У тексті Акта проголошення незалежності України 1991 року спочатку розглядали формулювання про “відновлення” незалежності, однак зрештою від нього відмовилися.
Про це розповів журналіст Віталій Портников у проєкті “Чорна скринька” на Еспресо.
Він пояснив, що ситуація України відрізнялася від досвіду країн Балтії – Латвії, Литви та Естонії. Ці держави мали юридичну тяглість із незалежними країнами, які існували до радянської окупації.
Ну, тому що вони мали юридичну тяглість від країн незалежних, які існували в 1918-1940 роках і багато країн продовжували визнавати факт їхнього існування. Посольства навіть були Латвії, Литви і Естонії у Сполучених Штатах. Тому вони не проголошували незалежність, вони просто відновили свою незалежність, яка була по суті в них вкрадена в 1940 році.
За словами Віталія Портникова, балтійські держави ніколи не визнавали легітимність свого входження до складу СРСР і тому могли говорити саме про відновлення державності.
Українська ситуація була складнішою, вважає журналіст, оскільки Українська РСР була однією із республік-засновниць Радянського Союзу.
У нас було складніше, тому що Українська РСР була однією з країн-засновниць Радянського Союзу. Окрім того, це була підроблена країна з самого початку. Тому що вона ж себе спочатку позиціонувала як альтернативний уряд Української Народної Республіки.
Віталій Портников нагадав, що більшовики створювали радянську українську державність як альтернативу Українській Народній Республіці, а центром цього процесу на певному етапі став Харків.
Це ж була ціла історія, коли більшовики вперше поїхали до Харкова і там меншість Центральної Ради оголосила, що вона буде мати Народний секретаріат УНР.
Журналіст зазначив, що сама українська державність у 1917–1921 роках проходила через кілька різних форм, тому автори Акта незалежності могли мати проблеми з визначенням того, до якої саме моделі державності Україна мала б повертатися.
І, можливо, з правової точки зору автори Акту про незалежність не дуже розуміли, до якої саме форми державності повертатися. До Української Народної Республіки першого взірця Центральної Ради. Як прописати, що це УНР Київська, а не ця підробна УНР Харківська, до гетьманату, до директорії. Це ж були різні форма управління на той момент.
Однак головна причина вибору формулювання, на думку Віталія Портникова, була політичною.
Але найголовніше було не в цьому, не в цій історичній суперечці, а дійсно в небажанні лякати комуністів. Тобто треба було показати, що ця незалежна держава спадкоємиця саме УРСР.
Саме тому, за словами журналіста, формулювання Акта мало бути прийнятним і для тих депутатів-комуністів, які підтримували незалежність України, але не хотіли бачити її як різкий розрив із радянською державністю.
Водночас сьогодні Україна, на думку Віталія Портникова, має більше підстав говорити саме про відновлення державної традиції, яка існувала до радянського періоду.
І я думаю, що ми сьогодні можемо говорити з більшою, я б сказав, вірогідністю про відновлення незалежності, ніж тоді.
Віталій Портников також нагадав про символічний зв’язок незалежної України з Українською Народною Республікою. За його словами, згодом представник державного центру УНР в екзилі передав Леоніду Кравчуку клейноди гетьмана Івана Мазепи, після чого цей державний центр припинив існування.
І таким чином державний центр УНР на вигнанні перестане існувати. Тобто ми можемо вважати себе сподвижцями цієї державної традиції на засадах рішення цього державного центру. Нам ніхто не заважає з правової точки зору так думати.
Тобто у 1991 році Україна юридично зафіксувала саме “проголошення” незалежності, однак сьогодні, з огляду на передачу державної спадщини УНР та історичну тяглість української державності, це рішення можна розглядати і в ширшому контексті відновлення української незалежності.
