Заява Валерія Залужного на дипломатичній нараді на початку серпня, що «Україна ніколи не вступить до НАТО», на кілька днів стала топтемою в українському інформаційному просторі. Колишній головнокомандувач різко розкритикував Альянс, перспективи вступу і запропонував альтернативу — експедиційні сили JEF. Чи справді ця оборонна коаліція здатна замінити НАТО, яка її роль у безпековій архітектурі Європи і що може отримати Україна від розширеного партнерства?
Генерал Залужний пропонує JEF
На початку серпня 2026 року відбулася чергова нарада керівників закордонних дипломатичних установ України. Головною новиною стала заява колишнього головнокомандувача ЗСУ, чинного посла України у Великій Британії Валерія Залужного, що «Україна ніколи не вступить в НАТО». Хоч пролунала вона на закритій частині наради, то відразу потрапила в медіа.
Валерій Залужний
Валерій Залужний також критично оцінив обороноздатність НАТО: «Скоріш за все, НАТО залишиться в тому самому вигляді, який є, і буде років 12, як Україна, переходити на стандарти, яких необхідно досягти, щоб хоча б дорівнювати рівню половину хоч би від рівня Російської Федерації». І додав, що «неможливо приєднатися з тим рівнем розвитку, який є зараз у ЗСУ, до організації з доктринами Другої світової війни». У той самий час посол визнав, що «Україні потрібні технології, які сьогодні ще є в країнах НАТО», у тому числі антибалістика, космічні можливості тощо.
Ще Валерій Залужний озвучив альтернативу НАТО — членство в європейській оборонній коаліції Joint Expeditionary Force, оскільки «здобути гарантії безпеки у військовому союзі, на мою думку, найпростіше саме через JEF».
Заява Валерія Залужного спричинила чимало дискусій і змусила реагувати речника МЗС Георгія Тихого, котрий підтвердив офіційну позицію: «Курс України на вступ до Північноатлантичного альянсу залишається незмінним». І додав, що «слова посла щодо перспектив членства України в НАТО були вихоплені з контексту й набули резонансу, хоча у повній цитаті йшлося насамперед про JEF, а не НАТО».
Зазнавши критики, посол підкоригував позицію, запевнив, що прихильник НАТО, проте вважає, що Альянс потребує змін. Він також додав, що НАТО буде готове до вступу України тоді, коли перейде на нові стандарти і доктрини. І знову згадав про JEF як «досить перспективну організацію».
Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер з лідерами інших держав у Державній залі Президентського палацу під час саміту Об’єднаних експедиційних сил (JEF) у Гельсінкі. 26 березня 2026 року
Що ж таке Joint Expeditionary Force
Joint Expeditionary Force (JEF) — це багатонаціональні експедиційні сили, створені у 2015 році. Мета — швидка реакція на кризи в регіоні Балтійського та Північного морів, Арктиці й Північній Атлантиці. До складу JEF входять десять північноєвропейських країн: Велика Британія, Нідерланди, Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Ісландія, Естонія, Латвія, Литва. JEF створені на фундаменті спільного розуміння загроз національній безпеці та дозволяють країнам-учасницям швидко розгортати сили без тривалих політичних узгоджень.
Саме Велика Британія, де працює послом Валерій Залужний, ініціювала JEF. Ще у 2012 році начальник Штабу оборони Сполученого Королівства генерал Девід Річардс запропонував їхню концепцію як елітних сил для влагодження таких проблем у Північній Європі, як російський саботаж й агресивні дії. А 2014 року на саміті НАТО в Уельсі, на тлі анексії Криму Росією, Лондон ініціював створення JEF з потенціалом мобілізації до 10 000 військовослужбовців.
Велика Британія виступає як рамкова нація (Framework Nation), тобто надає командну інфраструктуру, номінує оперативний штаб і командувача для кожної операції. Інші дев’ять країн-учасниць долучаються добровільно, виділяючи сили й засоби для конкретних місій.
Як функціонує ця структура
JEF не постійні сили з виділеними військовими підрозділами. Вони функціонують як гнучка рамкова структура, що залучає сили зі складу національних армій країн-учасниць для виконання конкретних завдань. Контингенти не передають під командування Великої Британії, а залишають під національним командуванням і стратегічним контролем. Країни делегують лише оперативне командування й контроль командувачу операції JEF і можуть відкликати свої сили в будь-який момент.
Проведення навчань Об’єднаних експедиційних сил під керівництвом Великої Британії у Литві
Фактично це військова структура, зосереджена навколо наявних спроможностей високої готовності Великої Британії, до якої можуть приєднатися її партнери. Це підтверджує механізм прийняття рішень 1+1: для початку операції достатньо згоди Великої Британії та ще однієї країни-учасниці.
Стратегічні рішення щодо розвитку JEF ухвалюють очільники держав-членів на щорічних самітах. Реалізацію спільної політики безпеки й оборони узгоджують міністри оборони також на щорічних зустрічах. Концепції оперативного використання сил й інші військові аспекти двічі на рік узгоджують начальники генеральних штабів. Робочий рівень забезпечують директори з політики та військових питань (рівень двозіркових генералів) на регулярних зустрічах.
Joint Expeditionary Force набули повної оперативної готовності (FOC) у 2018 році. Це високомобільні об’єднані сили, здатні проводити операції в усьому спектрі конфліктів: повномасштабні військові дії з використанням всіх видів збройних сил, операції обмеженого масштабу, операції зі стримування для запобігання агресії, протидію гібридним загрозам, захист критичної підводної інфраструктури, миротворчі місії.
JEF можуть діяти в п’яти оперативних доменах — морському (захист комунікацій, підводної інфраструктури, прибережних зон), сухопутному (оборона території, мобільні операції, логістична підтримка), повітряному (контроль повітряного простору, розвідка, вогнева підтримка), космічному (супутникова розвідка, навігація, комунікації) та кібернетичному (захист інформаційних систем і протидія кібератакам).
Сили JEF мають два основні ешелони готовності, що дозволяють забезпечити і швидку реакцію, і тривалу підтримку операцій. Передовий елемент — це мобільні підрозділи, що перебувають у надзвичайно високій готовності (Extremely High Readiness – EHR) і дуже високій готовності (Very High Readiness – VHR). Ці підрозділи включають сили спеціальних операцій, морську піхоту, парашутні підрозділи, їх розгортають за лічені години та дні.
Тренування Об’єднаних експедиційних сил під проводом Великої Британії
Основну інтервенційну спроможність становлять авіаційні, механізовані, танкові, артилерійські підрозділи, великі надводні кораблі, підводні човни, котрі утримують у стані високої готовності (High Readiness – HR). Вони потребують більше часу й ресурсів для розгортання, проте забезпечують тривалу підтримку операцій і здатні до ескалації.
Які активності здійснює JEF
До 2022 року ключовим елементом діяльності JEF були спільні навчання на всіх рівнях, програми розвитку та взаємосумісності: тактично інтегрували підрозділи країн-учасниць, обмінювалися офіцерами, проводили спільні навчальні програми, узгоджували тактичні доктрини, логістичні протоколи та формували єдині системи зв’язку й обміну даними. Прикладами є великі навчання, такі як Baltic Protector (2019), Expone (2021), Joint Protector (2021, 2024) і Tarassis (2025).
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року JEF почали виконувати реальні операції та збільшили активність в Арктиці, Північній Атлантиці та Балтійському регіоні в усіх п’яти доменах. Основні напрямки діяльності включають захист критичної підводної інфраструктури, моніторинг військової активності в Балтійському морі та протидію гібридним загрозам.
Захист критичної підводної інфраструктури, в тому числі енергетичних і комунікаційних кабелів, трубопроводів став особливо актуальним після диверсій на газопроводах Nord Stream у вересні 2022 року та пошкодження газопроводу Balticconnector між Фінляндією та Естонією у Фінській затоці в жовтні 2023 року.
Оскільки щодо Balticconnector підозрювали диверсію, у грудні 2023 року міністри оборони країн-учасниць уперше в історії застосували протоколи швидкої активації сил — JEF Response Options. До спільного патрулювання в Балтійському морі, щоб захистити критичну інфраструктуру, залучили 29 суден й 11 літаків. Утім те, що НАТО розгорнув сили швидше за JEF, викликало питання щодо ефективності структури як «першого респондента».
Для участі в серпневих навчаннях BALTIC EXPRESS 2026 залучали військові кораблі й авіацію Данії, Латвії, Швеції та Великої Британії, а також засоби захисту портів і космічні сили.
Друга активація протоколів захисту відбулася в грудні 2024 року, коли пошкодили силовий кабель S-link 2 і кабелі передачі даних у Балтійському морі. До спільного патрулювання в Балтійському морі залучили 28 суден і шість літаків країн-учасниць JEF. Відстеження потенційних загроз координували з операцією НАТО Baltic Sentry.
Унікальність JEF і взаємодія з НАТО
Підґрунтям JEF стала концепція НАТО Framework Nations Concept (FNC), що заохочує регіональні групи союзників зі спільними інтересами й баченням загроз об’єднуватися для розвитку сил і спроможностей. Планування JEF спирається на Стратегічний план Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, тож відповідає загальним стратегічним цілям НАТО.
JEF створили, нагадаємо, аби діяти першим респондентом (first responder) у кризових ситуаціях і розгортати сили за лічені дні, заповнюючи часовий розрив до повномасштабної реакції НАТО. Проте цю часову перевагу частково нівелювали після того, як у 2023 році Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі отримав повноваження швидко розгортати Сили реагування Альянсу.
У жовтні 2023 року лідери країн-учасниць Joint Expeditionary Force погодили Бачення на десятиліття (2023–2033), яке визначило експедиційні сили як такі, що надають «спектр військових опцій для швидкого реагування у сценаріях від субпорогових мирних відповідей до повноспектральних інтервенцій під час кризи чи конфлікту».
Фрегат Королівських ВМС Норвегії HNoMS Fridtjof Nansen патрулює біля критично важливої підводної інфраструктури на нафтовому родовищі «Голіат» у Баренцевому морі.
Joint Expeditionary Force доповнюють НАТО як швидкий і адаптивний інструмент реагування на загрози, що не досягають порогу застосування Статті 5, але вимагають негайної військової відповіді. Першочерговий фокус і можливості JEF зосереджені в морському та повітряному доменах.
JEF розробляє спеціальні протоколи реагування на загрози в сірій зоні — JEF Response Options. Це пакети військових заходів для оперативного реагування у відповідь на кризу з особливим фокусом на гібридних загрозах і захисті критичної інфраструктури, вони передбачають координоване розгортання морських і повітряних сил.
Протоколи швидкого реагування відображені в ширших планах оборони НАТО. JEF використовує стандарти й доктрини НАТО, щоб забезпечити повну технічну і процедурну сумісність для інтеграції сил JEF в операції НАТО. Усі операції JEF мають статус асоційованої підтримки НАТО (Associated Support to NATO).
Усі десять країн-членів Joint Expeditionary Force є членами НАТО. JEF, утім, не частина НАТО, функціонують поза формальними структурами Альянсу, хоча можуть розгортати сили в рамках рішень НАТО. JEF здатні здійснювати весь спектр військових операцій, чим посилюють стримувальний ефект НАТО.
Joint Expeditionary Force має чітке регіональне спрямування з огляду на безпекові інтереси країн-членів: Північна Європа, Арктика, Північна Атлантика і Балтійське море. У фокусі JEF — захист критичної підводної інфраструктури (моніторинг, патрулювання, реагування), торговельних шляхів (у першу чергу в Арктиці, де в пріоритеті протидія зрослій присутності Росії та КНР).
Військовослужбовців зі складу Об’єднаного штабу постійних сил (SJFHQ) передислокували за Північне полярне коло, до Північної частини Норвегії, у межах навчань LION APEX 26 вересня 2026 року, аби зрозуміти унікальні виклики, пов’язані з природним середовищем Арктики та Крайньої Півночі.
Водночас як експедиційні сили JEF зберігають здатність діяти за межами цих регіонів, якщо цього вимагатимуть інтереси країн-учасниць. У Британії обговорюють розгортання JEF в Україні, щоб забезпечити режим припинення вогню. Однак про серйозність таких намірів стане відомо лише після завершення війни або активної фази бойових дій.
Роль JEF у майбутньому
Не менш важливою за поточну діяльність JEF є роль своєрідної підстраховки в разі паралічу НАТО. Ця роль лише актуалізувалася під час другого президентства Дональда Трампа, коли безпекові пріоритети США переорієнтовують в Індо-Тихоокеанський регіон, аби стримувати КНР. Можливі перемоги ультраправих політичних сил на виборах у Німеччині та Франції, формування ними урядів з деструктивними поглядами стосовно НАТО, європейської безпеки та загрози з боку Росії лише посилюють загрозу стійкості Альянсу.
Перспективи ролі JEF підтверджує інтерес інших членів НАТО до вступу. Ним цікавилися Канада, яка вже брала участь у самітах лідерів; Польща, доцільність участі якої викликає суперечки з огляду на фокус на морський і повітряний домени в діяльності JEF; Німеччина, яка може значно розширити спроможності коаліції.
Тож Joint Expeditionary Force може відіграти значно більшу роль в архітектурі безпеки Європи, якщо НАТО затріщить по швах. У таких умовах JEF, імовірно, еволюціонує в повноцінний військово-політичний союз. Регіональна коаліція країн зі спільними поглядами на безпеку й загрози, понад половина членів якої має сухопутні або морські кордони з Росією, явно матиме високу мотивацію до конструктивної співпраці. Однак члени JEF точно робитимуть усе можливе, аби зберегти НАТО і бодай ілюзію гарантій безпеки з боку США.
Альтернатива НАТО для України?
5 листопада 2025 року Україна стала партнером JEF з розширеними можливостями (Enhanced Partner) — першою державою з таким статусом. Однак про вступ України в Joint Expeditionary Force поки не йдеться.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер (праворуч) і Володимир Зеленський (по відеозв’язку) беруть участь у саміті лідерів Об’єднаних експедиційних сил (JEF) з питань безпеки в Осло (Норвегія), 9 травня 2025 року.
Усі учасники JEF є членами НАТО, і жодних індикаторів залучення країн з-поза меж Альянсу досі не було. Зараз JEF не альтернатива Організації Північноатлантичного договору, а навпаки, вони існують завдяки НАТО.
JEF не мають власного аналогу статті 5 Альянсу, і саме механізми колективної безпеки й зобов’язань взаємного захисту членів НАТО є фундаментом діяльності коаліції як інструменту реагування на специфічні загрози. Така ситуація зберігатиметься, допоки Альянс матиме достатній рівень функціональності.
Тож Україні точно не варто відмовлятися від руху до членства в НАТО, навіть якщо ця перспектива є віддаленою. Це поки ключовий безпековий формат у Євроатлантичному просторі, що передбачає зобов’язання взаємного захисту, хай якими розмитими вони не були б. Україна вже пробувала вибудувати альтернативні системи гарантій безпеки — Київський безпековий договір, двосторонні гарантії безпеки, однак успіху не досягла.
Перспективи співпраці України і JEF в середньостроковій перспективі
Країни-учасниці JEF — найпослідовніша в підтримці України частина НАТО, яка чітко бачить загрозу з боку Росії. Вісім з десяти найбільших донорів допомоги за відсотком ВВП є членами JEF. Велика Британія одинадцята в цьому списку, Ісландія — вісімнадцята. До того ж учасники JEF лідирують серед країн НАТО за оборонними витратами за відсотком ВПП (ті самі вісім держав — понад 2,5 %, Велика Британія планує досягти цього показника 2027 року).
Україна цілком здатна розширювати і так доволі продуктивну співпрацю з членами JEF і шукати нові можливості для взаємодії з коаліцією як платформою. Країни-учасниці та JEF загалом теж зацікавлені розширювати співпрацю, у тому числі аби вивчити досвід й інновації України на полі бою.
Сили оборони України мають унікальний досвід повномасштабної війни проти чисельнішого та технологічно розвиненого противника. Зокрема, в українських військових виняткові компетенції, навички та досвід у сферах безпілотних систем (повітряних, наземних, морських надводних і підводних), радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони й децентралізованого управління.
Під час заходу з поглибленого партнерство JEF та України, присвяченого навчанню протидії безпілотникам, Швеція.
Україна в майбутньому може запропонувати тренувати військових країн-учасниць коаліції. Уже зараз Сили оборони України здатні систематично документувати й передавати бойовий досвід у згаданих сферах, розробляти відповідні програми.
ОПК України є глобальним лідером у розробці, виробництві та застосуванні дронів. Українські компанії та підприємства країн-учасниць JEF уже реалізують чимало спільних проєктів, зокрема, щодо дронів, НРК, бронетехніки, артилерійських систем, ракетних систем, систем ППО. Члени коаліції є вагомими контрибуторами в рамках Данської моделі стимулювання ОПК України. Це хороше підґрунтя для інтеграції українського ОПК у європейський.
Україна здатна продавати не просто конкретний безпілотник, а модель оборони як послуги (Defense as a Service), запропонувати не лише обладнання, а й ноу-хау, як ефективно використовувати й інтегрувати різні системи.
Кожна технологія має свій цикл розвитку: концепція, прототип, валідація, виробництво, бойове розгортання, зворотний зв’язок і модернізація. За звичайних обставин цей цикл може зайняти роки. В умовах війни час між оновленнями вимірюється тижнями. Україна продовжує винаходити й упроваджувати нові технології швидше, ніж будь-хто інший. І всі вони перевірені в боях проти «другої армії у світі», на відміну від більшості технологій, розроблених деінде.
Критично важливим для європейської безпеки є український досвід побудови багатошарової системи ППО та протидії російським повітряним атакам. Комплекси ППО виробляють і надають країни НАТО, однак український досвід протидії комбінованим атакам із застосуванням різних типів балістичних ракет, крилатих ракет, дронів, реактивних дронів є унікальним. Затребуваний також досвід далекобійних ударів по військовій інфраструктурі й інфраструктурі подвійного призначення.
оператори полку «Рейд» застосовують middle-strike дрон Hornet
З огляду на перспективи широкого застосування Росією методів і засобів гібридної війни в Балтійському морі та Арктиці Україна може поділитися досвідом протидії саботажу критичної інфраструктури, кібератакам, інформаційним операціям. Цей фокус співпраці актуалізується з кожною російською атакою на підводні кабелі і трубопроводи.
Україна може чимало запропонувати країнам-учасницям JEF, проте й отримати точно не менше. Як уже згадували, країни JEF є найбільшими донорами військово-технічної та фінансової допомоги Україні у відсотках від ВВП. Варто намагатися формалізувати довгострокові зобов’язання щодо підтримки України, наприклад, на основі пропозиції плану Рютте про виділення 0,25 % національних ВВП. Однак співпраця не повинна обмежуватися лише цим.
Країни JEF тренують українських військових і цивільних спеціалістів у дотичних сферах, як розмінування на суші й у морі. Навчальна операція Interflex є одним з ключових елементів підтримки України з боку Великої Британії та держав-партнерів. У межах програми підготовку пройшли понад 62 тисячі військовослужбовців Сил оборони України.
Українські військові уже беруть участь у навчаннях JEF, зокрема, долучалися до Joint Protector 2024. Також представники Сил оборони України, зокрема оператори безпілотників, навесні 2026 року взяли участь у навчаннях шведської армії Aurora 26. Загалом до навчань залучали понад 16 тисяч військовослужбовців Збройних сил Швеції та близько 1 500 військових з країн-партнерів.
Важливо бути максимально залученим до серії навчань Lion у координації з НАТО, запрошення на які Київ уже отримав. Україна повинна демонструвати вигоду від потенційної інтеграції спроможностей і поступово забезпечувати практичну сумісність із силами JEF і НАТО. Мультидоменні багатонаціональні військові навчання Lion Protector 26 відбуватимуться протягом вересня-жовтня цього року. У наступні роки — Lion Sentinel 27 і Lion Shield 28. Фокус навчань — Північна Європа, Арктика, Північна Атлантика й Балтійське море.
Військовослужбовець Об’єднаного штабу постійних сил (SJFHQ) під час навчань LION APEX 2026 у Північній Норвегії.
Україна і JEF можуть також розширювати співпрацю у сфері захисту критичної підводної інфраструктури, портів і морських шляхів, обмінюючись досвідом у патрулюванні, підводному спостереженні, використанні безпілотних та інших технологій. Цей напрямок співпраці має критичне значення для обох сторін з огляду на російські атаки на портову інфраструктуру і блокаду українського морського експорту, зростання кількості гібридних агресивних дій Москви в Балтійському морі.
Попри те, що ОПК України є глобальним лідером у виробництві дронів і загалом стрімко розвивається, потреба в доступі до європейських технологій і виробничих потужностей величезна. Тож створення спільних підприємств і здійснення спільних розробок з країнами JEF, які мають високорозвинену промислову базу, є логічним кроком для всіх сторін. Окрім Великої Британії та Данії, рівень співпраці з якими вже високий, варто звернути увагу передусім на ОПК і технологічні підприємства Швеції, Нідерландів, Норвегії, Фінляндії.
У країнах-учасницях JEF існує суспільний і політичний консенсус щодо підтримки України. Країни коаліції також підтримують шлях Києва до членства в НАТО. Тісний обмін розвідувальною інформацією, якого ніколи не припинили, на відміну від такої співпраці зі США, також свідчить про системне сприйняття України як де-факто союзника.
На цьому підґрунті варто рухатися до інституціоналізації співпраці на всіх можливих рівнях, зокрема, забезпечувати участь України у щорічних самітах очільників держав-членів, міністрів оборони, начальників генеральних штабів і робочих групах на рівні постійних представників. Це просуватиме інтереси Києва в НАТО, оскільки дозволить узгоджувати позиції щодо підтримки України перед самітами. Розширене партнерство з JEF є ще одним кроком до членства в НАТО.