Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочинає сезон спільно з 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов»
На честь 170-ї річниці від дня народження Івана Франка, Національний академічний драматичний театр його імені в Києві відкриє новий сезон прем’єрою вистави «Одіссея. Меотида» під керівництвом режисера Івана Уривського. Ця постановка поєднує переосмислення знаменитої поеми Гомера з історією захисників Маріуполя під час поточної повномасштабної російсько-української війни. Ідея вистави належить 1-му корпусу Національної гвардії України «Азов».
Укрінформ поспілкувався з творчим колективом щодо роботи над новою постановкою. Ми також розглянули її в контексті репертуарних вистав столичного драматичного театру, які порушують теми ветеранів та оборонців. Відправною точкою стали «Три товариші» Юрія Одинокого, а також недавні роботи Давида Петросяна – «Поліандрія» та «Троянство».
П’ЄСА ПРО НЕЗЛАМНЕ ПРАГНЕННЯ ПОВЕРНУТИСЯ В УКРАЇНСЬКИЙ МАРІУПОЛЬ СТВОРЕНА ЧИННИМ ВІЙСЬКОВИМ
Актор Даніїл Мірешкін та драматург Олексій Доричевський — військовослужбовці. Фото надане театром
«Одіссея» — це розповідь про повернення, — зазначає Олексій Доричевський, автор п’єси, що лягла в основу вистави «Одіссея. Меотида». Драматург є військовослужбовцем 1-го корпусу НГУ «Азов» з позивним Фіш. Меотида — це стародавня назва Азовського моря, яку вживали греки та римляни.
«Для «Азову» Маріуполь — це дім, так само, як для Одіссея, котрий був змушений покинути свою землю. Війна триває, але, подібно до Одіссея, ми обов’язково повернемося додому. Це головна ідея нашого твору», — ділиться Олексій, який приєднався до ЗСУ у 2023 році. Спочатку він служив у батальйоні спецпризначення однієї з бригад Сухопутних військ, працював з дроном-розвідником, зокрема, на Покровському напрямку. Нещодавно він був переведений до відділу стратегічних комунікацій 1-го корпусу НГУ «Азов».
За словами драматурга, його п’єса, над якою «франківці» інтенсивно працюють, має складну структуру. Тому неможливо однозначно визначити, чи має вона лінійний сюжет.
«З одного боку, ми взяли класичну фабулу «Одіссеї», яка розвивається послідовно. В центрі — Одіссей, і всі події відбуваються з ним. Однак у моєму тексті присутньо багато роздумів про сучасність, про російсько-українську війну. Ці події не викладаються в хронологічному порядку», — пояснює Олексій Доричевський.
Творчий колектив вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Вистава поєднує класичний текст у перекладі Бориса Тена зі свідченнями захисників Маріуполя. У сучасній частині акцент робиться на переживаннях та емоціях. «Текст ніби постійно обривається. Створюється враження, що між показаними подіями відбулося щось ще, але ми точно не знаємо, що саме», — уточнює Фіш.
Він додає, що текст був свідомо створений так, аби нагадувати уламки чи обгорілі сторінки. Це слугує нагадуванням про ворожі вибухи та атаки, які безперервно тривають і впливають на нервову систему кожної людини, порушуючи нейронні зв’язки.
«Ми зараз краще пам’ятаємо послідовність подій, що відбулися до 2022 року, ніж те, що сталося після. Це тому, що наша пам’ять постійно обривається», — констатує драматург.
Досі історію оборони українського Маріуполя у 2022 році в медіа та мистецьких творах розглядали переважно з погляду цивільних. Однак творці вистави «Одіссея. Меотида» вирішили переосмислити події очима воїнів, спираючись на оцінки та переживання тих, хто мужньо боронить Україну від російських загарбників зі зброєю в руках.
«Ми вирішили, що розкажемо нашу історію, а не ворог. Бо добре знаємо, наскільки швидко Росія створює маніпуляції», — говорить військовослужбовець відділу стратегічних комунікацій «Азову».
Режисер Іван Уривський. Фото надане театром
Олексій Доричевський відомий за ролями в незалежному Дикому театрі. За десять років він написав понад десять п’єс. До повномасштабної війни, у 2017 році, на камерній сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави за його п’єсою «Викрадення Європи» (режисер-постановник Андрій Май), створеної за підтримки Goethe-Institut.
З режисером-постановником Іваном Уривським Олексій Доричевський співпрацює вперше, хоча познайомилися вони ще у 2013 році на фестивалі в Криму.
ЗВІЛЬНЕНІ В ЗАПАС, 27 МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТЕАТРУ ТА БІЙЦІ ВОГНЕВИХ ГРУП
Євген Нищук. Фото Олександра Клименка
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, після Євромайдану та початку російського вторгнення в Україну, розпочав діалог з глядачами про ветеранів з європейської класики – постановки «Три товариші» за відомим твором Еріха Марії Ремарка, прем’єра якої відбулася 2016 року. Після початку повномасштабної російсько-української війни у 2022 році з’ясувалося, що виконавці ролей Роберта, Отто та Готфріда – актори Євген Нищук, Андрій Романій та Олександр Печериця – стали добровольцями.
Євген Нищук, який спочатку долучився до Київської оборонної кампанії, а потім служив в аеророзвідці на Миколаївсько-Херсонському напрямку, а також на Чернігівщині та Сумщині, після переведення в запас у 2024 році очолив Театр імені Франка. У кабінеті генерального директора – художнього керівника, серед відзнак та пам’ятних речей колективу з понад 100-річною історією, висить і малопомітний для стороннього ока солдатський жетон та невелике армійське фото з побратимами.
Світлина Євгена Нищука з побратимами в робочому кабінеті
Коли Євген Нищук вперше після повернення з фронту грав у «Трьох товаришах», він не зміг контролювати свою реакцію в сцені, коли кохана Патриція кличе його дивитися салют. «Всі актори вибігають, починають вибухати петарди – а я починаю всіх розганяти, кидатися вниз, кричати, щоб усі лягли на землю, і в мене починається справжній психологічний зрив. Я це пережив», — розповідає співрозмовник.
Станом на сьогодні 27 працівників Театру імені Івана Франка мобілізовані. Четверо вважаються зниклими безвісти. Серед них – актор Захар Нечипор. Ще кілька людей служать у добровольчих формуваннях територіальної оборони: вони поєднують роботу на сцені з чергуваннями в мобільних вогневих групах, які патрулюють небо під час ворожих атак. Кілька акторів, штатні та запрошені, повернулися до роботи в театрі після демобілізації.
Таким чином, столичний театр добре розуміє необхідність осмислення в постановках сучасних складних тем, враховуючи, що Україна перебуває на 13-му році війни. Суспільству потрібне взаєморозуміння між військовими та цивільними, а також взаємна адаптація людей з різним досвідом, які прагнуть зберегти свою країну, віру та надію на справедливість і добро, не втративши себе.
Режисер Давид Петросян (у центрі) на репетиції «Поліандрії». Фото надане театром
Протягом 106-го сезону київський Театр імені Івана Франка представив дві постановки режисера Давида Петросяна, присвячені взаємопізнанню та взаємодії тилового світу і тих, хто повертається з війни. За п’єсою сучасного драматурга Сергія Кулибишева ставлять «Поліандрію» – сюрреалістичну історію з чорним гумором: після поранення додому повертається до дружини ніби двоє чоловіків. За роки війни більшість захисників набувають іншого світосприйняття, відмінного від того, яким воно було в мирному житті, тому жінка часто не готова бачити поруч із собою ніби «іншого» чоловіка.
Вистава «Троянство». Фото надане театром
У резонансному «Троянстві» за п’єсою співзасновника Театру ветеранів Максима Курочкіна Давид Петросян перетворює героїзацію на сатиру.
«Вистава створена за мотивами «Енеїди», але драматург написав новий твір і досліджує, яким може бути Еней, що повернувся з війни? Він може бути різним: слабким, розбитим, понівеченим, з різною історією. Проте, коли він прийде додому, його важливо зустріти словами: «Ми дочекалися тебе!» — коментує Євген Нищук. — У «Троянстві» ми говоримо про те, що багато хто вже використовує захисників у своїх цілях, наприклад, для отримання грантів. Ми не просто іронізуємо, ми висміюємо цю ситуацію. Так само, як цинічно використовують ветеранів проросійські медійники. «Троянство» — це вибух, це дуже глибока і актуальна вистава, яка показує фальш і лицемірство. Це смілива сценічна історія з іронією, яка спонукає зберігати критичне мислення в реальності».
Генеральний директор – художній керівник національного театру зазначає, що постановка багатьох вистав сучасної тематики зумовлена запитом не лише українських глядачів, а й міжнародних фестивалів, зокрема Авіньйонського.
МАРІУПОЛЬ – ІТАКА ДЛЯ «АЗОВА», З ІСТОТАМИ, ПЕРЕШКОДАМИ ТА НАДІЄЮ
Актор Ян Корнєв під час репетиції вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Євген Нищук зауважує, що глядачам нової вистави «Одіссея. Меотида» не варто очікувати від Івана Уривського документального формату про оборону «Азовсталі». Адже для режисера надзвичайно важливі образність та алегорії.
«Ми розуміємо, що театральною мовою та іншими мистецькими засобами ми можемо показувати болючі теми, артикулювати їх. Навіть пропрацьовувати психологічні травми», — підкреслює генеральний директор – художній керівник Театру імені Івана Франка.
Він додає: «Захисники й захисниці творять сучасний реальний образ відваги, добра, любові та здатності покласти життя за свій народ, побратима і святу землю. Тисячі віддали життя, сотні перебувають у полоні. І саме зараз настав час засобами мистецтва, передусім театру, через історичні паралелі та впізнавані світові міфи доносити важливі послання та формувати для майбутніх поколінь наратив стійкості».
Актори Роман Ясіновський та Михайло Кукуюк. Фото надане театром
Дія в постановці розгортається в побутовому світі Пенелопи та героїчному світі Одіссея. В основі вистави закладено протистояння Любові та Смерті.
На шляху героя з’являтимуться міфічні істоти та перешкоди, образи яких оживатимуть завдяки поєднанню сценографії, світла та інших засобів театральної виразності. Поєднання грецької міфології та сучасної театральної мови підкреслюватиме, що прагнення кожної людини повернутися додому та віра в себе залишаються незмінними цінностями в усі часи. Сценограф – Петро Богомазов.
Акторка Марія Рудинська. Фото надане театром
Виконавці у виставі «Одіссея. Меотида»: Даніїл Мірешкін, Акмал Гурєзов, Олена Хохлаткіна, Лариса Руснак, Дарія Легейда, Марія Рудинська, Віталій Ажнов, Андрій Самінін, Сергій Калантай, Михайло Кукуюк, Іван Білаш, Роман Ясіновський, Іван Шаран, Іван Довженко, Ян Корнєв, Дмитро Лук’яненко, Ярослав Бондаренко та Яна Поцелуй. Команда поки не розкриває, хто яку роль виконуватиме. У радіопередачі проговорився Дмитро Чернов – він зіграє Посейдона. Репетиції спочатку відбувалися в Палаці «Україна», а потім перемістилися до театру.
За допомогою метафор у виставі розкривають тему не лише фізичного повернення героїв, а й їхнього внутрішнього. У Гомера рідною стороною Одіссея і місцем майбутнього повернення є острів Ітака. Для «Азова» це – наш український Маріуполь, поки тимчасово окупований Росією. Але настане час – і над приазовським містом замайоріє синьо-жовтий прапор.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото театру та Олександра Клименка
На головному фото – актори Дарія Легейда та Віталій Ажнов
Азов Культура Нищук Театр ЗСУ Театр Франка