегічної мети. Однак це не означає зникнення загрози. Не здійснивши максималістських задумів, противник відзначився низкою небезпечних тактичних переваг на окремих відрізках фронту. Напередодні осені критично важливо оцінити плани Кремля, ділянки, де нашої обороні вдалось їх зірвати, та нові загрози на мапі бойових дій.
**СМІЛИВІ ПЛАНИ ТА СКРОМНІ РЕЗУЛЬТАТИ: РОСІЙСЬКИЙ НАСТУП У РЕАЛІЯХ**
Російські стратеги поєднували амбітні цілі з прагматичним розрахунком на наявні ресурси. Як відзначають аналітики, метою було повне захоплення Донбасу та примус України до капітуляції.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», так описує задум ворога: «Ще до початку літніх подій багато спостерігачів називали їх «останньою спробою» Путіна зламати український спротив через розгром ЗСУ. Вже в травні було очевидно, що головний удар прийдеться на Донбас. Кремль розраховував на виснаження України, скорочення західної допомоги, особливо від США, і подальший обвал фронту з ефектом доміно».
За словами експерта, план відрізнявся простотою та самовпевненістю: «Наступаючи на Курахівському та Селідовському напрямках, оточити Покровськ, перерізати трасу Покровськ–Костянтинівка, що дозволило б зайти у фланг оборонної лінії Торецьк–Часів Яр». Це мало спричинити загрозу оточення угруповання ЗСУ на півночі Донбасу, закріпитися в районі Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та блокувати Сіверський виступ. «Така поразка українських військ, на думку росіян, мала викликати ланцюговий обвал оборони на всьому фронті», – резюмує Лакійчук.
Військовий аналітик Олександр Коваленко додає: головною ціллю наступу було забезпечення умов для подальших дій восени та взимку. «Росіяни усвідомлюють, що їх армія не здатна до складних операцій, а основним ресурсом залишається «м’ясо». Тому вони намагалися досягти ключових пунктів: Покровська, Костянтинівки, Лимана, щоб взимку вести бої в міській місцевості, де простіша логістика», – пояснює він.
**ХРОНІКА ФРОНТУ: НЕВДАЧІ ТА НЕБЕЗПЕКИ**
Експерти одностайні: стратегічні завдання росіян провалені, проте окремі тактичні успіхи створили загрози для України.
Коваленко підкреслює: «Станом на кінець серпня окупанти не реалізували жодного з планів… Виконано лише 10% від задуманого». Ключовою невдачею він називає відсутність виходу до меж міст, де планувались зимові бої. «Для ефективної облоги потрібно контролювати три напрями. Жоден із ключових пунктів – Покровськ, Костянтинівка, Сіверськ – не відповідає цій умові».
Лакійчук погоджується: «Ефективна наступальна операція перетворилась на місяці важких позиційних боїв». Він наголошує, що вартість цих дій для противника виявилася значною, а резерви «згоріли» без суттєвого результату.
Обидва фахівці виділяють критичні ділянки фронту:
– **Покровський напрямок та траса Покровськ–Костянтинівка**: Лакійчук називає втрату контролю над трасою найважчою за літо. «Ворог отримав можливість наступати на Покровськ з півночі та Костянтинівку з півдня, що загрожує оточенням наших сил». – **Новопавлівський напрямок**: Коваленко вважає його найнебезпечнішим через концентрацію близько 100 тисяч ворожих військ і спроби форсувати річку Ворона. – **Сіверський напрямок**: Безпосередня загроза Сіверську та Лиману. – **Куп’янськ**: Ключовий логістичний хаб, де росіяни атакують, незважаючи на втрати.
Причину часткових успіхів ворога Коваленко бачить у повільній адаптації ЗСУ до нової тактики: «Ми навчилися нищити техніку, але не можемо ефективно зупиняти мотоциклістів і штурмові групи, яких у противника в тисячі разів більше».
**ОСІННЯ ГРА: НОВІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ**
Після провалу літніх планів осінь принесе нові тактичні маневри. Коваленко очікує: _itреакції на ключові точки:_ – Загострення боїв за Покровськ – Контроль над Куп’янськом – Штурм Часового Яру Також можливі відволікаючі атаки на Херсон чи Запоріжжя для розтягування українських сил.
Лакійчук зазначає: «Реальність відрізняється від задумів росіян. Навіть якщо Путіну брешуть про успіхи, він бачить провал. Тому поспішає з дипломатичним блефом». Водночас він підкреслює перехід ЗСУ до активної оборони: «Це ще не перелом, але вже крок до перехоплення ініціативи. Хто контролює ініціативу – той диктує правила».
**ПІДСУМКИ**
Літо 2025 року підкреслило розрив між російськими амбіціями та реальними можливостями. Стратегічні цілі – прорив фронту, захоплення міст – залишились нездійсненими. Ворог витратив величезні ресурси для мінімальних просувань. Прорив на Покровськ-Костянтинівку та активність під Новопавлівкою потребують уваги, але й самі росіяни втратили стратегічний темп.
Економіка РФ перегрівається через військові витрати, що змушує Кремль поспішати. Україна ж нарощує виробництво озброєнь: нові ракети «Фламінго» та «Довгий Нептун», тисячі дронів FР-1, «Лютий», «Бобер» вже впливають на тил противника. Удари по НПЗ, паливні кризи в російських регіонах, знищення нафтопроводу до Москви – все це наслідок української стратегії. Головне зараз – не зупинятись.
Ситуація залишається напруженою, але літо 2025 довело: плани Кремля – не вирок, а лише завдання, які ЗСУ вчаться зривати.
Мирослав Ліскович. Київ
Донбас Україна ЗСУ Війна Лиман Війна з Росією Покровськ Костянтинівка Куп’янськ Прифронтові території
Источник: www.ukrinform.ua
