Нещодавні скандали навколо НАБУ свідчать про порушення з боку детективів, від державної зради та корупції до спроб рейдерських дій. Це підриває довіру до відомства як в Україні, так і серед міжнародних партнерів.
Останні гучні скандали навколо Національного антикорупційного бюро України свідчать про те, що орган, створений як основний інструмент боротьби з корупцією, дедалі більше стає її уособленням. Порушення детективів мають широкий спектр – від підозр у державній зраді, корупційних схемах до спроб рейдерства. Все частіше діяльність детективів НАБУ перетворюється на фактор тиску на бізнес та підриву довіри як українського суспільства, так і міжнародних партнерів, пише УНН.
Скандали з детективами НАБУ
Після того, як стало відомо про детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, якого підозрювали у державній зраді та який разом зі своїм батьком, громадянином Російської Федерації, був причетний до торгівлі канабісом з Дагестаном, увага суспільства та міжнародних партнерів до роботи НАБУ та САП зросла.
Пізніше стало відомо, що Магамедрасулова також підозрюють у зловживанні впливом за незаконне шахрайство з податками українських підприємств на суму 30 мільйонів гривень, за що він мав отримати 900 тисяч гривень. Детектив НАБУ мав вплинути на органи Державної податкової служби України для прийняття незаконних рішень про виключення близько десяти компаній зі списку ризикових.
Не додає оптимізму щодо ефективності роботи НАБУ ще один скандал за участю колишнього детектива Тараса Лікунова. Він розслідував справу Укрзалізниці, а потім обійняв посаду в цій компанії після звільнення з посади особи, яка веде кримінальне провадження. Тобто таким чином детектив фактично «звільнив» для себе посаду, що, на думку експертів, є прямим порушенням закону «Про запобігання корупції» та конфліктом інтересів.
Неможливо не згадати в цьому контексті ще одну гучну справу. Колишнього першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву підозрюють у розголошенні даних досудового розслідування. Після звільнення з Антикорупційного бюро він скаржився на упередженість та заангажованість детективів НАБУ , і заявляв, що висновки у справі проти нього щодо витоку інформації з бюро були зроблені давно «без суду та слідства».
Крім того, Углава подав скаргу до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо можливого порушення антикорупційного законодавства керівником бюро Семеном Кривоносом та став викривачем. За його словами, НАЗК розпочало моніторинг та контроль за можливим порушенням антикорупційного законодавства директором НАБУ.
Спроби рейдів у порту Южний. Яке відношення до цього має НАБУ?
Окрім витоку інформації, зловживання впливом та корупції, детективи НАБУ також винні у тиску на бізнес. Відкриття кримінальних справ проти великих бізнесменів за наказом їхніх конкурентів або тих, хто бажає «віджати» активи, давно стало нормою в цьому правоохоронному органі.
Одним із прикладів є кримінальне провадження проти української компанії Archer, виробника тепловізійних приладів. Після публічного скандалу НАБУ було змушене закрити справу, оскільки не зібрало достатньо доказів кримінального правопорушення в діях посадових осіб Міністерства оборони та цієї компанії. Три роки блокування виробництва тепловізійних приладів, очевидно, також були зроблені на замовлення та зіграли на руку ворогу.
Ще одним не менш яскравим прикладом є справа проти власника двох найбільших терміналів «ТІС-Зерно» та «ТІС-Добрива» у порту «Південний» Олексія Федоричева. НАБУ розслідує цю справу вже десятиліттями, але за цей час детективам так і не вдалося зібрати доказів вини бізнесмена. Кримінальне провадження проти нього є радше спробою рейдерського захоплення терміналів руками НАБУ , що триває занадто довго.
Фактично, за 10 років їм жодного разу не вдалося передати підозрюваного бізнесмену чи обрати йому запобіжний захід. А регулярні спроби арешту майна, хоча й щоразу закінчуються невдачею, суттєво перешкоджають веденню критично важливого бізнесу під час війни, пов'язаної із забезпеченням продовольчої безпеки.
Явним свідченням того, що справа проти Федоричева є бізнес-розбірками за участю правоохоронців, що займаються боротьбою з корупцією, є рішення суду князівства Монако, де бізнесмен тривалий час проживає. Судді Монако відмовилися передати підозру Олексію Федоричеву, зазначивши, що його справа є бізнес-спором, а не злочином.
… інформація, надана в запитах, не дозволяє визначити характер справи як кримінальної, що дозволяє компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи стосується радше фактів, що лежать в основі спору суто економічного характеру.
– йдеться у рішенні.
Судді Вищого антикорупційного суду були аналогічної думки, не вбачаючи підстав для арешту майна чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Більше того, вони навіть відмовилися продовжити термін досудового розслідування після його закінчення.
Однак винахідливість детективів НАБУ вражає. Замість того, щоб змиритися з поразкою та визнати, що справа є замовною, вони офіційно передали її на розслідування до Національної поліції. Приєднавшись до слідчої групи, перше, що зробили детективи НАБУ, це змусили своїх колег у Печерському районному суді Києва проштовхнути рішення про продовження терміну розслідування.
Не отримавши бажаного від Вищого кримінального суду, детективи намагаються проштовхнути необхідні рішення у Печерському районному суді Києва. Тож усе вказує на те, що НАБУ дуже зацікавлене у терміналах у порту Південний.
НАБУ як інструмент тиску
Експерти, опитані УНН, вказують на вибірковість роботи детективів Антикорупційного бюро, а також на їхню неефективність. Зокрема, за 10 років існування органу мінімальна кількість топ-посадовців була притягнута до відповідальності за корупцію. Фактично, на одного детектива припадає один остаточний вирок.
Замість розслідування дій міністрів чи високопосадовців, детективи переслідують другорядних посередників та керівників малого бізнесу. Немає жодного прикладу реального покарання топ-посадовця. Натомість понад 20 вироків Верховного Суду у справах НАБУ засекречені без пояснень. Це викликає серйозні сумніви в об'єктивності.
– заявив колишній заступник директора Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков.
Експерти також зазначають, що детективи НАБУ часто роками розслідують кримінальні справи, які мають бути завершені якомога швидше. «Це створює певний тиск як на учасників кримінального провадження, так і, ймовірно, на певні бізнес-процеси, дії, рішення тощо», – каже адвокат Олег Шрам.
На його думку, боротьба з корупцією часто використовується як прикриття, але насправді НАБУ переслідує зовсім інші цілі.
Якщо системно розглянути діяльність НАБУ, то багато публічно відомих фактів дають підстави стверджувати, що вони переслідують завдання, відмінні від тих, що визначені законом, у певних кримінальних провадженнях. І ці завдання точно не пов'язані з їхніми повноваженнями та тими завданнями, які визначені законом, а саме – боротьбою з корупцією. Це може бути і рейдерство, і переслідування осіб з тією чи іншою метою, штучне створення доказів вини, провокації хабарництва, фальсифікація певних матеріалів досудових розслідувань, про що неодноразово говорили, зокрема, учасники тих справ, які розглядаються в антикорупційному суді. Тобто спектр дуже широкий, і все це, взраховане разом, говорить про те, що їхня мета інша, і жодне кримінальне провадження, яким би воно не було, особливо якщо воно стосується якихось економічних чи фінансових відносин, не може розслідуватися багато років і не знаходити рішення.
– сказав Олег Шрам.
Чому потрібен контроль над НАБУ?
Юристи зазначають, що з початком повномасштабної війни Росії проти України ситуація з порушеннями закону в НАБУ погіршилася: судовий та процесуальний контроль послабився, а можливості для рейдерських захоплень за участю правоохоронців значно зросли.
Політтехнолог Олег Постернак, зокрема, вважає, що проблема криється в самій системі.
«Будь-який правоохоронний орган має бути під певним процесуальним контролем. Тому, вибачте, коли виникла ідея підпорядкувати НАБУ Генеральній прокуратурі та відшліфувати та нормалізувати деякі аспекти підзвітності відповідно до європейської практики, в Україні піднявся шалений протест, кампанія на захист НАБУ та критику влади через це рішення. Але його ідея, його причини для цього були абсолютно розумними. Зараз ми просто будемо згрібати пил, коли увага суспільства, міжнародних гравців, влади зосереджена на інших правоохоронних органах, на діяльності НАБУ, а виявляється, що є величезні, масштабні порушення, є питання до діяльності цих органів тощо», – зазначив він.
За його словами, детективи НАБУ, як і представники інших правоохоронних органів, можуть зловживати своїм становищем, прикривати “чорні схеми”, провокувати хабарництво або брати участь у фальсифікаціях.
«Свого часу Ситник, маючи адміністративну справу про корупцію, очолював НАБУ, фактично будучи корупціонером. Така нісенітниця, в принципі, дуже типова для цього органу навіть зараз. Це потрібно виправляти», – зазначив Олег Постернак.
За його словами, саме чіткий контроль над органом допоміг би мінімізувати ризики нових скандалів, пов'язаних із порушеннями з боку детективів НАБУ.
Експерти також називають кадрову політику однією з причин кризи в НАБУ. За їхніми словами, конкурси на відбір керівників та детективів НАБУ є фіктивними. В результаті таких відборів у систему потрапляють не професіонали, а «потрібні люди», які виконують завдання, далекі від боротьби з корупцією.
Тож очевидно, що Антикорупційне бюро має довгий шлейф скандалів: від невдалих справ проти високопосадовців до звинувачень у рейдерстві. Все це демонструє системний характер проблеми, яка давно вийшла за рамки окремих інцидентів.
Замість висновків
НАБУ було створено як символ боротьби з корупцією. Але на практиці воно перетворилося на структуру, яка сама загрузла в корупційних скандалах, відкриває справи на вимогу, тисне на бізнес та допомагає у реалізації рейдерських схем. За відсутності ефективного контролю цей орган не лише не виконує своїх функцій, а й шкодить розвитку правової системи та економіки країни.
Експерти погоджуються: зміни в законодавстві, прозорі кадрові конкурси та чіткий контроль за діяльністю НАБУ є необхідними. В іншому випадку в Україні й надалі існуватиме «антикорупційне» бюро, яке більше нагадує комерційний інструмент у руках певних груп впливу, а міжнародні партнери й надалі вимагатимуть реальної боротьби з корупцією.
