Нещодавно прочитала дуже цікаву пост-апокаліпсічну книгу «Сліпа віра», автор якої Бен Елтон. Дуже рекомендую до прочитання всім блогерам-маніякам. Так от, там (зрозуміло, дещо утрировано) розказано про те, куди нас заведе тотальний блогінг!
Для травлення – невелика цитата:
– Я заглянув на вашу персональну сторінку, Траффорд, – суворо сказав сповідник Бейлі. – А ще я перевірив ваш осередок на сайті нашого району.
Траффорд опустив очі, розуміючи, що піде далі. Для того, щоб висмикнути його з натовпу, у сповідника Бейлі не могло бути іншої причини.
– Я навіть пошукав на глобальних відеоресурсах, проте… – з кожним складом голос батька Бейлі ставав усе сушішим, – проте так і не знайшов вашого пологового ролика. – І все-таки, чому ви не виконали свій обов'язок перед суспільством і не виклали в інтернет пологовий ролик?»
Пам'ятаєте той час, коли потрапити в телевізор було верхом щастя та нечуваним везінням? Якщо ви були знайомі з людиною, яку показували по телевізору, то цілком могли користуватися своїм другом як талісманом, який приносить удачу. Чи то річ зараз: передачі типу «Караоке на майдані» уможливили пряме влучення на ТБ кожного мешканця СМТ, а програми із серії «Хвилина слави» цілком можуть зробити з нього справжню зірку! А починалося все цілком нешкідливо – з рефрена “Я завжди з собою беру відеокамеру” … Тепер рідкісна програма “Максимум” обходиться без переконливого заклику “Надсилайте нам своє мобільне відео!”
Ще зовсім недавно всі люди жадібно слухали те, що повідають по радіо, продемонструють з екранів телевізорів або кіно. Потім з появою мобільних телефонів, месенджерів та електронної пошти у всіх почалася манія «бути на зв'язку». Всіх обдзвонити, спитати «Ти де?» та повідомити, що «А я на морі!». Пам'ятайте, як кожна подія у вашому житті, починаючи від нової зачіски, походу в кіно з подругами чи похорону улюбленої черепахи супроводжувалася безперервним визначенням свого місцезнаходження щодо інших людей. Але це інфоцунами схлинуло буквально за кілька років.
Не дивно – темпи життя пришвидшуються. Наприклад, якщо люди писали один одному паперові листи на протязі століть, то буквально за останнє десятиліття всі розучилися водити ручкою по паперу. Я, пам'ятається, сама писала бабусі листи на комп'ютері, а потім роздруковувала їх більшим шрифтом і вкладала в конверт. Виправдовуючи себе не тим, що мені так зручніше, а тим, що бабусі легше прочитати акуратні великі літери, ніж мої каракулі. Сучасні Ваньки Жукові обмежуються смс-кою. У кращому разі, можуть зателефонувати дідусеві по скайпу. Але це вже відступ від теми.
Так ось, як тільки люди насолодилися повною мірою своїм зв'язком з близькими, у них виникла потреба розповісти про себе всьому світу. Поступово, потроху – спочатку блоги, які були першими ластівками, потім соціальні мережі, які буквально обплутали всіх…
І помчала! Всі ці твіттери, відеочати, відео на ютюбі – ресурси множаться! Раніше, на зорі проникнення заморського дива до нас слово «інтернет» асоціювалося з «порно», «масянею», анекдот.ру та Темою Лебедєвим. Тепер слово-синонім інтернету – затвіттіти, запостити і у «Вконтакті». Користувач із пасивного спостерігача почав активно кроїти Інтернет під себе.
Все це свідчить про що? Про те, що заповітні слова знавця справи Енді Воргола про 15 хвилин слави для кожного в сучасному світі вилилися в «всі напоказ».
Знавці тенденцій та дотепники назвали наше покоління «generation c» – де «с» означає «content». Ми тепер не живемо, а безперервно генеруємо контент. Всі ці фотографії на тлі готелю та пальм з Єгипту та Туреччини, «Білі бабки кохання» та фотожаби… Це стало такою ж повсякденною частиною нашого життя, що жартома про те, що варто вийти заміж тільки для того, щоб викласти потім фотки з весілля на однокласниках – є лише частка жарту. А решта, зрозуміло, правда – і з кожним днем питома частка правди у ній дедалі більше. Багато моїх знайомих, які ще півроку тому упиралися і гидливо кривили обличчя при слові «соцмережі», сьогодні вже активно викладають свої «цибулі» і піарять вечірки через look at me.
Більше того, рух вийшов у маси! Якщо ви наївно вважаєте, що контент генерують лише інтернет-фрики, ви помиляєтесь. Ця істерія активно просувається до інших сфер людської діяльності, що з передачею інформації. Пам'ятаєте вже згадані «Хвилини слави»? А всі численні «шоу за склом», – та що там казати, багато їхніх шанованих читачів знають час виходу їх в ефір напам'ять. Телебачення нарешті перетворилося з одностороннього каналу комунікації на дружній ресурс, включивши який можна легко натрапити на сусіда, який веде мовлення про свої проблеми з дружиною. Навіть графіті, стікери та трафарети – і те своєрідний спосіб заявити про себе світові.
Все, дорогі друзі, настав час мені закруглюватися з цією статтею, а то вже ніч, а мені її ще треба викласти на всі мої блоги, на мій персональний сайт, надіслати на пару тематичних ресурсів, а посилання розмістити в твіттері, фейсбуці, однокласниках та інших соціальних мережах.