Військовослужбовець Збройних сил України Ігор Луценко порушив питання розселення солдатів у населених пунктах у зоні бойових дій, та заявив, що ні влада, ні військове керівництво не допомагають військовим у цьому питанні.
«Армія безхатьків… Я хотів би донести до широких мас українців ще одну проблему фронту: солдатам ніде жити», – пише на своїй сторінці в соціальній мережі Ігор Луценко, який раніше висловлювався про проблему СЗЧ. «Ціни на будинки та квартири у прифронтових районах такі, що можуть з’їсти бойові дії і не зрівняються з жодним елітним регіоном України: де ж Львів та Київ!»
ВІДЕО ДНЯ
За звичайну сільську хату, де немає води, де ніхто не живе (мабуть, ненавидів) роками, просять 20, 30, 40 тисяч гривень — це, на жаль, норма.
Більше того, значна кількість орендодавців відкрито відмовляється здавати житло військовослужбовцям на тій підставі, що вони є військовослужбовцями. Але це не викликає жодного суспільного резонансу та багатоденних обговорень у соціальних мережах. Військовослужбовців проганяють, як прокажених, їх тричі б'ють — а військові терплять.
Звичайно, є винятки. Є патріоти, які надають житло безкоштовно. Є місцеві громади, які організовано працюють над допомогою військовослужбовцям з житлом. Але це винятки. Загалом, держава та місцева влада ігнорують цей біль фронтовиків.
РЕКЛАМА
Так само й військова вертикаль належним чином не вирішує цю проблему. Якщо командир військової частини має бажання, то він намагається щось зробити. Але в принципі, фактичні процедури в армії не передбачають такого зобов'язання. Проблеми солдатів із поселенням вирішують самі солдати.
Але в нинішніх умовах старі статути вже неактуальні! Стара система передбачала, що військові проживатимуть централізовано — наприклад, у будівлях дитячих садків чи шкіл, чи інших державних установ. Але з розвитком далекобійної зброї ця відстала практика коштувала українському народу тисяч втрачених військових життів, а бюджету — мільярдів компенсацій родинам загиблих. (І, до речі, ми зараз повинні регулярно проводити аудит, чи командири концентрують особовий склад, чи керуються вони старими статутними вимогами? Але це окрема болюча тема).
Тому ми повинні розсіятися, ми повинні жити групами не більшими за загін. Це вимога нинішніх умов війни, а не примха.
РЕКЛАМА
А багато військових частин, чиє начальство (всі ці ОТУ, ОСУВ тощо) сприяє негайному переселенню їхнього особового складу? Чи багато командирів хвилюються з цього приводу, коли у них на чолі купа інших завдань?
Водночас, поблизу, мабуть, стоять мільйони квадратних метрів житла, що порожніми стоять. Ніхто навіть не думає передавати їх військовим. Це квартири та будинки тих, хто втік до росіян або виїхав за кордон до європейців. Їх не можна чіпати!
Щойно один із військовослужбовців займає таке житло, він з подивом виявляє, що в цьому районі є місцева поліція, яка охороняє священну приватну власність.
Доходить до анекдоту. У автора цих рядків є друзі, які воювали за поселення, північно-східний край якого вже атакувала російська піхота. У цей час, під час спроби зайняти будинок у західній частині міста, прибув поліцейський (!), щоб повідомити їм про заборону такого несанкціонованого поселення.
Як ви вже здогадалися, росіяни пізніше окупували це село разом з усією нерухомістю, що збереглася (справедливості заради, іноді допомагає поліція, але радше всупереч встановленим правилам).
Найсумніше, що правова база для забезпечення цього насправді існує, просто ніхто не хоче нею користуватися.
Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає таке поняття, як житловий обов’язок. Усі громадяни України можуть бути зобов’язані розміщувати військовослужбовців, працівників міліції та біженців.
Цей закон, якщо його буде впроваджено, вирішить житлову проблему раз і назавжди.
РЕКЛАМА
«Просто начальники всіх рівнів не хочуть брати на себе жодної відповідальності, тому, щоб скористатися нею, вони вигадуватимуть історії про недостатні механізми реалізації її положень».
Фото із соціальних мереж
Матеріали, розміщені в розділі «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не збігатися з позицією редакції.
