– Обидва мої сини захищали Україну на фронті, старший Сергій загинув, а молодший Максим втратив частину ноги, підірвавшись на міні, – розповіла «ФАКТАМ» Світлана Сисоєва, яка цього року відкрила компанію з виробництва одягу під брендом «СВОЄ РІДНЕ» . – Напередодні загибелі старшого Сергія молодший Максим вирушив на бойове завдання разом з братами, у нього не було можливості бути на зв’язку, тому я дуже хвилювалася. Я писала і дзвонила Сергію, він мене заспокоював, як міг. Потім Сергій теж перестав відповідати. І моє серце почало боліти за них обох. Я відчувала, що щось погане або вже сталося, або може статися. Але я все одно не могла зрозуміти, з ким саме – зі старшим сином чи з молодшим. Пізно ввечері Максим вийшов на зв’язок – написав «Все добре». А о пів на восьму ранку мені зателефонувала дружина Сергія Ірина. Ридаючи, вона повідомила, що її чоловіка, мого старшого сина, вже немає.
Незважаючи на втрату брата, Максим продовжив службу. Через шість місяців, виконуючи бойове завдання, він отримав важке поранення, підірвавшись на міні. Його довелося демобілізувати. Після реабілітації він поступово повернувся до цивільного життя. Через півтора року одружився його молодший син. Зараз Максим разом із дружиною Анастасією працює на нашому швейному підприємстві.
«Щоб розвивати бізнес і водночас підтримувати Максима у цивільному житті, я відкрив магазин у Харкові»
«Ви особисто розробляєте моделі одягу, які шиють на вашому виробництві? » — запитую я у Світлани Сисоєвої.
ВІДЕО ДНЯ
– Разом із дівчатами. У нашій команді є швачка та модельєр. Ми працюємо так: я їм кажу, що хочу бачити в нашому асортименті, а вони ці ідеї втілюють у життя. Важливо, що ми все робимо самі — від викрійок до готових виробів. Також хочу зазначити, що в мене є не лише виробництво, а й магазин жіночого одягу. Тож, створюючи нові моделі, ми значною мірою покладаємося на поради наших продавчинь — вони підказують, що хочуть купити клієнти.
— На яку категорію споживачів ви орієнтуєтесь?
РЕКЛАМА
– Для жінок середнього віку — тобто, 30+. Головне, щоб речі, які ми виробляємо, були зручними та якісними. Ми пропонуємо переважно повсякденний одяг з натуральних тканин або натуральних тканин з додаванням невеликої кількості синтетики.
Світлана Сисоєва з синами – старшим Сергієм (праворуч) та молодшим Максимом
— У вас велика команда?
– У мене зараз семеро працівників. Троє безпосередньо займаються виробництвом. Ще двоє навчаються працювати з комп’ютерними програмами, які нам потрібні – для розробки дизайну, друкованого виробництва та вишивки. Я також вивчаю ці програми. Тут слід сказати, що у нас є DTF-принтер, вишивальна машина та плотер. Вони потребують комп’ютерного програмування.
РЕКЛАМА
Важливо, щоб кожен член команди міг виконувати різні завдання. Тобто, кожен має свою спеціалізовану спеціальність, але за потреби я можу попросити їх зробити щось інше. Такий підхід досить корисний для успіху справи. Він потрібен усім нам, адже кожен зацікавлений у кінцевому результаті.
Читайте також: «Хлопці співали, щоб я вижив»: солдат про бої під Бахмутом, ампутацію та тріумф на «Непереможних іграх»
— Чи виготовляє ваше виробництво одяг для поранених солдатів?
— Так, ми шиємо та надсилаємо адаптивний одяг безкоштовно. У нас є знайомий лікар в одній з лікарень. Він координує, де, скільки, кому та яких розмірів потрібно таких речей. З тканинами нам допомагають волонтери.
РЕКЛАМА
Ми також допомагаємо іншим військовослужбовцям. Наприклад, шиємо робочі штани для ремонтних бригад Збройних Сил України. Були запити на сітки, ми долучилися, купили сітки. Зараз у нас є ще кілька ідей, про які я б не хотів говорити публічно, поки ми їх не втілимо в життя.
— Як ви розпочали свій бізнес?
– З моменту відкриття магазину одягу у 2023 році в місті Зміїв, де я живу. Я починав з двома друзями, з якими познайомився завдяки волонтерській роботі. Восени 2024 року, щоб розвивати бізнес і водночас створювати умови для підтримки Максима в цивільному житті, я вирішив відкрити магазин у Харкові, де живе мій син (це стало можливим завдяки гранту від держави «Власна справа»). Максим займається маркетингом, а зараз він ще й допомагає мені у виробництві. Також зазначу, що через численні обстріли Харкова я вирішив перенести магазин до Змієва.
Молодший син, Максим, демобілізувався після важкого поранення на фронті та зараз працює у матері на заводі.
— Магазин жіночого одягу — це був ваш перший досвід у підприємництві?
— Так.
— Що ви робили до цього?
— Понад 20 років я працювала в майстерні з виробництва в'язаних виробів — шарфів, шапок, футболок, светрів тощо. Тож я добре знаю швейне виробництво. Мені подобається ця справа. Ще в школі я пройшла курси крою та шиття.
«Ми не обмежуємося лише Змієвим – у нас є інтернет-магазин, сторінки в соціальних мережах. Тож люди замовляють у нас речі з усієї України»
— Маючи магазин жіночого одягу, ви вирішили відкрити власне виробництво такої продукції. Що стало поштовхом для цього?
— Дивіться, у перший рік роботи магазину ми «перепробували» багатьох українських виробників одягу. У продукції одних розчарувалися, а інших захоплювалися. Також ми спробували турецькі та китайські товари. Зрештою, остаточний вибір зробили на користь українських виробників, бо вони вміють шити гарний та якісний одяг.
Однак не все так ідеально, як може здатися з того, що я щойно вам розповіла. Дозвольте пояснити. Я вже розповідала вам, що ми уважно прислухаємося до побажань наших клієнтів. Час від часу траплялися ситуації, коли жінки шукали певні моделі, а у нас їх не було. У відповідь ми зверталися до багатьох виробників, і часто виявлялося, що вони або не могли запропонувати нам те, що ми хотіли, або ціна була занадто високою. Яке ж рішення?
— Відкрити власне виробництво?
— Так. Життя підказало нам шити найактуальніші на даний момент речі для споживачів і щоб вартість цього одягу була доступнішою.
Читайте також: «Вони забрали весь наш страх»: солдат про бої за Донбас, ампутацію та футбол на милицях
— Для придбання необхідного обладнання потрібна значна сума грошей. Як ви вирішили це питання?
– Ми натрапили на грантову програму від Фонду ветеранів України, склали бізнес-план, подали документи та отримали грант. За кошти гранту (майже півтора мільйона гривень) ми придбали дві швейні машини, два оверлоки, швейну, петельну, вишивальну та ремінну машини, розкрійний та відпарювальний столи, прес для встановлення металевої фурнітури, плотер для різання термоплівки, лазерний гравірувальний верстат (на ньому можна різати та гравірувати) тощо. А також ноутбуки та програмне забезпечення. Виробництво почало працювати на початку січня цього року.
— Щодо бізнес-плану, який ви подали на грант. Ви спеціально навчилися писати його?
— Так, ми з другом, з яким я працюю разом, пройшли відповідні навчальні курси. Разом ми написали бізнес-плани як для першого гранту (на відкриття магазину), так і для другого (на створення виробництва).
— Ви шиєте одяг лише для власного магазину на своєму виробництві, чи у вас є покупці в інших містах та регіонах?
– Ми не обмежуємося лише нашим містом Зміїв, адже маємо інтернет-магазин та сторінки в соціальних мережах. Тож люди замовляють у нас речі з багатьох куточків України.
— Я запитаю про ваших синів. Коли почалася Велика війна, вони пішли добровольцями на фронт?
– Обидва мої сини пішли до армії ще до початку повномасштабного вторгнення. Старший, Сергій, підписав контракт у 2017 році. Однак, коли у них з дружиною народилася донька, він вирішив звільнитися зі служби. Але пізніше знову пішов до армії.
Сергій під час служби
У листопаді 2021 року молодший Максим підписав контракт із 73-м Центром сил спеціальних операцій Військово-морських сил.
— Чи розповіли нам брати, за яких обставин загинув ваш старший син Сергій?
— Так. Група отримала бойове завдання. З якоїсь невідомої причини у неї не було власного медика. Тож Сергій зголосився піти. Це завдання було його останнім.
— Світла пам'ять.
— Дякую.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про солдата, у якого через поранення паралізувало ноги та половину тіла. Солдат зустрів своє кохання в лікарні та отримав шанс знову ходити.
На фото в заголовку Світлана Сисоєва демонструє речі у власному магазині
Фото надано Світланою Сисоєвою
