Ілюстрація Вільяма Шекспіра. © Getty Images Дослідниця портретних мініатюр зазначає, що це “одне із найдавніших англійських гомоеротичних зображень”.
У Великій Британії виявили раніше невідому мініатюрну портретну роботу Ніколаса Гілліарда, придворного митця епохи королеви Єлизавети I, повідомляє The Guardian. Експерти припускають, що зображення може представляти Генрі Райтслі, 3-го графа Саутгемптона – близького соратника та мецената Шекспіра, якого часто ототожнюють з образом “прекрасної юності” з поетичних сонетів.
This is fascinating !
Newly discovered portrait may depict ‘fair youth’ of Shakespeare’s sonnetshttps://t.co/1Ebgf4UdGI pic.twitter.com/9KTymc0reM
— Jeff (@jepaco) September 4, 2025
На звороті твору, виконаного на пергаменті, прикріпленому до гральної карти, виявлено замальоване чорною фарбою та ніби проколене списом червоне серце. Фахівці інтерпретують цей елемент як символ відкинутих почуттів.
“Хтось доклав неймовірних зусиль, аби понівечити зворотну сторону мініатюри. Це справді заворожує”, – коментує доктор Елізабет Голдрінг, почесний дослідник Університету Ворвіка та авторка монографії про Гілліарда.
Її колега Емма Резерфорд, засновниця ательє Limner, наголосила, що подібні акти навмисного руйнування в мініатюрному живописі раніше не фіксувались: “Спочатку цей твір був вмонтований у дорогоцінний медальйон, і для пошкодження звороту його довелось демонтувати. Це унікальна знахідка, загадка віком у чотири століття”.
Висновки дослідження, проведеного Голдрінг, Резерфорд та професором сером Джонатаном Бейтом, провідним експертом з творчості Шекспіра, оприлюднені 5 вересня у літературному додатку The Times. Науковці вказують, що чорний символ списка на серці може алегорично пов’язуватись із прізвищем драматурга, адже на його родовому гербі, створеному близько 1602 року, також зображено спис.
Фахівці акцентують, що портрет із хвилястим волоссям до плечей та жіночими прикрасами, зокрема перлинами на зап’ястях, підкреслює гендерно-нейтральну красу Саутгемптона. Як зазначила Резерфорд, глядач може вагатись, чи перед ним чоловік, чи жінка. Вона охарактеризувала портрет як “один із найдавніших прикладів гомоеротичного мистецтва в Англії”.
Генрі Райтслі при дворі останніх років правління Єлизавети I славився пихатістю та пристрастю до поезії. У 1590-х роках він був адресатом присвят у творах сучасних йому літераторів, включаючи Джона Клепхема та Томаса Неша. Саме йому Шекспір присвятив поеми “Венера та Адоніс” і “Гвалтування Лукреції”, написавши: “Любов, яку я віддаю Вашій світлості, безмежна”. Історики допускають, що мініатюра могла бути подарунком драматурга графу, який міг повернути її близько 1598 року – на рік одруження.
“Сонети неодноразово звертаються до андрогінної привабливості світловолосого юнака. Наприклад, у сонеті 99 його кучері порівнюються з “м’ятою”, пагони якої довгі та завиті: чи не натяк це на характерні локони Саутгемптона?” – розмірковують автори статті.
Сучасні власники мініатюри мають родинні зв’язки із Саутгемптоном, проте довгий час не усвідомлювали ні авторства Гілліарда, ні історичної цінності твору. Портрет зберігався у скриньці та ніколи не експонувався.
Нещодавно в Національному архіві Британії виявили заповіт XVII століття, що висвітлює родинну суперечку, яка спалахнула після смерті Шекспіра. Юридичний документ, що належав чоловікові онуки письменника, спричинив судовий спір за спадкову нерухомість у Стратфорді-на-Ейвоні.
