Наступ РФ на Сумщині: до Сум не дійдуть, хочуть постійно тероризувати

Наступ РФ на Сумщині: до Сум не дійдуть, хочуть постійно тероризувати 11.06.2025 15:08 Укрінформ Оцінюємо реальну ситуацію на півночі, оперативні завдання противника та ключову небезпеку для регіону

Наступ російських військ на півночі Сумської області, що розпочався кілька місяців тому, непокоїть українців давно і постійно. За даними аналітичного проєкту DeepState, станом на сьогодні близько 190 квадратних кілометрів території області перебувають в окупації. У «червоній» зоні частково або повністю опинилися десятки сіл Хотінської, Юнаківської та Миропільської громад. Ситуація на цьому напрямку складна, але чи є вона критичною? Які справжні цілі переслідує ворог і чи варто очікувати на спробу штурму Сум? Розбираємося в ситуації з провідними військовими експертами.

СКЛАДНО, АЛЕ НЕ КРИТИЧНО: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ

На перший погляд, ситуація може здаватися більш ніж тривожною, але порівняння з іншими операціями РФ розвіює цей настрій. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко наводить промовисту статистику, яка демонструє насамперед різницю у задіяних силах: «Ситуація на півночі Сумської області залишається складною, що зумовлено використанням російськими окупаційними військами чисельної переваги. Водночас, попри складність ситуації, назвати її критичною наразі підстав немає. Наприклад, під час наступу російських військ на півночі Харківської області в травні 2024 року – з напрямків на Вовчанськ та Липці… противник за місяць захопив близько 180 квадратних кілометрів, маючи угруповання чисельністю 35 тисяч осіб. Для порівняння, на півночі Сумщини ворог задіяв уже понад 60 тисяч військовослужбовців, однак за більш як 3,5 місяця захопив близько 190 квадратних кілометрів. Тобто навіть при вдвічі більшому особовому складі темпи просування втричі повільніші, ніж були під час наступу на Харківщині».

Пояснення такій динаміці дає військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов. За його словами, просування ворога має свої чіткі межі, визначені українською обороною: «На ширині фронту 15 км, на глибину до 6−8 км ворог спромігся вдертись на нашу Сумщину. Далі він навряд чи зможе йти, бо саме на таких відстанях починається мережа інженерно-технічних споруд, фортифікацій, які були тут свого часу побудовані… Чому перші лінії інженерних фортифікацій знаходяться саме на таких відстанях? Бо ближче неможливо було їх будувати з міркувань безпеки: надто близько від лінії державного кордону».

Таким чином, просування росіян відбувається у так званій «сірій зоні» безпосередньо біля кордону, де з об'єктивних причин неможливо було звести потужні оборонні рубежі. Зараз ворог впирається в основні лінії української оборони, і його подальший рух вимагав би значно більших ресурсів. При цьому, як зазначає Олександр Коваленко, ситуація не є односторонньою: «окремі ділянки території у самій Курській області Росії залишаються під контролем Сил оборони України. Наприклад, район Олешні… Також є інформація про активність наших сил у районі Тьоткіного». Це демонструє, що лінія фронту тут є динамічною, а українські війська здатні не лише оборонятися, а й чинити контртиск.

Саме тут проявляється гнучкість української тактики, яку військовий експерт Сергій Грабський описує як «дуже наполегливу, маневрову боротьбу, яка, зокрема, передбачає відхід з якихось позицій, які практично неможливо втримати або перебування на яких є самогубним». Це не відступ, а свідома стратегія обміну менш цінного простору на час та завдання противнику максимальних втрат, що є основою сучасної мобільної оборони.

АРМІЯ НА «ЖИГУЛЯХ»: З ЧИМ РОСІЯ ПРИЙШЛА НА СУМЩИНУ?

Щоб зрозуміти межі можливостей ворога, варто подивитися не лише на кількість, а й на якість угруповання військ «Курськ», яке діє на цьому напрямку. Експерти одностайні: його комплектація не відповідає завданням глибокого прориву та захоплення великих міст.

Олександр Коваленко дає нищівну характеристику: «Це угруповання має один із найгірших показників у російській армії за рівнем штатної комплектації основними бойовими танками та броньованими машинами. Натомість воно надзвичайно насичене артилерією».

Сергій Грабський підтверджує це конкретними цифрами, які виглядають майже анекдотично для наступального угруповання: «На 60 тис. військ там всього лише 120 танків і 500 бойових броньованих машин».

Цей дефіцит бронетехніки змушує росіян вдаватися до тактики, яка стала їхньою візитівкою у цій війні, – «м'ясних штурмів». Як іронічно зауважує Коваленко, в атаку йде піхота на всьому, що рухається: «на легких транспортних засобах – мотоциклах, квадроциклах, багі, цивільних авто типу «Жигулі», «Ниви», УАЗів». Усе це відбувається під прикриттям шквального вогню артилерії, авіабомб та FPV-дронів.

Така тактика дозволяє повільно «прогризати» оборону в прикордонній смузі, але вона є самогубною для спроб штурму великого міста чи прориву вглиб добре підготовленої оборони.

«ЗАКОШМАРИТИ» СУМИ ТА СКУВАТИ РЕЗЕРВИ: СПРАВЖНІ ЦІЛІ КРЕМЛЯ

Якщо не штурм Сум, то навіщо все це? Відповідь лежить у площині стратегічних пріоритетів Кремля та його цинічних методів ведення війни. Експерти виділяють дві головні цілі: одну – оперативно-стратегічну, іншу – тактичну, фактично терор.

  • Стратегічна ціль – розтягнути українські сили та скувати резерви.

Це ключова ідея, яку озвучують майже всі аналітики.

Як пояснює Олександр Коваленко, мета цих дій – «сковувати Сили оборони України, створювати потребу утримувати резерви в тилу замість їх перекидання на критичні напрямки фронту. У такий спосіб противник намагається завадити підсиленню нашого угруповання на сході – зокрема, у Покровському, Костянтинівському, Лимано-Куп’янському районах, де зараз зосереджено основний удар РФ».

Владислав Селезньов погоджується, що Сумщина, як і Харківщина, є допоміжними напрямками, тоді як пріоритетною ціллю для ворога залишається Донбас, зокрема Слов'янсько-Краматорська агломерація.

  • Тактична ціль – перетворити Суми на «мертве місто».

Якщо неможливо взяти місто, його треба зробити непридатним для життя. Євген Дикий, ветеран російсько-української війни, колишній командир роти батальйону «Айдар», влучно описує цей задум: «Дуже сумніваюся, що вони збираються там далі просуватися взагалі. Але «закошмарити» саме місто, зробити його непридатним для нормального життя, змусити сумчан масово виїжджати звідти – саме таке завдання в них поставлено зараз. Реалізувати те, що ми вже бачимо в Херсоні, де російські FPV-шники ганяються за маршрутками з людьми. Найімовірніше, українське командування думає над тим, як все-таки відсунути ворога на відстань, щоб їх FPV-дрони та ствольна арта до міста не діставали. Бо величезна різниця, коли місто «кошмарять» тільки «Іскандерами» та КАБами, які все-таки товар штучний, і коли його можна «кошмарити» звичайними артилерійськими снарядами та FPV-дронами».

РФ завдала ракетного удару по центральній частині міста Суми. 13 квітня 2025 року

Для цього окупантам потрібно вирішити конкретне військове завдання.

Як пояснює координатор групи «Інформаційний спротив», полковник запасу Костянтин Машовець, росіяни прагнуть «вийти на висоти в районі Юнаківки і просунутися десь в смузі від Костянтинівки до Володимирівки максимально близько до Сум, для того, щоб отримати можливість регулярно завдавати по Сумах ураження не тільки артилерією… але й за допомогою безпілотників тактичної зони».

Олександр Коваленко деталізує цей терористичний план: «Російські війська на півночі Сумської області намагатимуться наблизитися настільки, щоб за допомогою FPV-дронів тримати під контролем важливі логістичні артерії – траси Р-44, Р-61, Н-07, Н-12, а також локальні дороги».

СТІНА ОБОРОНИ ТА МЕЖА МОЖЛИВОСТЕЙ: ЧИ Є У ВОРОГА ШАНС?

З огляду на все вищесказане, відповідь на питання про загрозу окупації Сум є однозначною. Олександр Коваленко підсумовує: «Російські окупаційні війська не мають ані необхідного ресурсу, ані достатньої бойової спроможності для захоплення міста Суми».

Прогноз розвитку подій, на думку експертів, буде дзеркальним до того, що сталося на Харківщині. Ворог впнеться в основні фортифікації, і його наступ зупиниться. «На Сумщині розвиватиметься подібний сценарій: після початкових маневрів і тактичного просування – неминуча зупинка без жодного стратегічного успіху», – вважає Коваленко. Критичними точками, де наступальний потенціал РФ може бути зламаний, він називає райони Юнаківки та Хотіні, де рельєф та природні умови грають на боці оборони.

Йому вторить Сергій Грабський: «Обласному центру не загрожує присутність на його околицях російських танків або військовослужбовців. Але обласному центру загрожують постійні безперервні удари російської авіації, російських систем залпового вогню, далекобійної артилерії… Скажімо так: терор ніхто не скасовував».

Однак відсутність загрози окупації не означає відсутності небезпеки. OSINT-аналітик Віталій Кононученко наголошує на необхідності посилення цього напрямку: «Враховуючи тиск, який росіяни здійснюють на Сумському напрямку, Україні необхідно більше концентруватися на обороні Сум. Фортифікації на Сумському напрямку, на щастя, є, але їх, за словами військових, недостатньо для того, щоб результативно оборонятися протягом довгого часу. І зараз, знову ж, за словами військових, нам потрібно саме цей напрямок посилювати. Посилювати безпілотними підрозділами, підвозити сюди наше українське оптоволокно, яке, наприклад, на Донеччині вже працює – поки що не в тих кількостях, в яких є воно у ворога, тим не менше воно працює. Є необхідність перекинути на Сумський напрямок безпілотні підрозділи, які мають досвід боїв на Донбасі і на Курщині».

Це необхідно, щоб не дозволити ворогу реалізувати свою тактичну мету – перетворити Суми на прифронтове місто під постійним вогнем.

«Єдиний спосіб завадити цьому – це перекидати резерви на Сумщину і все ж таки вибивати орків з тих відстаней, з яких вони можуть дешевими і масовими засобами діставати до міста, – наголошує Євген Дикий. – Назад далеко в Росію ми ці 60 тисяч навряд чи зараз здатні випхати, у нас людей просто фізично мало для цього. Але відсунути треба».

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Аналіз ситуації на Сумському напрямку свідчить, що Росія веде тут багатошарову кампанію. Її мета – не окупація обласного центру, а досягнення тактичних переваг для терору проти цивільного населення та реалізація стратегічного завдання зі сковування українських резервів.

Головна загроза для Сум сьогодні – не російські танки на околицях, а постійні обстріли з артилерії, авіації та, в разі подальшого просування ворога, масове застосування FPV-дронів. Ситуація є важкою. Проте, як показує досвід боїв на Харківщині, українські захисники здатні зупинити такий наступ, перетворивши плани ворога на чергову піррову перемогу в зруйнованих селах прикордоння.

Суми Україна ЗСУ Росія Війна Війна з Росією Курська область

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю любов'ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *