© БукІнфо Без закону про розбронювання лікарі залишаються без захисту.
Юридичний вакуум у питанні «розбронювання» медичних працівників створює загрозу як для прав самих фахівців, так і для стабільності медичної системи в умовах воєнного стану. Про це розповіла адвокатка та колишня заступниця міністра охорони здоров’я України (2014–2015) Наталія Лісневська редакторці відділу соціум ZN.UA Аллі Котляр.
За її словами, поняття «розбронювання» сьогодні не має законодавчого визначення і не регулюється жодним спеціальним нормативним документом. Хоча урядова постанова №76 встановлює порядок бронювання, вона не містить жодних норм щодо зворотного процесу — позбавлення права на відстрочку.
Як зазначає Лісневська, зараз розбронювання відбувається без єдиних правил — рішення приймають на рівні окремих установ або органів влади без належної юридичної процедури, чітких критеріїв чи можливості оскарження. Такий «ручний режим» відкриває простір для зловживань і вибірковості. Приміром, ініціатива може йти від військового командування, МОЗ, обласних департаментів охорони здоров’я або ж роботодавця — у випадку втрати підприємством статусу критично важливого чи звільнення працівника. Але в разі «розбронювання за потребою» — жодної правової визначеності немає.
«Формально рішення про розбронювання не оформлюється як адміністративний акт, тому працівник не отримує жодного документа, який можна було б оскаржити. Через це відсутній сам об’єкт захисту в суді. Це глухий кут для правозахисту», — пояснює адвокатка.
За її словами, нинішній механізм відкриває шлях до суб’єктивних рішень, ухвалених з огляду на політичні інтереси, особисті зв’язки чи тиск з боку територіальних центрів комплектування (ТЦК). Це відкриває шлях до корупції, неформальних квот або «показової» мобілізації. Що, в свою чергу, призводить до демотивації медперсоналу та втрати довіри до державних гарантій.
Національна служба здоров’я України (НСЗУ) стверджує, що звільнення окремих медиків через мобілізацію не стане підставою для розірвання контракту з лікарнею. Проте ця позиція поки що не підкріплена відповідними документами.
«Через відсутність чітких правил, заброньовані лікарі більше не почуваються захищеними. Вони бояться несподіваного призову, звільняються або виїжджають за кордон, що лише посилює кадрову кризу в медичній сфері», — додає Лісневська.
Особливу тривогу викликає ризик руйнування медичної інфраструктури: якщо ключові фахівці масово підлягатимуть розбронюванню, клініки втратять можливість надавати якісну допомогу, особливо в регіонах, де й без того спостерігається дефіцит кадрів.
Що варто змінити? Адвокатка пропонує терміново внести доповнення до постанови Кабміну №76, зокрема:
- створити окремий розділ, присвячений розбронюванню, із визначеними підставами, механізмом ухвалення рішень, обов’язковим повідомленням працівника та строками для подання заперечень;
- запровадити прозору систему відбору кандидатів на розбронювання, враховуючи дефіцитність спеціальності, критичність посади та стан здоров’я;
- передбачити письмове оформлення рішення у вигляді наказу чи витягу з можливістю адміністративного або судового оскарження;
- дозволити закладу пропонувати заміну заброньованому працівнику, якщо є ризик втрати функціональності відділення.
«Те, що зараз відбувається, — це не просто адміністративна прогалина. Це вже фактор загрози національній безпеці. Коли правила відсутні, починає діяти довільність — а це найгірше, що може статися в умовах війни», — підсумовує Лісневська.
Вона закликає парламент, уряд і профільні об’єднання якнайшвидше врегулювати процес, адже у воєнний час саме правова визначеність є фундаментом ефективного функціонування країни.
Докладніше про ситуацію, що склалася у медичній сфері в результаті розбронювання медиків читайте у статті Алли Котляр “Розбронювання медиків: прозорість чи ручне керування”.
