© Getty Images Дослідники пояснили, чому це відкриття важливе.
Зірки, які пролітають повз Сонячну систему можуть наробити шкоди більше, ніж вважалося раніше. Наслідки можуть біти різними: від збоїв в орбіті Плутона до зіткнення з Сонцем однієї із планет системи. Можлива навіть катастрофічна зміна орбіти та клімату Землі, пише New Scientist.
Раніше вважалося, що орбіти планет передбачувані та незмінні, як годинниковий механізм. Однак астрономи виявили, що на довгих часових відрізках вони зовсім не такі. З огляду на внутрішню непередбачуваність, важко точно знати, що станеться з Сонячною системою в наступні кілька мільярдів років. Деякі симуляції навіть показують, що вона може розірватися на частини. Найімовірніше, це станеться, якщо орбіта Меркурія співпаде з орбітою Юпітера. Тоді менша планета полетить геть, врізавшись у Сонце чи Венеру, або ж виведе Землю і Марс на курс зіткнення.
Іншим джерелом хаосу можуть бути зірки, що проходять близько до Сонця, в межах декількох ширин Сонячної системи. Але ці події вкрай малоймовірні – лише 1% на мільярд років.
Шон Реймонд з Університету Бордо у Франції та Натан Кайб з Інституту планетарних наук в Арізоні виявили, що не лише рідкісні події, подібні до цих, можуть порушити нашу рівновагу. А й навіть щоденний зоряний рух ризикує вивести Сонячну систему з рівноваги.
«Ми розглянули типові, звичайні прольоти. Це зірки, які дійсно пролітають повз Сонце весь час, з космічної точки зору», – зазначив Реймонд.
Він разом із Кайбом створили п’ять симуляцій, кожна з яких мала різну силу зоряних прольотів, і запустили кожну з них 1000 разів. У кожному прогоні початкове положення восьми планет Сонячної системи, а також Плутона і тисяч зірок, що пролітали навколо, дещо відрізнялося, виходячи з того, що ми знаємо про місцеве зоряне населення.
Як з’ясували дослідники, загальна ймовірність того, що планета Сонячної системи зіб’ється з курсу через зіткнення із зоряним тілом, на 50% вища, ніж просто через внутрішній хаос.
«Нестабільність, спричинена зіткненням зі зоряним тілом, може статися будь-коли, тоді як нестабільність, спричинена внутрішнім хаосом, з набагато більшою ймовірністю трапиться через 4-5 мільярдів років, що робить зіткнення найбільшою загрозою для стабільності Сонячної системи на наступні 4 з гаком мільярди років», – зазначає Реймонд.
Найбільш несподіваною потенційною жертвою «зоряних зловмисників» виявився Плутон. На думку Реймонда і Кайба, він має 5% шансів стати нестабільним.
«У жодному попередньому дослідженні не вважалося, що Плутон може стати нестабільним завдяки заспокійливому впливу гравітації Нептуна», – пояснює Реймонд.
Водночас ймовірність того, що Меркурій стане викинутим на хаотичну орбіту, яка може мати наслідки для інших планет, була на 50-80% вищою за попередні оцінки. Хоча абсолютний ризик залишався невеликим – 0,6% протягом наступних кількох мільярдів років. Те ж саме стосується Марса, Венери та Землі, де абсолютні ризики зросли до 0,3, 0,2 і 0,05 відсотка. Реймонд зазначив, що орбіта Землі також має 0,3% шансів змінитися таким чином, що спричинить значне потепління клімату.
«Різноманітність шляхів, якими Сонячна система може розпастися, набагато більша, ніж вважалося раніше», – додає дослідник.
За словами Реймонда, ймовірність того, що зірка порушить рівновагу нашої Сонячної системи протягом наступних кількох мільярдів років, залишається невеликою і становить близько 1,5% порівняно з 1 відсотком ймовірності збоїв в орбіті. Однак, той факт, що зірки мають більший вплив, ніж ми думали, може мати наслідки для інших планетних систем.
«1 до 1000 здається нічим, але ми знаємо про більш ніж 1000 екзопланет, тож навіть якщо це не сталося з нами, коли ми інтерпретуємо те, що відбувається там, це має значення», – каже Реймонд.
За словами Дімітрія Вераса з Університету Уоріка, Велика Британія, відомо, що Сонячну систему точно чекає струс через 5 мільярдів років, коли Сонце стане білим карликом і потенційно знищить внутрішні планети.
«Наразі ми бачимо понад 1700 планетних систем білих карликів, які містять планетарні уламки в самих атмосферах білих карликів», – говорить дослідник.
Реймонд своєю чергою додає, що розуміючи, як можуть еволюціонувати планетні системи, подібні до Сонця, ми також можемо дізнатися більше про те, що сталося з тими, які вже трансформувалися.
Раніше повідомлялося, що земна атмосфера значно чутливіша до сонячної активності, ніж вважалося раніше. Земля і Сонце пульсують майже синхронно. Що це означає, читайте за посиланням.
