Із найменш навченого пілота стрімко перетворився на найдосвідченішого
“Даня — вже Герой і давно ним став”, — неодноразово говорив його командир Ростислав Лазаренко ще за життя молодого пілота-штурмовика.
Командир зовсім не перебільшував.
Кожен із 137 вильотів із бойовим застосуванням Данила Мурашка міг стати останнім.
Влітку 2023 року на вебсайті Президента України з’явився указ №422/2023, який вже офіційно задокументував відвагу молодого офіцера.
Ростислав Лазаренко розповів, що Данило не лише воював безперервно, а й між повітряними боями наполегливо вивчав англійську, аби бути серед перших, хто поїде перевчатися на F-16. Адже у свої 24 роки він вже чітко бачив майбутнє України та української авіації.
“Я був переконаний, що саме Даня має одним із перших сісти на F-ку, адже він був неймовірною людиною — і в плані бойового досвіду, і як товариш, мав хист командира, я вже не кажу, яким талановитим пілотом він був. Від Данила ніколи не чув: «Не полечу, втомився, хочу додому… Ніколи… У нього на першому місці була війна». Він воював за всіх українців, байдуже, на якому напрямку. Радив йому: «Вчи англійську мову! А все решта беру на себе!» Відтоді він своїм коштом накупив курсів, розмовляв, зубрив, слухав… Данька воював і водночас вчився, вдосконалювався, як ніхто…”.
Командир розповів, що на початку 2022 року зовсім юний офіцер Мурашко мав мінімальний досвід. Та саме він із товаришами стали бойовим ядром підрозділу.
“Данило з найменш навченого пілота стрімко перетворився на найдосвідченішого. Я знав: якщо є можливість відпрацювати, він це зробить. Вмів наперед прорахувати супротивника й успішно виконати атаку. Він був одним із тих, хто весь час казав: «Палич, дай злетіти! Там хлопці! Нам треба допомогти!» Навіть коли умови для виконання завдання були, м’яко кажучи, несприятливі. Завжди справлявся… Відверто кажучи, я наївно вірив, що хто-хто, а Данька виживе і дійде до перемоги. Стільки розмов у нас про це було…”, – зазначив Лазаренко.
27 січня 2023 року під час бойового вильоту капітан Данило Мурашко героїчно загинув неподалік Краматорська… «Я відвернув!» Це єдине, що встиг прокричати Даня.
“Точно знаю, що Данька б не хотів, аби ми опустили руки. Будемо й далі бити «руській мір» і проганяти наволоч із нашої землі! Тим, чим є…”.
Вдячність Герою!
Анастасія Олехнович
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання