Станом на червень 2026 року лише 7% українців вважають Йосипа Сталіна “великим вождем”. Більшість, 62%, категорично не погоджуються з цим твердженням, а 31% не мають чіткої позиції.
Такі дані опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Респондентам ставили запитання: “Чи згодні ви з твердженням: Сталін був великим вождем?”. Варіанти відповідей включали “повністю не згодні”, “скоріше не згодні”, “у чомусь згоден, у чомусь не згоден”, “скоріше згоден”, “повністю згоден”.
Для порівняння, у 2023 році 9% українців вважали Сталіна великим вождем, 72% не погоджувалися, а 19% займали невизначену позицію.
Цікаво, що після проголошення Незалежності України частка тих, хто вважав Сталіна великим вождем, спочатку зросла: з 27% у 1991 році до 39% у 2002 році. Згодом цей показник почав поступово знижуватися, особливо прискорившись в останні роки: з 26% у 2019 році до 16% у 2021 році, до 9% у 2023 році і, врешті, до 7% у 2026 році.
Водночас спостерігається певна зміна у характері неприйняття Сталіна. Частка тих, хто не погоджується з твердженням про “великого вождя”, знизилася з 72% до 62%. Натомість зросла частка тих, хто займає невизначену позицію, – з 19% до 31%. Зокрема, кількість тих, хто відповів “у чомусь згоден, у чомусь не згоден”, зросла з 13% до 21%.
Респондентам також ставили запитання: “Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?”. Варіанти відповідей включали “з захопленням”, “з повагою”, “з симпатією”, “байдуже”, “зворожістю, роздратуванням”, “зі страхом”, “з відразою, ненавистю”. Перші три варіанти були об’єднані в “позитивне ставлення”, останні три – в “негативне”.
У червні 2026 року 3% українців позитивно ставляться до Сталіна, 27% – байдуже, а 57% – негативно. Ще 2% зазначили, що не знають, хто такий Сталін, а 10% не змогли визначитися і 1% відмовилися відповідати. У 2023 році відповідні показники становили 4% позитивного ставлення, 26% байдужого і 61% негативного.
Динаміка демонструє суттєву довгострокову зміну ставлення українців до Сталіна. Якщо у 2012 році до нього позитивно ставилися 23%, то у 2026 році – лише 3%. Особливо різка зміна відбулася після початку повномасштабного російського вторгнення: у 2022 році частка позитивного ставлення знизилася з 18% до 5%, тоді як частка негативного – зросла до 64%.
Водночас у 2026 році негативне ставлення дещо менш поширене, ніж у 2022-2023 роках: 57% порівняно з 64% у 2022 році та 61% у 2023 році. Проте це зниження не супроводжується зростанням позитивного ставлення, яке залишається на мінімальному рівні – 3%.
Соціологи також порівняли ставлення до Сталіна в Україні та Росії. У 1991-1992 роках практично не було різниці у кількості тих, хто вважав Сталіна великим вождем. У 2016 році різниця вже була статистично значущою (5 відсоткових пунктів), але не дуже великою.
Згодом розходження стрімко зростало. У 2021 році різниця склала 40 відсоткових пунктів, у 2023 – 45%, а у 2026 – 49%. Частка росіян, хто так чи інакше згоден із твердженням, що Сталін – великий вождь, з 2021 року практично не змінилася: 56% у 2021, 54% у 2023 році і знову 56% у 2026 році. Натомість частка українців, хто згоден, що Сталін був великим вождем, постійно падає: з 2021 року вона зменшилася з 16% до 7%.
Фактично, в Росії Сталін став національним героєм. Згідно з останнім опитуванням, проведеним у квітні 2025 року, Сталіна назвали 42% респондентів. Друге місце посів Володимир Путін – 31%, третє – Ленін з 28%, четверте – Пушкін з 24%.
У 2012 році Путін (22%) значно відставав від Сталіна (42%). У 2017 році, коли “кримська ейфорія” ще не минула, Путін майже наздогнав Сталіна (у Сталіна 38%, у Путіна 34%). У 2021 році, до початку повномасштабної війни, коли ефект захоплення Криму вичерпався, знову спостерігалося велике відставання (Сталін 39%, Путін 15%). У 2025 році, під час війни, показник Путіна зріс удвічі – з 15% до 31%, хоча Сталін (42%) все одно залишився на першому місці.