Сага українських ракетоносців 11.09.2025 09:10 Укрінформ Історія про те, як Україна керувала власною стратегічною авіацією
Влітку 1991 року, на початку розпаду Радянської імперії, в Україні розташовувався цілий парк далеких бомбардувальників, які нині стали сумнозвісними для всіх українців: Ту-95МС, Ту-160, Ту-22М3 та інші.
Однією з найбільших була авіабаза в Узині, що в Київській області. Там дислокувалися штаб і два полки 106-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії. Третій полк цієї військової частини мав постійний пункт дислокації на території Росії, в Моздоку.
26 чотиримоторних «ведмедів» Ту-95МС – ракетоносців, які дислокувалися на величезному аеродромі Узина, могли нести по 16 крилатих ракет кожен, перебуваючи в повітрі до 15 годин, а за потреби з дозаправкою облітали півсвіту. Другий полк в Узині був озброєний літаками Іл-78, тими самими літаючими заправниками, що забезпечували бомбардувальники паливом у польоті. Ці машини були символом світового розмаху радянської дальньої авіації.
На той час 106-та ВБАД входила до складу 37-ї Повітряної армії Верховного стратегічного командування зі штабом у Смоленську і навіть після 24 серпня 1991 року деякий час все ще підпорядковувалася Москві.
Однак, протягом останньої «радянської» осені ситуація стрімко змінилася не на користь імперського центру: між 24 серпня та 6 грудня 1991 року, з формуванням Збройних Сил України, Верховна Рада та Президент України оголосили про перехід усіх військ, розташованих на території колишньої Української РСР, під українське командування.
Це зовсім не входило до планів Бєлокамяна, тому, коли вони зрозуміли, що не вдасться зберегти контроль над стратегічними силами, зокрема, далекобійною авіацією, розміщеною в сусідній незалежній державі, вони вирішили перебазувати важкі бомбардувальники «в рідну гавань».
Кореспондент Укрінформу згадав, як українські авіатори чинили опір спробам московського керівництва позбавити Україну стратегічної авіації, та що сталося далі, разом із безпосереднім учасником тих подій, полковником у відставці Григорієм Васильовичем Потапчуком, на той час заступником командира 106-ї ВБАД з авіаційної інженерної служби.
Група офіцерів 106-ї ВБАД (третій праворуч – Григорій Потапчук). На задньому плані – ракетоносець Ту-95МС. Авіабаза Узин, 1991 рік.
АРМАДА: СПАДЩИНА ІМПЕРІЇ
– Разом із незалежністю Україна отримала дуже потужну авіаційну складову ядерної тріади, – згадує Григорій Потапчук, – окрім нашої Узинської авіадивізії, під українську юрисдикцію потрапили десятки інших авіаційних підрозділів, озброєних стратегічними ракетоносцями.
Источник: www.ukrinform.ua
