© pixabay.com Зазначається, що вік, з якого діти мають суїцидальну поведінку, знизився до десяти років.
На тлі низки випадків дитячого суїциду, які сталися в Україні протягом останнього місяця, експерти наголошують на важливості своєчасної допомоги тим, хто має думки про самогубство. Про те, як розпізнати суїцидальні наміри дитини та як дорослим допомогти розповідає у матеріалі для ZN.UA дитячого клінічного психолога Ірини Королець “Суїциди серед підлітків: шукаємо винних чи правильно допомагаємо?”.
Психолог зазначає, що наші діти (до 18 років) страждають від різного виду насильства з боку однолітків і дорослих (булінг, принизливі слова, ігнорування особистого простору, висміювання, фінансове дорікання, сексуальне домагання, отримання потиличника тощо), з яким часто залишаються наодинці. Бо «не кажи дурниць», «от у моєму віці», «сам винен», «а я тобі сто разів казала», «ну, всі через це проходили, ти ж не особливий»
“Через різні джерела інформації дітям транслюється певне бачення світу та себе, яке часто не збігається із реальністю. Це несе відчуття незадоволення собою та недовіри до всього раніше почутого від батьків. А відсортувати самостійно інформацію на корисну та некорисну вони ще не в змозі через вікові обмеження. Зміни в фізіологічному розвитку такі стрімкі, а гормони такі бурхливі, що підлітки стають чутливими, дратівливими та незрозумілими навіть для себе. Особливо для себе”, – додає Королець.
Лікування
— власна терапія із психотерапевтом (не з психологом) із залученням рідних;
— медикаментозне лікування, яке призначає лікар-психіатр;
— стаціонарне лікування в психіатричній клініці. Воно потрібне для підбору дитині правильного дозування препаратів і для фахового цілодобового спостереження до того часу, поки загроза життю та здоров’ю мине.
Зазначається, що усе лікування є конфіденційним. Отже, ви точно не зіпсуєте життя дитині спостеріганням у психіатра, а врятуєте їй життя.
Якщо ж підліток знав когось, хто скоїв самогубство, підтримайте його. Скажіть, що готові в будь-який час послухати його роздуми про це, його емоції, надати відповідь на запитання та пошукати за потреби допомогу для нього. Ви можете супроводити його на процес поховання або попрощатися в свій спосіб. Також ви можете сказати: “Шкода, що ніхто не опинився поруч із тією дитиною”. І спитати: “До кого звернешся ти, якщо відчуєш себе сильно самотнім та у відчаї?”.
Повісьте на видному місці номер Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Ви можете також зателефонувати та спитати поради, якщо підозрюєте в когось наміри, але не знаєте, що робити.
Гаряча лінія: 116 111
Гаряча лінія: 0 800 500 225
Telegram: @CHL116111
Instragram: @childhotline_ua
Facebook: childhotline.ukraine
