28 липня низка медіа оприлюднила заяву ГО «Спільнота Оленівки» щодо списків полонених, яких переселили до так званого «бараку 200», де росіяни вчинили теракт. Згідно із заявою, списки передавав начальнику колонії колишній український військовополонений.
У коментарях на сторінці спільноти у соцмережах анонімний користувач стверджував, що списки передавав «зрадник з «Азову» з позивним «Єрмолай». Коментатор, який не назвав себе публічно, повідомив, що він колишній полонений з бараку 7/8.
5 серпня представники 1-го корпусу НГУ «Азов» та 12-ї бригади спецпризначення «Азов» провели пресконференцію, на якій розповіли про формування списків та переселення військовополонених «азовців».
Списки
Сергій Єрмошин («Єрмалай»), капітан, заступник командира 12-ї бригади спецпризначення «Азов» з тилу, начальник тилу, розповів, що за кілька днів до трагедії в бараку його викликав начальник колонії Сергій Євсюков. Військовополонені раніше скаржилися на перенаселення бараків, відсутність людських умов для існування та опалення для зимівлі. Тому було вирішено підготувати етап на Горлівку.
«Я сказав: “Ми можемо самі ці списки зробити, якщо хочете, запропонуйте нам людей, які підуть на етап на Горлівку”», — згадує Єрмошин.
Він доповів про ситуацію старшим у кожному бараці, і вони вирішили складати списки колегіально. За словами Єрмошина, кожен командир підрозділу або виконувач його обов’язків склав списки, які передали йому. Багато хто погодився поїхати добровільно. Одним із них був Арсен Дмитрик («Лемко»), начальник штабу 1-го корпусу НГУ «Азов», якого визначили старшим для етапування. На складання списків виділили близько трьох годин.
«Списки дійсно змінювались, але з різних причин, через рішення командирів, які перебували на бараках. Але ті списки, які були складені нами, дуже відрізняються від тих, які були реально. Коли почалося шикування людей на етап — командири ж бачили, кого вони писали — ті люди лишалися, а бралися взагалі рендомні люди з незрозумілих нам причин», — розповідає «Єрмалай».
Євсюков повідомив, що цих людей переведуть до спеціального бараку для етапування.
Умови в бараках
«Лемко» зазначив, що в їхньому бараку, на відміну від інших, була дисципліна. Вони також вимагали певних умов, що не сподобалося росіянам. У бараку перебувало 330-360 людей, хоча він був розрахований на 100-150. Відповідно, місць не вистачало — спали надворі, на третіх полицях, у коридорах. Найгіршою була ситуація з гігієною: один душ та один туалет, особливо коли почався спалах. Військовополонені почали вимагати вирішити проблему, і зрештою їм озвучили рішення про етап на Горлівку. При цьому потрібно було відправляти полонених зі старшими, оскільки не всі були в такому стані, щоб перенести етап і, як каже «Лемко», «нічого не начудити».
«Ми почали бігати по всіх наших, питати: зараз етап, треба терміново — їдете, не їдете? Більшість сказали, що так. Передали це на друга Єрмалая. І сиділи, готувалися до етапу: гроші, рублі ховали… щоб зв’язок був із зовнішнім світом, треба було сім-картку заховати…», — розповідає «Лемко».
Згодом їх почали переселяти по 20-30 людей, але говорили, що етапуватимуть до Донецька. Потім, зі слів «Лемка», вони дізналися, що будується барак, нібито або для українських військових, або фільтраційний для росіян, повернутих з українського полону. Про це їм розповідали морпіхи та військові НГУ, які працювали на будівництві. Зрештою виявилося, що саме в цей барак мали заселяти полонених, які очікували на етап на Горлівку.
«Ми коли туди зайшли, було видно, що все це тимчасово зроблено», — зазначає «Лемко».
Там був один душ і один туалет, не було навіть місця для прийому їжі. Військовополонені попросили побутової хімії, щоб навести лад. Працівники колонії їм сказали, щоб не хвилювалися, бо вони тут лише на кілька днів і скоро поїдуть до Горлівки.
Також «Лемко» підтверджує, що списки, які вони подавали, майже не співпадали з тими, за якими відбирали людей на етап.
«Дуже багато ми не вирішували. Там, де ми могли допомогти і бути включеними в цей процес — ми, повірте, включалися по максимуму. І всі намагалися допомогти один одному», – говорить «Лемко».
Богдан Грішенков («Пугач»), командир 12-ї бригади спецпризначення «Азов», колишній військовополонений з «бараку 200», зазначив, що до Горлівки так ніхто і не поїхав, етапи були вже після теракту: «Коли частина з нас вже була в лікарні, частина після бараку повернулась в Оленівку, частина загинула, на жаль, були етапи на Горлівку і куди завгодно. Але до того не було».
За його словами, списки не співпадали майже на 50%. Далеко не всі, з ким спілкувався «Пугач», потрапили до бараку.
Слідство
Денис Ладонько, начальник відділу Головного слідчого управління СБУ, розповів, що росіяни застосували у колонії невідомий вибуховий пристрій у ніч на 29 липня 2022 року. Внаслідок вибухів та пожежі у бараці 41 військовий загинув, 145 отримали поранення.
Всього там перебувало 193 військовополонені. «Список, створений адміністрацією, налічував 200 осіб, однак одна особа за станом здоров’я була переведена в інший барак і ще шість військовослужбовців були етаповані до Донецька, де з ними проводили слідчі дії представники каральних органів РФ», — розповів Ладонько.
За словами Андрія Атаманчука, начальника відділу процесуального керівництва Офісу Генпрокурора, Сергій Єрмошин був допитаний як потерпілий у кримінальному провадженні щодо подій в Оленівці і на даний час має такий статус. Представник СБУ також зазначив, що під час проведення слідчих дій з військовими, які були в Оленівці, не отримували інформації про визнання «Єрмалая» зрадником.
Як зазначив «Пугач», перед тим, як оприлюднювати скріншоти коментарів та говорити про зраду, «Спільнота Оленівки» жодним чином не комунікувала з 12-ю бригадою. Про цю ситуацію в бригаді дізналися вже з соцмереж, коли їм почали скидати скріншоти. Те саме і на рівні корпусу — з «Лемком» не зв’язувались також, хоча, як він зазначає, його контакти є в усіх родичів.
У 12-й бригаді зазначили, що не шукали військовополоненого, який залишив коментар про нібито зраду «Єрмалая», і не планують шукати, бо не бачать у цьому доцільності. Вже були випадки таких безпідставних звинувачень, і спиратися на те, що хтось комусь сказав, недостатньо, потрібно шукати додаткових свідків, зазначають «азовці». В СБУ зазначили, що звернуться до ГО, і якщо вони захочуть надати контакти цього військового, будуть з ним працювати — інакше спеціально шукати його не бачать сенсу.