© Getty Images
Алла Котляр
Цікава історія розгортається на наших очах із розбронюванням медиків. Цікава тим, що, на жаль, є дуже показовою стосовно того, як загалом ухвалюють управлінські рішення в країні — без стратегічного бачення і, як наслідок, без урахування можливих колізій. Саме такі рішення підривають довіру до держави, оскільки створюють нерівність, непевність, а також відкривають шлях до зловживань.
МОЗ оголосило про розбронювання медиків на запит Командування Медичних сил (КМС) та Міноборони. Однак чітких і прозорих механізмів цієї процедури наразі немає. Спробуймо розібратися, чим це загрожує і як цю ситуацію можна було б виправити.
Хронологія подій
Мобілізація — дуже важливе і вкрай чутливе питання. Невдоволені знайдуться завжди. Не було стовідсоткової броні для медиків, була проблема потрапляння лікарів на фронт на немедичні посади й водночас — як брак медиків там, так і удар по спроможності лікарень надавати медичні послуги в тилу. Запровадили стовідсоткове бронювання медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я (постанова Кабміну №36 від 14 січня 2025 року) — обурилися приватники (через відтік кадрів) і ті, хто є дотичним до військової медицини (адже на передовій лікарі також украй потрібні).
Згодом з’явилося роз’яснення від МОЗ — за запитом Міноборони та КМС щодо потреб у тих чи інших фахівцях-медиках проводитимуть розбронювання: «Подання про розбронювання здійснюватимуть керівники медзакладів засобами Порталу Дія відповідно до порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час». І далі: «Міністерство охорони здоров’я у координації з департаментами охорони здоров’я проводитиме відповідні консультації та формуватиме списки необхідних медпрацівників. Процес буде організовано таким чином, аби забезпечити належне функціонування цивільних медичних закладів».
На запит КМС та Міноборони впродовж місяця потрібну цифру буде розбито за регіонами (де і які можливості є), й далі «не втручаємося в деталі», заявляв міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко в інтерв’ю у лютому, скинувши в такий спосіб відповідальність із центрального на місцевий рівень. Та якщо в лікарні загального профілю є хірург, але немає анестезіолога, то там, за словами міністра, можна закрити хірургію і змінити маршрути пацієнтів. Механізм розбронювання, мовляв, передбачено.
І от це сталося. 28 квітня один із ТГ-каналів, близьких до влади, повідомив, що в системі охорони здоров’я незабаром розпочнеться кіпіш: будуть розброньовані близько 2000 медичних спеціалістів різних категорій (переважно хірургів і травматологів). Зазначалося також, що головні лікарі вже оголошують конкурс на «улюбленців», обираючи, кого залишити, а кого «віддати ТЦК». Йдіть добровільно, не віддавайте свою долю на відкуп начальству та ТЦК! — закликав ТГ-канал.
Вже наступного дня в МОЗ відбулася робоча нарада з регіональними департаментами охорони здоров’я, про що було повідомлено на сайті міністерства. Так, наприклад, Одеська область, за інформацією ZN.UA, отримала доручення розбронювати 92 лікарів — хірургів, анестезіологів, сімейних лікарів, терапевтів.
Ще через день, 30 квітня, Міноборони уточнило, яких медичних працівників стосувався запит, наголосивши, що йдеться не про масове, а про розбронювання обмеженої кількості фахівців, критично необхідних для доукомплектування підрозділів Медичних сил ЗСУ — зокрема Сухопутних військ. Однак у роз’ясненні не уточнюється ні кількість цих фахівців, ні те, на підставі чого формувалася саме така потреба. Начмед третьої штурмової бригади Вікторія Ковач раніше стверджувала, що у війську справді не вистачає медиків, а головне — ніхто не розуміє, скільки та яких саме спеціальностей бракує. Також незрозуміло, чи враховували під час формування запиту загальну кількість згаданих фахівців у країні? А якщо таких загалом недостатньо? Чи перенавчатимуть медпрацівників? Як і де? В які терміни?
Ну й головне — постанова Кабміну №76 від 27 січня 2023 року (зі змінами 2025 року) створила відносно чітку рамку для бронювання військовозобов’язаних працівників, зокрема у сфері охорони здоров’я. Водночас поняття «розбронювання» не закріплено в жодному нормативно-правовому акті.
Минуло понад три тижні відтоді, як МОЗ оголосило про запит КМС і Міноборони на розбронювання. Списки ще формуються. Заяв від медиків поки не чутно. Думаю, ми їх і не почуємо. Заявити, що тебе розбронювали, бо головний лікар має на тебе зуб, — майже рівнозначно зізнанню в ухилянтстві. Ті ж, хто в той чи інший спосіб свою броню збереже, говорити про це також не будуть зацікавлені.
А тим часом уявити, якими критеріями мають керуватися головні лікарі під час розбронювання своїх працівників, насправді дуже важко. Це мають бути всі руді? Чи ті, в кого немає маленьких дітей? Або ті, хто менше працює й має менше досвіду? Але ж передова потребує досвідчених. Критеріїв немає. І це — величезна проблема.
Що не так із «механізмом розбронювання» і яким він має бути?
На думку адвокатки, заступниці міністра охорони здоров’я України у 2014–2015 роках Наталії Лісневської, «на даний момент поняття «розбронювання» прямо не врегульоване на рівні закону або спеціального урядового акту. Наявні норми про бронювання не містять чіткої та формалізованої процедури розбронювання.
Наталія ЛісневськаНаталья Лисневская / facebook
Основні нормативні джерела в цьому питанні — Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також постанова Кабміну №76 від 27 січня 2023 року (зі змінами №36 від 14 січня 2025 року) — визначають порядок бронювання, але не врегульовують розбронювання.
Листи / пояснення МОЗ, Міноборони, ТЦК не мають нормативного статусу, але часто використовуються як орієнтир.
Жоден нормативний акт прямо не описує процедури розбронювання, не встановлює критеріїв, термінів, порядку оскарження чи захисту прав працівника. Відсутність нормативного механізму розбронювання означає, що особа не може передбачити, як і коли в неї заберуть право на відстрочку. Це пряме порушення правової визначеності.
Фактично розбронювання медиків відбувається в ручному (адміністративному) режимі з ініціативи військових органів (Міноборони, КМС), МОЗ або обласного департаменту охорони здоров’я роботодавця, якщо втрачається статус критично важливого підприємства, або в разі звільнення працівника. І якщо зняття броні в разі її закінчення чи звільнення є зрозумілим і юридично визначеним актом, то розбронювання «за потребою» таким не є».
Про «типові» кроки в такому розбронюванні ми знаємо лише із заяв міністра Ляшка. І головною проблемою тут є відсутність будь-яких критеріїв.
«Не існує офіційного переліку причин, із яких медичний працівник може бути розброньований, а також немає єдиного підходу, як саме відбирають осіб, що підлягають вилученню зі списків заброньованих, — продовжує Наталія Лісневська. — Крім того, не передбачено жодної процедури — ні оцінки потреби в розбронюванні, ні погодження з медзакладом, ні повідомлення працівника.
Проблематично виглядає й право на оскарження такого рішення. Оскільки рішення про розбронювання не має статусу адміністративного акту, неможливо подати скаргу в досудовому порядку й, по суті, немає об’єкта оскарження в суді — працівник не має на руках документа, який формально обмежує його права. Це парадокс юридичного вакууму, коли порушення є, але відсутній об’єкт правового захисту. Процедуру мобілізації також неможливо зупинити, оскільки формально витяг уже недійсний, але підстави його скасування невідомі.
Усі обмеження прав, зокрема мобілізація, мають бути чітко врегульовані законом. Коли розбронювання відбувається без нормативного акту, виникає порушення конституційного права громадянина на знання підстав і порядку втручання в його свободи.
А за наявного механізму є ризики суб’єктивності та зловживання.
Без критеріїв місцеві органи влади можуть вибірково ухвалювати рішення з політичних міркувань; через «вказівки згори»; під тиском локальних ТЦК чи командирів; без узгодження з реальними потребами системи охорони здоров’я. Це відкриває шлях до корупції, неформальних квот або «показової» мобілізації. Окремі медичні установи чи працівники можуть бути розброньовані вибірково — залежно від політичної волі, суб’єктивних оцінок чи особистих зв’язків.
Така ситуація породжує додаткові виклики. Є ризик руйнування медичної системи, оскільки в разі масового розбронювання фахівців клініки втрачають ключових працівників, унаслідок чого знижується якість і безперервність медичної допомоги та підривається стабільність системи в умовах війни».
НСЗУ заявляє, що втрата укомплектованості лікарні внаслідок призову окремих працівників не буде підставою для припинення договору з нею. Однак і ці заяви наразі не підкріплені нормативно-правовими актами.
«Без визначених критеріїв зростає соціальна напруга та деморалізація, — продовжує Наталія Лісневська. — Медики, які вважалися «заброньованими», починають почуватися незахищеними, й це знижує мотивацію залишатися в професії, породжує недовіру до державних гарантій, провокує масове звільнення або виїзд за кордон.
Зростає політична напруга між МОЗ, ТЦК і громадами. Надмірне або непрозоре розбронювання викликає напругу між місцевими адміністраціями, медичними закладами та військовими структурами, що гальмує загальнодержавну мобілізаційну стратегію».
На думку адвокатки, термінове законодавче врегулювання може врятувати ситуацію. Необхідно просто зараз запровадити офіційний порядок розбронювання шляхом внесення змін до постанови КМУ №76. Додати окремий розділ про підстави (наприклад потреба ЗСУ, зміна обставин, звільнення); механізм (ініціатор, погодження, обґрунтування); повідомлення та можливість апеляції. Визначити чіткий перелік підстав для розбронювання (звільнення, втрата фахової відповідності, потреби ЗСУ тощо). Запровадити письмову процедуру повідомлення працівника з обов’язковим строком на заперечення (наприклад, п’ять-сім днів). Надати можливість судового або адміністративного оскарження. Розробити механізм замінності — щоб у разі розбронювання одного медпрацівника роботодавець міг запропонувати іншого тощо. Встановити критерії відбору під час розбронювання, наприклад за принципом ступеню дефіцитності спеціальності або ж наявності критичної медичної посади з урахуванням стану здоров’я працівника та наявності заміни. Запровадити оформлення розбронювання як адміністративного рішення у формі наказу, витягу або розпорядження з правом на ознайомлення та подання заперечення з доступом до судового захисту (як для будь-якого адміністративного акту).
Відсутність критеріїв розбронювання медичних працівників — це не лише адміністративна прогалина, а серйозна загроза національній безпеці та правопорядку. Утворення «сірої зони» в такому критичному для країни питанні, як мобілізація медичного персоналу, підриває довіру до держави, створює нерівність, а також відкриває шлях до зловживань». Урегулювання цього процесу, на думку адвокатки, має стати пріоритетом парламенту, уряду та професійних об’єднань уже найближчими тижнями. Бо в умовах війни непевність — найнебезпечніший чинник.
Чи врятує ситуацію ротація медиків?
Керівниця медичного напряму ПДМШ імені Пирогова Світлана Друзенко вихід із цієї ситуації бачить у ротації: «Ми працюємо разом із військовими медиками з 2015 року, посилюємо військову медицину. Звісно, несправедливо, коли одні медики вже четвертий рік перебувають на фронті, а інші не служать. ПДМШ має свої напрацювання в цьому. Ми працюємо ротаціями. Звичайні цивільні медики на місяць приїжджають на прифронтові території — до лікарні, в бригаду, й посилюють військових там, де їм бракує медиків. До 2022 року в нас були офіційні запити, зараз — від певних бригад. Ми працюємо пліч-о-пліч із військовими медиками. Так само можна робити на державному рівні, мобілізуючи медиків на три-шість місяців.
Світлана ДрузенкоSvitlana Druzenko / facebook
Поміняти всіх медиків практично неможливо. У нових людей немає досвіду. Військова медицина кардинально відрізняється від цивільної. Але частково замінювати тих, хто вже так довго перебуває на фронті, не тільки можна, а й потрібно, тому що лікарі втрачають кваліфікацію, не оперують, не вдосконалюються. Вони дуже втомлені, не бачать сім’ї. Лікарі, з якими я працювала до повномасштабного вторгнення, четвертий рік не бачать своїх маленьких дітей, які ростуть без них. Це абсолютно неприйнятна ситуація, яку потрібно змінювати.
Застосувати сьогодні механізм ротацій цілком реально. Ще до повномасштабного вторгнення, за часів АТО і ООС був механізм залучення цивільних медиків. Так працював ПДМШ. Ми були залучені наказами Генштабу Міноборони та МОЗ. Медики зі своїх цивільних місць роботи просто їздили у відрядження, а за місяць поверталися. Зараз деякі керівники чинять так само на власний розсуд. Але що далі, то менше хтось відпускає своїх працівників. А насправді це — величезний досвід. 70–80% добровольців, які пройшли через наш шпиталь, зараз мобілізовані. Вони мають досвід роботи з військовими на фронті й на прифронтових територіях. Їм набагато легше було вливатися в свої бригади, бо вони знали, що їх очікує, розуміли, як відрізняється військова робота від цивільної.
Отже, на мою думку, є два шляхи. Можна або абсолютно легально залучати цивільних медиків для посилення військової медицини. Або мобілізувати людей, але на короткі періоди — на три-шість місяців, аби потім вони поверталися до своїх лікарень і не втрачали професійних навичок. Водночас у такий спосіб можна було б розвантажити тих військових медиків, які зараз служать.
Просто зняти бронь із медиків сьогодні, на мою думку, — не дуже добрий варіант, оскільки він містить велику корупційну складову. Крім того, це лише поглибить страх тих, хто вже й так боїться. Інші ж просто відкупляться.
Від початку стовідсоткове бронювання медиків було неправильним кроком, як і загалом політика мобілізації. Звісно, медиків потрібно міняти. Але як тепер вийти з непростої ситуації? Саме тому я й пропоную варіант ротацій. І добре було б, якби його пройшла більшість. Ми ж не будемо одразу всіх, хто на фронті, демобілізовувати. Ті, хто залишиться, й навчатимуть новачків».
Сильна армія неможлива без сильної медицини, а сильна медицина — без правової гарантії захисту своїх фахівців.
На жаль, відповідей на свої запити з усіх цих питань від КМС, Міноборони і МОЗ ZN.UA так і не отримало, хоча всі терміни вже спливли. Вочевидь, це свідчить про те, що чіткого розуміння, як мають відбуватися процеси розбронювання медиків і компенсації браку медиків на передовій, у відомств наразі немає. А проте шляхи вирішення проблеми є, ми про них написали.
