© Getty Images Концерти допомагають прожити досвід приналежності до групи і свободи самовираження.
Аналіз 59 досліджень про досвід 17 991 відвідувача живих концертів дозволив вченим виокремити шість терапевтичних ефектів для психіки, завдяки яким покращується якість людського життя. Аналітику підсумувало видання The Conversation.
Географія дослідження охоплює Сполучені Штати, Австралію, Нову Зеландію, Велику Британію та деякі інші частини Європи. Результати показують, що незалежно від формату, місця або жанру, жива музика об’єднує людей в особливий спосіб, що тягне за собою цілу низку соціальних наслідків. Таке єднання впливає на формування особистості, ідентичність, впевненість у собі та на інші риси, необхідні дорослій людині для повноцінного життя. Над проєктом спільно працювали вчені з університетів Швейцарії та Австралії. Наукову працю, за результатами якої підготували цей матеріал, опублікували на сервісі вільного обміну дослідженнями “Центр відкритої науки” (Center for Open Science).
1. Налагодження соціальних зв’язків
І без досліджень відомо, що спільно проведене дозвілля підсилює дружбу та допомагає завести нові знайомства. Але відвідування живих концертів створює специфічне безпечне середовище, що сприяє єднанню. Використання живих музичних виступів як соціального клею характерне для корінних племен, а також особливо ефективне для підлітків і молоді.
Незалежно від того, на скільки бунтарськими є тексти чи музика, на самих концертах слухачі поводять себе злагоджено, як одне ціле. Є спільні ритуали чи способи показати емоції, як от махання головою чи дружня штовханина — так званий слем. Незнайомі люди рухаються синхронно, підхоплюють ініціативу один в одного. Переживають сильний спільний екзистенційний досвід.
Дослідження підтверджують, що синхронізація з музикою посилює позитивні емоції та емпатію до оточуючих, які відчувають те саме, що і ти. Вчені називають це ефектом зараження, що провокує емоційний резонанс. Настрій та атмосфера передаються від музикантів або інших учасників шоу і стають спільними.
Коли люди відчувають схожі емоції, рухаються у схожий спосіб та мають спільні цінності, вони переживають сильний досвід єднання. Французький соціолог Еміль Дюркгейм називав це явище “колективним вируванням”.
Дослідження показує, що під час відвідувань концертів люди відчувають себе частиною чогось більшого, ніж вони самі. Переживання, які провокують цей ефект, називаються трансцендентними. Їх вплив відомий, наприклад, у гештальт-психотерапії. “Це переживання, що виходять за межі звичайного досвіду і стосуються духовних або містичних аспектів життя, які можуть включати почуття єдності з чимось більшим, ніж індивідуальне «я», або глибокі духовні інсайти”, — пише українська психотерапевтка Ольга Мєдвєдєва. .
Науковці пояснюють, як це працює. Видовищні і вражаючі події зміщують увагу людини на щось більше. Коли це синхронно переживає велика група людей, вони стають взаємопов’язаним цілим. Жива музика підсилює і спрощує цей ефект.
Концерти живої музики, а особливо фестивалі, на короткий час занурюють людину в ідеалічну утопію, де її сприймають такою, як вона є. Учасники екстравагантно одягаються, вільно рухаються, не боячись здатись смішними.
На фестивалях люди ніби опиняються поза часом. Відважуються на соціальні експерименти, до яких не вдалися ю за інших обставин чи в іншому середовищі у звичайному житті. Їм рідше доводиться використовувати маскінг. Безпека, довіра та повага, пережита на фестивалях, є дуже ресурсною для людської психіки.
Соціальна ідентичність — це прийняття людиною приналежності до певних громад чи груп. Вона формується з дитинства і поступово стає повноцінною частиною нас, коли ми її усвідомлюємо та визнаємо як особисту цінність.
Музика об’єднує людей не лише за вподобаннями, а також за допомогою артефактів та спільних ритуалів. Коли значущими стають квитки зі спільно відвіданого фестивалю, улюблені музичні інструменти чи платівки, брендований одяг та аксесуари тощо. Через цю систему символів можна розпізнавати умовних своїх. Усе це разом дає змогу надовго чи назавжди відчути себе частиною змістовного колективу. На виступи деяких українських гуртів, як от “Тартак” чи “Жадан і собаки”, батьки приводять дітей. Соціальна ідентичність передається в такий спосіб з покоління в покоління.
У цитованому дослідженні вчені доходять висновку, що музика “лікує” від самотності. Коли через незалежні від нас обставини ми не можемо задовільнити свою потребу у спілкуванні з друзями, прослуховування музики може подарувати хай не такий самий, але схожий досвід.
Одна з межових форм заміни музикою самотності – це парасоціальні стосунки, коли ми фанатіємо від когось із музикантів. Таке фанатіння може мати як терапевтичний, так і паталогічні ефекти, як от переслідування зірок чи ігнорування до їх особистих життя і кордонів. Таке явище особливо поширене в Південній Кореї, де фанатіння є частиною національної культури, а продукування зіркових виконавців поставлене на конвеєр і є солідним джерелом поповнення держбюджету.
Роль живих музичних концертів як соціального клею сильно похитнула пандемія Covid-19. Зараз науковці стверджують, що навіть після зняття карантинних обмежень зростає відсоток молодих людей, які воліють проводити вільний час вдома.
У 2018 році у науковому журналі Current Biology повідомлялося, що у музиці різних народів світу виявлені універсальні риси. Вчені заявили про те, що пісні, які виконують люди в різних обставинах і різних ареалах, мають схожу структуру. На думку дослідників, це робить музику “універсальною мовою”, зрозумілою всьому людству.
