Батьківська брехня не скасує іпотеки, якщо про права дитини мовчали

Верховний Суд: Іпотеку не визнають недійсною, якщо батьки збрехали про права дитини на майно

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 30 вересня 2015 року розглянула справу № 6-384цс15 щодо визнання договорів іпотеки недійсними. Причиною звернення стало те, що угоди було укладено без дозволу органу опіки та піклування.

Суд сформулював правову позицію: батьки не мають права укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від майнових прав дитини, здійснювати поділ, обмін чи відчуження житла, а також брати на себе поруку чи видавати письмові зобов’язання від імені дитини без дозволу органу опіки та піклування. Це випливає зі статті 177 Сімейного кодексу та статті 17 Закону “Про охорону дитинства”.

Таким чином, при укладенні договорів іпотеки щодо нерухомого майна, на яке малолітні діти мають право власності чи користування, обов’язковою є згода органів опіки та піклування.

Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу, місце проживання дитини визначається за місцем проживання її батьків. Фактичне місце проживання батьків або одного з них, з ким дитина проживає, є місцем проживання неповнолітньої чи малолітньої особи. Проте, це правило не є абсолютним, якщо суд встановить інше постійне місце проживання дитини.

Якщо власник майна є одночасно законним представником дитини і укладає угоди, що впливають на її права, він повинен діяти сумлінно та в інтересах дитини. Інша сторона договору має право розраховувати на такі дії.

Помилкове повідомлення батьками, які є законними представниками дитини, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за їхнім позовом. Такі дії батьків, які зловживають своїм правом, можуть призвести до інших наслідків, передбачених законодавством, і притягнути увагу органів опіки та піклування.

У справі, що розглядалася, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, встановивши, що предмет іпотеки не був місцем постійного проживання дітей, а іпотекодавець не визнавав їхнього права проживання в цьому житлі, про що повідомляв іпотекодержателя.

Джерело: jurliga.ligazakon.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *