Маргарита Дикалюк: «Обмін досвідом між медійницями підтримує кожну з нас»
Маргарита Дикалюк, головна редакторка «Українського тижня», розповідає про свій професійний шлях, виклики сучасної журналістики та важливість жіночого лідерства.
Маргарита Дикалюк очолила редакцію «Українського тижня» у травні 2024 року. Це сталося після початку повномасштабної війни, коли попередній головний редактор Сергій Демчук долучився до лав Збройних сил України. У 2025 році Дикалюк стала учасницею програми «Лідерки в медіа — українсько-європейська програма підтримки», яку реалізувала ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF).
В інтерв’ю для «Жінок у медіа» Маргарита ділиться своїми думками про роботу в «Українському тижні», актуальні загрози для медіасектору, жіноче лідерство та редакційні принципи.
Професійний шлях
«Український тиждень» був заснований у 2007 році Юрієм Макаровим. Маргарита Дикалюк прийшла до видання не одразу. Після університету вона стажувалася в редакції, що об’єднувала Gazeta.ua, «Газету по-українськи» та журнал «Країна». Там вона здобувала досвід роботи на новинній стрічці, готувала теми, писала матеріали та брала інтерв’ю.
«Український тиждень» — не перше моє місце роботи, але мені пощастило працювати в медіа, у назвах яких завжди була згадка про Україну», — зазначає Дикалюк.
Після декретної відпустки Маргарита почала фрілансити, зокрема й для «Українського тижня». Згодом їй запропонували перейти в редакцію на позицію штатної журналістки. Коли Сергія Демчука мобілізували, їй запропонували очолити видання. «Це було складне та зважене рішення, адже до цього я не мала досвіду керувати медіа», — зізнається вона.
«Тиждень» був одним із перших україномовних журналів, що відстоювали чіткі принципи, говорили про історію та культуру України. «Моє завдання сьогодні — зберегти життєздатність видання, продовжити справу колег і водночас адаптувати медіа до нових викликів та трансформацій», — підкреслює Дикалюк.
Олександра Горчинська та Маргарита Дикалюк
Робота редакції в умовах війни
Повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на роботу редакції. З початком війни команду довелося скоротити, а роботу повністю перевести в онлайн-режим. Сайт став основною платформою, тоді як раніше він переважно дублював друковані матеріали.
«Багато наших колег мобілізувалися, дехто, на жаль, загинув. Попри це ми продовжуємо працювати. Обов’язки всередині команди перерозподіляються», — розповідає головна редакторка. Вона зазначає, що навантаження зросло, але команда демонструє високий професіоналізм.
«Український тиждень» залишається аналітичним медіа, що фокусується на гуманітаристиці: історії, культурі, науці та освіті. Міжнародну політику розглядають крізь призму впливу на Україну. Тема війни стала наскрізною для всіх матеріалів.
Графік роботи також змінився: поєднуються дистанційна робота з офісними зустрічами, де головне — якість матеріалу, комфорт і безпека людей.
Маргарита Дикалюк
Конкуренція за увагу та інструменти аналітичного медіа
«Український тиждень» не конкурує з новинними стрічками, а робить ставку на аналітику та вдумливе читання. «Мета «Тижня» — створювати тексти, які залишатимуться актуальними не лише «тут і зараз», а й через тиждень, рік чи навіть більше», — пояснює Дикалюк.
Видання активно розвиває свої соціальні мережі, адаптуючи контент для різних форматів, як-от Reels чи Shorts. «Для нас це інструмент боротьби за увагу читача. Але не заради дешевої хайпової фрази, а щоб заохотити людину перейти на сайт чи YouTube-канал і зануритися у глибший контекст проблеми», — говорить вона.
Читачем «Українського тижня» є «освічена, інтелектуальна людина, яка прагне бачити контекст і передумови подій, а не лише короткі факти».
Маргарита Дикалюк
Франкомовна версія та міжнародна присутність
З початком повномасштабного вторгнення «Український тиждень» запустив франкомовну версію сайту. Її очолює Алла Лазарева, власна кореспондентка у Парижі та заступниця головної редакторки.
«Французька мова — один із ключових інструментів глобального інформаційного простору. Франція є важливим союзником України… Для нас було принципово важливо доносити українську позицію франкомовній аудиторії на противагу потужній російській пропаганді», — наголошує Дикалюк.
Франкомовна версія має новинний формат, адже іноземному читачеві часто потрібно пояснювати контекст. Публікуються як переклади аналітичних матеріалів, так і оригінальні статті.
Маргарита Дикалюк
Редакційні принципи та компроміси
За словами Дикалюк, «Український тиждень» можна впізнати за трьома ознаками: глибина та аналітичність, інтелектуальна самостійність та незаангажованість, а також український погляд на світ.
Ключові принципи видання: точність, відповідальність перед читачами та незалежність. «Ми ніколи не видаємо припущення за факти, не використовуємо сумнівних інсайдів… і не пропонуємо неперевірену інформацію», — зазначає вона.
«Тиждень» ніколи не опублікує текст лише заради охоплень чи клікабельності. «Ми цінуємо, коли автори приходять до нас не з готовим текстом, а з ідеєю, яку ми можемо обговорити в межах наших редакційних стандартів. Quality over quantity — це про нас», — підкреслює Дикалюк.
Офіс видання “Тиждень”
Публічні політики: гендерна рівність та штучний інтелект
Минулого року редакція ухвалила політику гендерної рівності, а нещодавно — політику використання штучного інтелекту. Також на сайті опублікована загальна редакційна політика.
«Безглуздо заперечувати існування ШІ. Це не ворог, а помічний інструмент у роботі редакції… Ми не використовуємо ШІ для написання статей. Для нас ШІ — це автоматизована розшифровка диктофонних записів, озвучування текстових матеріалів… чи допоміжна обробка зображень», — пояснює Дикалюк.
Політика гендерної рівності — це документ про недискримінацію, етичність та подолання стереотипів. «Важливо давати голос різноманіттю, залучати жінок як фахових експерток у найрізноманітніших галузях, оскільки професіоналізм не залежить від гендеру», — додає вона.
Особистий досвід, сексизм і баланс
Маргарита Дикалюк зазначає, що відвертих випадків сексизму чи дискримінації у її професійному житті, на щастя, не було. Однак «бували випадки, коли професіоналізм доводилося доводити додатково, адже в суспільстві досі побутує стереотип, що чоловік апріорі сприймається як фахівець вищого рівня».
Вона пригадує випадок, коли під час онлайн-інтерв’ю її син прокинувся, і їй довелося взяти його на руки. «В той момент одразу помітила, як змінився тон моїх співрозмовниць: відповіді стали формальними, з’явилася відчутна прохолода й упереджене ставлення до мами з дитиною», — розповідає вона.
«На мою думку, наразі ситуація в суспільстві суттєво змінилася на краще. Про ці проблеми почали говорити відкрито, стало більше поваги до балансу між материнством та професійною реалізацією», — підсумовує Дикалюк.
Маргарита Дикалюк
Жіноче лідерство та взаємопідтримка медійниць
Маргарита Дикалюк вважає, що лідерство — це «про відповідальність і вміння об’єднати команду». «Лідерка — це не та, хто диктує правила згори, а та, хто вміє чути кожного, аналізувати ситуацію та знаходити консенсус задля спільних цілей», — пояснює вона.
«Сьогодні багато жінок очолили редакційні колективи. Вкрай важливо не замикатися всередині своїх редакцій і не сприймати колег як конкуренток, а створювати спільні ком’юніті», — наголошує Дикалюк. «Цей взаємообмін досвідом підсилює кожну з нас», — додає вона.
Найсерйознішими викликами для українських медіа вона вважає:
- Безпековий: відсутність повністю безпечних регіонів, відповідальність за команду.
- Виснаження: робота в умовах хронічного стресу та перевтоми.
- Фінансовий: пошук грантів, партнерств та фінансування є критичним для виживання.
Маргарита Дикалюк
Майбутнє друкованого журналу
«Український тиждень» не відмовляється від друкованого журналу. «Випуск від 23 лютого 2022 року — не останній номер, а лише вимушена перерва», — запевняє Дикалюк. Вона зазначає, що читачі сумують за паперовою естетикою.
Видання вже випустило два друковані спецвипуски обсягом понад 200 сторінок кожен. «Це доводить, що друковане слово «Тижня» живе й обов’язково повернеться до свого читача в повному обсязі», — говорить головна редакторка.
«Зараз це питання впирається у фінансові та людські ресурси. Мені складно говорити про якісь конкретні строки, проте я вірю, що «Український тиждень» у майбутньому зможе працювати рівнозначно і як сайт, і як друковане видання», — підсумовує вона.
Маргарита Дикалюк