Фото УНІАН
Як в українських школах говорять про війну, як діти реагують на такі розмови? Скільки дітей відчувають зневіру через війну?
Відповіді на ці питання зібрали автори дослідження «Про роль освіти у формуванні особистісної стійкості, соціального капіталу країн та культури миру».
Результати опитування були представлені на п'ятому Саміті перших леді та джентльменів, який відбувається в Києві та цього року присвячений освіті.
Під час опитування учнів попросили описати, як у їхніх школах обговорюється тема повномасштабної війни в Україні.
13% опитаних учнів відповіли, що вони здебільшого не говорять про війну в школі.
Фото УНІАН
39% сказали, що вчителі згадують війну під час уроків.
61% сказали, що їхні школи наголошують на важливості підтримки Збройних Сил України та допомоги іншим.
Суперечки та глузування
Автори дослідження зазначають, що переважають проактивні та емпатичні відповіді на запитання про війну. За їхніми словами, недовіра серед студентів помітна, але вона не домінує.
Одним із дослідницьких питань було – як учні вашого класу чи школи реагують на тему повномасштабної війни?
Хоча понад 40% студентів відповіли, що вони беруть участь у волонтерських ініціативах , благодійності, обговорюють новини та намагаються розібратися в подіях, 18% розповіли про суперечки через різне ставлення до війни.
Водночас 17% опитаних дітей уникають розмов про війну, бо це викликає тривогу, а 26% сказали, що учні їхньої школи висловлюють розчарування або відчай через війну.
8% відчували глузування або образи на адресу тих, хто постраждав від війни .
Розмова про складні почуття
Дітей також запитали, про що важливо говорити в школі, коли йдеться про повномасштабну війну.
Їхні відповіді були такими:
- 45% сказали, що нам потрібно говорити про важливість єдності та взаємопідтримки;
- 44% про мужність та самопожертву людей, які захищали Україну;
- 37% хотіли б поговорити про дезінформацію та про те, як її розпізнати ;
- 30% хотіли б поговорити про складні почуття, які викликає війна;
- 5% респондентів вважають, що не потрібно говорити про війну в школі.
Як розповісти дітям про війну
В рамках дослідження було проведено 16 фокус-груп, у яких взяли участь близько 100 батьків та 100 вчителів.
І батьки, і вчителі говорили про проблеми навчання в умовах ізоляції: ефективне навчання в ізоляції практично неможливе, а скорочені уроки у змішаному форматі не дозволяють належним чином опрацювати навчальний матеріал.
Як студенти, так і вчителі відчувають брак живого спілкування під час дистанційного навчання.
Під час фокус-груп вчителі наголошували на важливості чуйного спілкування з учнями, а також на необхідності додаткової підтримки учнів, зокрема дітей внутрішньо переміщених осіб та тих, хто втратив батьків.
Фото УНІАН
Підпис до фото: Люди після обстрілу в Києві, липень 2025 року
«Необхідність фоторепортажу на освітніх уроках, зокрема тих, що пов’язані з темою війни, створює додатковий тиск на учнів та вчителів, оскільки це не завжди доречно», – наводять автори дослідження спостереження вчителів.
Також, на думку вчителів, бракує системного підходу до висвітлення теми війни на державному рівні.
«Вони [діти] дуже глибоко переживають усе це, незалежно від того, наскільки вони малі», – зазначив один із вчителів.
Батьки критикують формальний підхід шкіл до висвітлення війни, який насправді не передає всієї суті проблеми.
«Це має бути висвітлено на уроках історії, діти повинні знати витоки російської агресії, потрібно навчати дітей фактам, про які не знало наше покоління. Діти повинні це знати, це допоможе їм у житті», – зазначив один із батьків під час фокус-групи.
Фото УНІАН
Також, згідно з дослідженням, під час війни діти найбільше очікують справедливого ставлення від вчителя (32%) та підтримки й поваги (31%).
Українські студенти вважають вміння підтримувати (58%) та розуміння життєвих обставин (56%) найціннішими якостями вчителя у воєнний час.
Тридцять один відсоток опитаних українських підлітків відчувають тривогу або страх під час навчання в школі та потребують особливої уваги та психологічної підтримки.
Онлайн-опитування серед учнів віком 15-17 років було проведено у липні-серпні 2025 року. В Україні було опитано 200 учнів, 100 вчителів та 100 батьків.
Дослідження було розроблено та впроваджено Центром соціальних змін та поведінкової економіки у співпраці з Deloitte, за сприяння Організації економічного співробітництва та розвитку, Міністерства освіти і науки та Київської школи економіки (KSE).
