15 вересня двадцять один депутат польського Сейму звернувся із скандальною ініціативою: провести у Львові марш незалежності Польщі. За задумом ініціаторів, така подія має відбутися 11 листопада і стати «знаком пам’яті та солідарності з поляками, які проживають в Україні». А також нагадати про польську історію міста. Під відповідним листом до уряду підписалися представники провідних польських партій правого флангу – від консервативних «Право і справедливість» та «Розвиток плюс» до більш радикальних і популістських «Конфедерації» і «Конфедерації польської корони». Такий захід навіть у мирний час виглядав би як цинічна провокація. А проведення його зараз, коли у Польщі розквітає українофобія, може мати небезпечні наслідки і кардинально поглибити прірву між Києвом і Варшавою.
У письмовому зверненні до уряду Дональда Туска ініціатори згадують про поляків, які проживають у Львові, прагнуть зберегти свою національну ідентичність, але не відчувають підтримки з боку української держави. Обґрунтовуючи своє прохання, підписанти апелюють до «польської історії міста». Також депутати як приклад наводять святкування у Варшаві Дня Незалежності України, яке відбулося 24 серпня. На думку авторів листа, у марші мають взяти участь поляки, які мешкають у Львові, а також представники польської влади.
Звернення про марш у Львові підписали представники партій, котрі не цураються висловлювати історичні претензії у бік України. Погрожують заблокувати західну інтеграцію Києва. Вказують на те, яку історію нам потрібно вивчати і яких героїв шанувати. А замість адекватного діалогу про минуле обрали мову шантажу і маніпуляцій. І все ж, судячи з реакції важковаговиків польської політики, ідея маршу у Львові поки що не викликала значного ентузіазму навіть серед правоконсервативного середовища.
Хоча автором ініціативи є депутат від партії «Право і справедливість» Даріуш Матецький, у листі відсутні підписи лідерів правих сил. Ні Ярослав Качинський, ні Славомір Менцен та Кшиштоф Босак, ні Матеуш Моравецький, ні Гжегож Браун станом на 17 вересня офіційно не заявляли, що підтримують проведення маршу. Понад те, співголова «Конфедерації», віцемаршалок Сейму Кшиштоф Босак назвав таку ідею непотрібною і дивною. У розмові з журналістами він сказав, що спочатку не зрозумів, про що взагалі йде мова. Також політик додав, що якщо й проводити якісь святкування дня польської незалежності в Україні, то це потрібно робити у Києві. А звернення депутатів має бути адресоване не польському, а українському уряду. І взагалі, у нього є серйозніші справи, ніж обговорювати подібну ідею колег з парламенту.
Фактично ініціатива маршу у Львові залишилася на рівні депутатів Сейму, тоді як керівництво політичних сил правого флангу від неї або дистанціювалося, або просто промовчало. Це відрізняється від ситуації, коли лідери партій навпаки просувають і підтримують пропозиції своїх рядових членів.
Натомість члени урядової коаліції Дональда Туска не приховували свого роздратування щодо авантюри з організацією польського маршу у Львові. Заступник міністра оборони Польщі Цезари Томчик назвав ідею правих депутатів про марш у Львові божевіллям. Він запропонував уявити, що було б, якби західні сусіди Польщі захотіли провести аналогічний марш у Варшаві. Даріуш Вечорек з партії «Лівиця» додав, що його політична сила не планує жодних заходів у Львові 11 листопада. І охарактеризував саму ідею маршу провокацією, а також припустив, що Гжегож Браун представляє проросійську політичну силу.
Депутат Польської селянської партії Марек Бернацький теж не приховував обурення стосовно планів проведення польського маршу вулицями Львова. Він сказав, що «шокований божевіллям, яке охопило польський політичний клас». І припустив, що подібні дії можуть погіршити польсько-українські відносини. А голова комісії із закордонних справ Сейму Польщі Павел Коваль («Громадянська коаліція») назвав авторів польського маршу «провокаторами та фарбованими патріотами», чиї дії можуть призвести до погіршення міжнародних відносин. На його думку, ці депутати шукають можливості зіграти у «російському хорі». І закликав поляків бути обережнішими з тими, хто використовує патріотичну риторику для прикриття інших цілей.
Україна на офіційному рівні наразі ніяк не реагувала на ініціативу проведення польського маршу у Львові. І це, очевидно, правильна тактика. Сприймати всерйоз провокативні пропозиції – велика честь для їхніх авторів. Єдина чітка публічна позиція прозвучала від громадської організації «Пам’ять і справедливість – Асоціація нащадків українських жертв польських репресій». У заяві наголошується, що Львів не може бути майданчиком для польських політичних провокацій. Ініціатива 21-го депутата Сейму названа «політичною провокацією, яка не має нічого спільного з добросусідством». Члени Асоціації також запитують авторів ідеї: як би вони поставилися до українського маршу незалежності вулицями Перемишля чи Холма під гаслом «вшанування української історії» цих міст. І закликають польський уряд відкинути цю безвідповідальну ініціативу, а українську владу – не давати згоди на проведення маршу.
Потенційні наслідки польського маршу у Львові 11 листопада зрозумілі. Така подія, якби вона відбулася, стане потужним трампліном для крайніх правих сил сусідньої країни. Марш гарантовано спричинить негативну реакцію з боку українського суспільства. І, можливо, навіть призведе до громадянського протистояння на вулицях Львова. Його символізм полягає не у демонстрації захисту поляків, які мешкають в Україні, а у тому, що певні сили Польщі хочуть надіслати чіткий сигнал про Львів як історично польське місто.
Марш, безперечно, викличе підвищену увагу радикалів, українофобів і провокаторів. А також Кремля, який щиро зацікавлений у поглибленні протиріч між поляками і українцями. Натовп під польськими прапорами, який крокує вулицями Львова, вигукує антиукраїнські гасла, паплюжить Бандеру, Шухевича та УПА – це не фантазія, а цілком реальна картина. Не потрібно бути видатним аналітиком, щоб спрогнозувати наслідки такого дійства.
Цікаво, що пропонуючи деструктивні ідеї, які неминуче викличуть погіршення україно-польських відносин, польські праві чомусь дуже мляво реагують на російські погрози. Того дня, коли стало відомо про звернення депутатів Сейму, радник російського президента Владіміра Путіна Ніколай Патрушев в інтерв’ю газеті «Аргументи і факти» заявив: якщо Польща вступить у війну проти Росії, то Москва використає весь арсенал наявних у неї засобів, а Варшава впаде за два чи три дні. Погрози колишнього секретаря Ради безпеки РФ залишилися без уваги принципових борців за польську історію та ідентичність на території України.
З великою ймовірністю можна стверджувати: проведення польського маршу у Львові так і залишиться на рівні ідеї. Навіть лідери польських правих партій не готові публічно просувати такий захід. А члени урядової коаліції Дональда Туска ставляться до маршу відверто негативно і вважають його небезпечною та безглуздою ініціативою. І все ж подібні пропозиції здатні ще більше поглибити недовіру між Варшавою та Україною. Польські політики грають з вогнем і переходять «червоні лінії», намагаючись заробити додаткові електоральні бали напередодні виборів до Сейму, які відбудуться наступного року. Києву потрібно бути готовим до нових антиукраїнських спекуляцій, які перетворилися на елемент польського внутрішнього дискурсу.