Згоряння супутників в атмосфері може негативно позначитися на кліматі © Phys.org Супутники згорять у верхніх шарах атмосфери.
Компанія SpaceX заявила, що виведе з ладу 100 супутників Starlink протягом наступних шести місяців, оскільки виявила в них проблему, яка може призвести до поломки. Щоб супутники не становили загрози для інших космічних апаратів, їх зведуть з орбіти і вони згорять в атмосфері.
Але вчені стурбовані тим, що це може спричинити подальші зміни клімату Землі. Одна з команд дослідників нещодавно виявила потенційні озоноруйнуючі метали з космічних апаратів у стратосфері, де формується озоновий шар, пише у статті, опублікованій Space.com, Фіона Томпсон із Даремського університету.
Низька навколоземна орбіта, де перебуває більшість супутників, вивчають екосистеми Землі, вже перевантажена. Тільки Starlink там перебуває 5000 апаратів. Тому “прибирання” космічного сміття є важливим питанням. Нещодавно запущені апарати повинні бути прибрані протягом 25 років або переведенням вище на так звану «цвинтарну орбіту» або шляхом згоряння в атмосфері Землі.
Супутники на нижчій орбіті зазвичай проектуються так, щоб використовувати паливо, що залишилося, і силу тяжіння Землі для повторного входу в атмосферу. У такому разі апарат входить в атмосферу у певній точці і падає над Тихим океаном у точці Немо (так званий цвинтар космічних кораблів). При неконтрольованому сході апарати згоряють у атмосфері.
NASA та Європейське космічне агентство просувають таку процедуру утилізації як частину філософії дизайну, яка називається «проектування заради загибелі». Перш ніж отримати ліцензію, оператори супутників повинні довести, що їхні конструкції зможуть повернутися в атмосферу та гарантувати низький рівень людських втрат. Але занепокоєння впливом на верхні шари атмосфери при повторному вході набагато нижче.
Спочатку ні космічний сектор, ні астрофізики не вважали, що згоряння супутників буде серйозною загрозою для довкілля. Але що турбує дослідників, які займаються атмосферним кліматом?
Побоювання ґрунтуються на 40-річних дослідженнях причин утворення озонових дір над південним та північним полюсами, які вперше широко спостерігалися у 1980-х роках. Сьогодні відомо, що втрата озону викликана штучними промисловими газами, які поєднуються з природними полярними стратосферними хмарами або перламутровими хмарами. Поверхня цих хмар діє як каталізатор, перетворюючи нешкідливі хімічні речовини більш активні форми, здатні швидко руйнувати озон.
Вчені стурбовані тим, що частки з космічних апаратів можуть стимулювати утворення таких хмар та руйнування озону, коли Земля тільки-но почала відновлюватися. Дослідники також припускають, що це також може призвести до більшої кількості перистих хмар, що пропускають сонячне світло, але затримують його на виході. Більшість таких хмар може призвести до подальшого нагрівання планети.
Томпсон визнає, що існуючі дослідження недостатньо сфокусовані, щоб однозначно оцінити вплив згоряння супутників в атмосфері на клімат. Деякі астрофізики стверджують, що частинки оксиду алюмінію з космічних апаратів спричинять хімічні реакції в атмосфері, які, ймовірно, спровокують руйнування озону.
Водночас вона зазначає, що очікування на результати, які будуть більш точними, може призвести до того, що руйнування озонового шару вже почнеться.
