В Києві на Лісовому цвинтарі 27 квітня в день поховання журналіста й воїна Андрія Топчія зустріли численну групу військовослужбовців біля Алеї Героїв. «Ми до «Топера», — сказав один з побратимів, назвавши Андрія за позивним. В одній руці він тримав оберемок червоних гвоздик, іншою спирався на милицю. «Крайній раз бачив його місяць назад. «Топера» відправили на нуль, а мене в госпіталь. Щирий, складний, відвертий, надійний… Був». — «Герої не вмирають», — вимовила в розпачі рятівне гасло. «Вмирають саме герої», — відповів побратим «Топера» та пішов до своїх. Після прощання з побратимом вони повертаються на Запоріжжя. Біля труни Андрія захисник стояв на коліні пораненої ноги. На вигляд він значно молодший за «Топера», якому навіки 38. З них 10 років свого життя Андрій Топчій віддав захисту України у складі ЗСУ. Служив в батальйонах «Айдару», «Азову». Пішов у засвіти зі складу 118-ї ОМБр.
ВІДЕО ДНЯ
Про свої крайні дні на нулі Андрій писав мамі. Герой сподівався повернутись з передка, але був занадто відвертим, складним і надійним, щоб в тому пеклі біля села Роботине здійснити свою мрію. З дозволу Лариси Петрівни Топчій публікуємо останні листи її сина. «Записки Топера» — так Андрій Топчій їх назвав — про те, як вмирають Герої. Подаємо дописи мовою оригіналу: Андрій спілкувався і писав і українською, і російською. Бо був щирим.
Журналиста и воина Андрея Топчия похоронили на Лесном кладбище в Киеве (Фото Яна Доброносова)
«Уже сутки один все позиции батальона удерживаю»
«То мы шутили, что вчетвером тут за весь батальон стоим неделями. А теперь я уже один сутки все позиции батальона удерживаю. При этом обязан докладывать сразу четверым нашим командирам в «Сигнале».
РЕКЛАМА
«Записки Топера на КСП (Командно-спостережний пункт)(продолжение). Утром был сильный обстрел. Причем били прицельно по всем точкам, где наши позиции. А после обеда сходил к минометчикам, где нет связи. По факту минометного расчета уже нет. После утренних событий один 200, один 300, один куда-то спетлял без вести. Доложил командованию. Тишина. Смешно, но перед этим они хотели, чтобы я в открытое поле сходил, „Мавик“ наш сбитый поискал. Как раз перед позициями русни. Когда выведут — хер зна. Теперь думаю нескоро. Куча дырок на позициях и не успевают их затыкать».
«…Ну, сегодня ночью мне 300 и 200 грузить на «бэху» и принимать новую смену минометчиков. Для них уже сходил и нашел другие ямы рядом. И двух соседей надо вывести на эвак. А поскольку все события будут проходить ночью, когда у меня куриная слепота, то по-любому какая-то херня случится. А утром мне предстоит участвовать в ловле паука. Его должны с дрона на КСП сбросить…
РЕКЛАМА
Из хорошего. После разговора с замкомбата впереди замаячили перспективы, когда меня поменяют. Очертания смутные и не слишком близкие".
10 років свого життя Андрій Топчій віддав захисту України (Фото фейсбук Андрія Топчія)
«Не знаю, чи хтось помітив, чи просто для профілактики — поряд почали лягати міни»
«…Лише на другу добу зібрали нову евакуаційну групу. Павука ж вирішили скинути нам дружнім дроном. Це був вже крайній (ще два лишились у підбитому БМП). Вдень нас трохи прицільно побомбили скидами. Ще була спроба командирів відправити мене у відкрите поле подивитись підбитий БМП. І знову йти у ніч передавати їм 300 та забирати цілий мішок провізії та різних корисних речей. Перед самим виходом у бліндаж прийшов блукач, якого нещодавно загубили при заході на позиції. Чотири доби він десь бродив, доки не дістався КСП, коли я вже рухав на евак. Узяв з собою. По дорозі попали під мінометний обстріл. Як виявилося, то спалилася евак група і кацапи на всяк випадок пройшлися і по посадці. Потеряшку, який йшов поряд, трохи чиркануло, але не сильно. Відбувся більше переляком. На точці передав його та 300 евак групі, які пішки мали вивести/ винести обох у тил. Мішок з провізією та спорядженням десь прої*али. По дорозі назад знову заблукав. Родзинкою на торті стала заява оператора дрона, що в нашу посадку павука він скидати не буде, бо там працює РЕБ. Командування заспокоїло, що за пару днів піде нова група і донесе нам провізію. Йшов 14 день, і перспектива сидіти тут ще тиждень почала викликати песимістичні думки та обурення. Нарешті повідомили, що наступна група нас все-таки змінить після заходу на ті позиції. Лишилося їй дійти, а нам потім вийти. А це дуже непростий квест».
РЕКЛАМА
«14-й день на передку та КСП. Комбат відправляє на мінометку зробити фото укриттів та самого міномету. Для розуміння: збігати до мінометки (вона ж одне з місць эвакуації) це така собі дорога життя. Колись чудова посадка, завдяки постійним багатомісячним обстрілам перетворилась на відносно відкриту місцевість, рясно усіяну оголеними стовбурами знищених дерев та воронками від снарядів. Пересуваючись по холму, ти як на долоні перед позиціями кацапів. Ну і звичайно, цілодобовий контроль з боку дронів. Тим не менш завдання вдалося виконати без особливих проблем. І тут комбат почав доповнювати задачі. Не буду заглиблюватися у деталі, але довелося знову йти робити фото. Через сильний вітер дрони були не активні. Тим не менш пару касетних боєприпасів у посадку все ж прилетіло. Повернувся. І тут завдання повертатись на те ж місце. Пошуки двох потеряшек, які зникли після підбиття БМП. Третій раз так просто все не закінчилось. Не знаю, чи хтось помітив, чи просто для профілактики — поряд почали лягати міни. Один раз настільки близько, що довелося відкашлюватись від диму. Під такий акомпанемент і добіг до КСП. Потім нашу гірку обробляли ще майже годину. Ввечері повідомили, що група на заміну виходити не буде. Небезпечно. Та ось нарешті, на 15-й дали сигнал готуватись на вихід вночі. Якщо групі все-таки вдасться дістатися наших позицій. Вихід вночі для мене ще та пригода. Далі буде…»
«…Мой выход перенесли на завтрашнюю ночь», — це повідомлення Андрія Топчія від 18 квітня.
Герою навіки 38 років (Фото Яна Доброносова)
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що на війні загинув відомий журналіст і телеведучий Петро Цурукін.
Фото в заголовку: фейсбук Андрія Топчія
