Володимиру Балюку, Герою України, позивний «Балу», сьогодні виповнилося б 30 років.
Володимир народився 31 серпня 1996 року в селі Сереховичі на Волині. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Після дев’яти класів Сереховичівського ліцею він продовжив навчання у Луцькому правознавчому ліцеї. У 2013 році здобував вищу освіту в Луцькому національному технічному університеті та Університеті банківської справи у Львові, отримавши ступінь магістра у 2019 році.
Проте своє майбутнє Володимир пов’язав із військом. 29 липня 2016 року він підписав контракт зі Збройними силами України. Пройшов бойовий шлях учасника АТО/ООС, служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді та став головним сержантом десантно-штурмової роти.
У війську мав позивний «Балу». За роки служби здобув значний бойовий досвід, постійно вдосконалював професійну підготовку та брав участь у міжнародних навчаннях. Армія була для нього покликанням, він планував розвиватися у військовій справі й надалі.
«Балу» також захоплювався спортом, зокрема практичною стрільбою та кросфітом, неодноразово здобував призові місця на змаганнях. Проте для побратимів значно важливішими були його характер і ставлення до людей.
Офіцер-десантник із позивним «Одін», друг і командир Володимира, згадує: «Володя – учасник АТО/ООС, був головним сержантом нашої роти. Надійнішого і виваженішого воїна годі було шукати. Спокійний, чесний, справедливий: не було таких питань, які б він не зміг вирішити. У нього завжди все виходило, у службі, спорті та інших справах. «Балу» завжди брав призові місця у змаганнях із практичної стрільби та кросфіту. Планував продовжувати та розвивати свою військову кар’єру».
З початком повномасштабного російського вторгнення Володимир продовжив воювати у складі свого підрозділу. Брав участь у бойових діях на Херсонщині та Миколаївщині. Прикривав побратимів вогнем, евакуйовував поранених, допомагав виводити особовий склад з оточення, знищував російську техніку та живу силу противника.
На початку квітня 2022 року підрозділ Володимира виконував наступальне завдання на півдні України. Він командував штурмовою групою. Щоб зупинити українських десантників, російські війська кинули в бій танки, бронетехніку та значні сили піхоти.
5 квітня 2022 року на околиці села Нововознесенське Херсонської області Володимир разом із побратимами вступив у бій з противником. Він помітив російську бойову машину десанту, яка рухалася просто в напрямку українських позицій. Володимир застосував протитанковий ракетний комплекс Javelin і знищив ворожу машину. Невдовзі з’явилася ще одна БМД. Володимир миттєво зорієнтувався, взяв NLAW і уразив другу бронемашину противника.
Під час того бою він особисто знищив близько десяти російських військовослужбовців та дві одиниці ворожої бронетехніки. Коли противник почав відступати, прикриваючи свій відхід щільним вогнем, Володимир дістав тяжке осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям.
«Знаєте, мені досі не віриться, що Володі з нами нема, – згадував «Одін». – Я чомусь думаю, що Володя все одно десь тут поруч, просто ми його не бачимо. І вже з неба він буде допомагати нам далі знищувати ворога та гнати його з нашої рідної землі».
8 квітня 2022 року Володимира Балюка поховали у рідних Сереховичах. 12 квітня 2022 року Указом Президента України сержанту Володимиру Балюку посмертно присвоєно найвище державне звання – Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Нагороду він отримав за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі. Володимир «Балу» Балюк прожив лише 25 років, але значну частину свого дорослого життя віддав українському війську. Він пройшов шлях від контрактника, який прийшов до Збройних сил у двадцять років, до досвідченого головного сержанта, командира штурмової групи та людини, якій довіряли інші.
У своєму останньому бою він до кінця залишався таким, яким його пам’ятають побратими: спокійним, рішучим і надійним. Тим, хто в найважчий момент не відступає, а бере відповідальність на себе.
Вічна пам’ять Герою України!