Автор фото, EPA
Підпис до фото, Сі Цзіньпін сприяв уникненню Путіним міжнародної ізоляції після початку агресії проти України
Володимир Путін відновлює свої візити до Китаю, проте тепер – у зміненій ролі. Вперше з часу вторгнення в Україну російський лідер відвідує свого ключового союзника не як підлеглий Сі Цзіньпіна, загнаний у глухий кут західними обмеженнями, а як глобальний політик, який веде діалог на рівних з президентом США – лідером провідної економічної та військової держави світу й головного опонента Китаю.
Ця поїздка до Пекіна стане для Путіна символом успіху після візиту на Аляску, де Трамп організував урочисту зустріч російського президента на американській території, а останній переконав його відкликати вимоги припинити бомбардування України та погрози новими санкціями.
- Трамп так і не запровадив обмеження проти Росії та її президента. Чи можна сприймати серйозно його нові застороги?
Аудиторія для демонстрації успіхів обирається масштабна: окрім Сі Цзіньпіна, Путіна чекають понад десяток керівників країн антизахідного альянсу. У неділю вони зіберуться в Тяньцзіні на дворічний саміт Шанхайської організації співробітництва.
Після завершення форуму російський лідер залишиться для індивідуальних переговорів із Сі. У середу в столиці Китаю вони спільно відвідають парад на честь 80-річчя завершення Другої світової війни та відзначатимуть «перемогу китайського народу у боротьбі з японською агресією та у всесвітній антифашистській кампанії».
Трампу не вдається розірвати союз Путіна та Сі
Нестандартно тривалий візит російського президента покликаний показати Заходу, що «необмежена партнерська угода» між двома країнами лише зміцнюється, а спроби США роз’єднати їх зазнають невдачі, за оцінками експертів.
Навіть у разі поступок Трампа щодо України та скасування санкцій Росія не відмовиться від співпраці з Китаєм, переконані аналітики.
«Посилення торгівельного тиску на КНР лише зміцнює альянс Москви та Пекіна. Маніпуляції з послаблення їхніх відносин за сценарієм “Кіссінджер навпаки” не дали очікуваних результатів», – зауважує П’єр Андріє, колишній французький дипломат з досвідом роботи в Росії, Таджикистані та Молдові.
Завдяки Генрі Кіссінджеру США за президентства Ніксона у 1970-х змогли відокремити Китай від Радянського Союзу. Проте на той момент між ними вже існувала напруга. Сьогодні ситуація корінним чином змінилася.
«Якщо стратегія Штатів полягає у розколі російсько-китайської єдності через припинення війни в Україні та послаблення санкцій проти Москви, Вашингтон недооцінює глибину та комплексність цього партнерства», – йдеться в аналітичній статті Центру європейського аналізу.
Автор фото, Reuters
«Російсько-китайські стосунки переживають найплодотворніший період за всю історію, і жодна зі сторін не має наміру їх змінювати, незалежно від обіцянок чи тиску з боку США», – зазначається у дослідженні, автор якого залишається анонімним через «загрози безпеці».
«Найближчі партнери»
Крім економічної взаємодії, Китай і Росія мають ідеологічні точки дотику. Після відходу західних брендів КНР став основним постачальником техніки та товарів до РФ, а також головним покупцем її енергоносіїв. Втім, агресія проти України додала нові аргументи для зміцнення союзу.
«Обидві держави виступають проти ліберальних цінностей Заходу та оскаржують гегемонію США. Обидві є ядерними державами з постійним місцем у Раді Безпеки ООН. Їхні стратегічні цілі взаємодоповнюються», – перелічує фактори об’єднання П’єр Андріє, фахівець з азійсько-російських відносин.
- Через Путіна та Трампа: чому Європі та Китаю не вдається відновити діалог
«У економічній сфері вони взаємодоповнюються: РФ – джерело ресурсів, КНР – технологій. У військовому плані Китай отримує вигоду від географічного захисту з боку Росії», – додає він.
Головною ж причиною зближення після анексії Криму експерт називає особисті стосунки лідерів.
Путін та Сі мають багато спільного: обидва досягли похилого віку (72 роки), виросли за радянського комунізму, тривалий час керують державами й планують залишатися при владі. Обидва створили жорсткі авторитарні системи, не терплять опозиції та прагнуть відновити історичні кордони.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Сі – єдиний зарубіжний керівник, який відвідував особисті святкування Путіна. Меню 2018 року у Владивостоці включало ковбасу, горілку, млинці та ікру
Напередодні вторгнення в Україну лідери підписали декларацію про «дружбу без обмежень та співпрацю без заборонених тем». Сі називає Путіна «найближчим союзником» і зустрічався з ним частіше, ніж з будь-яким іншим світовим керівником – понад 40 разів.
Однак нинішній візит має особливе значення.
Китайський розрахунок
Рік тому Путін мав міжнародний ордер на арешт за звинуваченнями у військових злочинах, а Китай залишався єдиною великою державою, готовою його прийняти. Тоді ж Сі Цзіньпіна вітали у Вашингтоні та Парижі, де Макрон намагався переконати його вплинути на Росію – безрезультатно.
Тепер російський лідер їде до Пекіна з символами перемоги над США, що дозволить йому позиціонувати себе як рівноправного партнера Сі.
Проте ця рівність ілюзорна, зауважує Патріція Кім з Брукінгського інституту. КНР прагне контролювати Путіна, не допускаючи його зближення з Заходом, але й уникає надмірного зміцнення Москви.
«Ідеальний сценарій для Китаю – Росія, достатньо сильна для конфронтації із Заходом, але недостатньо потужна для самостійної політики», – коментувала вона після травневої зустрічі лідерів.
Російські побоювання
«Багато росіян сприймають нинішні відносини з Китаєм як нерівноправні, де КНР використовує РФ як джерело сировини та ринок збуту, – зазначають у «Левада-центрі», який Кремль маркував як «іноземного агента». – Це викликає тривогу через ризик залежності від могутнього сусіда».
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, У 2014 році Путін запустив першу нитку газопроводу «Сибірська потужність». Спроби продати другу гілку Китаю після втрати європейського ринку затягуються
Однак недовіра не заважає громадянам РФ бачити в КНР «стратегічний щит» у протистоянні зі Штатами.
«Схвалення Китаю досягає історичних максимумів, тоді як ставлення до Заходу – мінімальне, – констатували соціологи до зустрічі Путіна з Трампом. – КНР сприймається як антипод американського впливу».
Поточний візит має підсилити в росіянах впевненість, що їхня країна не веде захопницьку війну, а «захищає суверенітет» від «західних маніпуляцій».
Коаліція недемократій
Саміт ШОС-2024 стане наймасштабнішим з моменту заснування організації у 2001 році, демонструючи альтернативу західним інституціям.
До Китаю вперше за сім років приїде індійський прем’єр Моді, який мав конфлікти з Сі через прикордонні сутички, але тепер стикається з тиском з боку США через торгівлю та співпрацю з РФ, що продає Індії знижену нафту.
Як лідер другої світової економіки, Китай очолює не лише ШОС, але й блок БРІКС, де головним сполучною ланкою є антиамериканські настрої.
Без Росії ця коаліція мала б прогалину, тому Путіну гарантовано ключова роль у подальших ініціативах, вважає Андріє.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, У Пекіні Путін зустрінеться з іншим критиком США – Кім Чен Ином. На фото: їхня поїздка Пхеньяном у 2023 році
«Росія корисна Китаю для стабілізації Центральної Азії та консолідації країн Глобального Півдня навколо альтернативної моделі світоустрою», – пояснює експерт.
Наступного тижня на параді в Пекіні Путіна оточуватимуть лідери Ірану та Північної Кореї.
«Чи стане це першим зібранням «осі автократій»? – запитує Ніл Томас з Asia Society. – Навряд чи цей союз буде міцним через розбіжності учасників. Проте сам факт їхньої присутності підкреслює роль Китаю як лідера антидемократичного світу».
