Сумщині” />
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото,
Наслідки російських обстрілів у Білопіллі на Сумщині
У Сумській ОВА заявили, що через постійні російські обстріли та загибель людей ухвалила рішення евакуювати мешканців п'ятикілометрової прикордонної зони з Росією.
Голова Сумської ОВА Володимир Артюх каже, що така необхідність назріла вже давно.
Останнім часом прикордонні громади потрапляють під обстріли значно частіше.
- У Куп'янську на Харківщині почали евакуацію населення. Що загрожує місту?
- Руйнування, підтоплення та евакуація. Наслідки підриву Каховської ГЕС у фото
- Пів року у підвалі. Історія порятунку 7-річної дівчинки з Бахмута
- "Наче кінець світу". Як живе і б'ється Бахмут – символ українського спротиву Росії
"Головне – гинуть наші люди. Якщо загалом з січня по липень 2023 року від ворожих обстрілів загинуло 35 цивільних осіб, то за останній місяць – 17 людей, з яких 1 дитина", – повідомив Артюх.
Він також додав, що люди гинуть не лише від обстрілів, але і через дії у прикордонні російських диверсійних груп.
Крім того, за словами голови ОВА, перебування у п'ятикілометровій зоні цивільних ускладнює роботу українським військовим, які змушені діяти менш ефективно.
В адміністрації кажуть, що підготували усі плани та маршрути евакуації.
Ми запитали місцевих жителів, як їм живеться на цих територіях та як вони ставляться до такого рішення.
"Хто мав, куди виїхати – виїхав"
Мешканці прикордонних районів Сумщини, з якими поспілкувалася ВВС Україна, кажуть, що новина про евакуацію заскочила їх зненацька, і жодних деталей і планів влада їм наразі не повідомила.
"Сьогоднішня новина була трошки шокуюча, ще не зрозуміло, що вони мають на увазі, куди, як?" – так відреагував на ініціативу влади В'ячеслав, який мешкає у селі Попівка, розташованому безпосередньо біля кордону з Росією.
"З городу видно їхні (російські. – Ред.) окопи, їхні будинки – взагалі на межі, на "нулі", – каже він.
За його словами, зараз він по роботі виїхав із села, проте там постійно живуть його батьки, і він регулярно їздить до них на вихідні.
В'ячеслав каже, що його батьки не дуже налаштовані виїжджати зі свого будинку – але для того, щоб ухвалити остаточне рішення, він би хотів почути від влади детальну інформацію щодо того, куди, як і на який час планують евакуювати людей.
Місцева влада обіцяє надати таку інформацію.
"Хто хотів виїхати і мав, куди – ті виїхали", – каже В'ячеслав і додає, що до війни у їхньому селі було близько 600 людей, а зараз лишилося 350-400 людей.
За його словами, люди у прикордонних громадах звикли жити під постійними обстрілами.
"Таке поняття як сирена в нас не працює. Почув вистріл – треба ховатися", – каже він і пояснює, що через близькість кордону система оповіщення просто небезпеку не встигає спрацювати.
Водночас він додає, що у Попівці за час війни зруйнували лише один будинок, а більше від обстрілів страждає Велика Писарівка, хоча вона і розташована далі від кордону.
Також В'ячеслав каже, що не зовсім зрозуміло, чому евакуювати вирішили саме п'ятикілометрову зону, адже від обстрілів постійно потерпає значно більша територія.
"П'ять кілометрів – це ніщо. Міномет б'є на десять кілометрів, а "Гради" – більше 20", – каже він і додає, що чекатиме більше інформації та роз'яснень від влади, щоб вирішувати, що робити далі.
"Будемо дивитися по обставинах"
Про брак інформації та неясність ситуації з евакуацією на цей момент також каже і Ярослава, яка разом із чоловіком та дитиною мешкає у Великій Писарівці.
За її словами, ухвалити якесь рішення вона зможе лише тоді, коли розумітиме, яку саме евакуацію планує влада і як збирається її проводити.
"Якщо це евакуація примусова, то в мене є дитина, якій сім років – тоді в мене немає вибору, я буду евакуюватись, тому що я не маю права від неї відмовитися", – каже вона.
"Якщо це буде добровільна евакуація – будемо дивитися по обставинах. Наразі я особисто – 50 на 50", – додає Ярослава.
За її словами, саме з їхньої громади в Україні розпочалася повномасштабна війна.
"На нас напали на перших, і з 24 лютого нашу громаду обстрілюють щодня", – каже жінка.
Вона розповідає, що у березні 2022 року вона виїжджала до Польщі, але вже у травні повернулася до Великої Писарівки.
"У мене тут чоловік, він рятувальник МНС-ник, зрозуміло, що він невиїзний, в мене тут робота", – пояснює своє рішення Ярослава.
"Може це дивно, але я розуміла, що тут з мене набагато більше користі буде, я зможу допомогти. Може це комусь в голову не вкладається, але зі своєю на той момент 5-річною донькою я приїхала назад на прикордоння", – додає вона і каже, що відтоді працює на благо громади і допомагає їй розвиватися.
Водночас жінка визнає, що обстріли почастішали, і цивільні дуже потерпають.
"Боїмося звичайно, за дітей боїмося, за себе боїмося, за батьків боїмося. Але ви ж розумієте – не так просто все кинути і поїхати", – каже Ярослава і додає, що так само як і решта мешканців прикордоння на Сумщині буде чекати на роз'яснення від влади щодо евакуації та подальших дій.