Замість посилення відповідальності за корупцію, новий законопроект №14057 від керівництва Верховної Ради пропонує карати тих, хто називає чиновника злодієм до вироку суду. Це наступ на свободу слова, грубе порушення Конституції та спроба змусити громадян мовчати про корупцію, вважає ветеран і громадський активіст Олег Сімороз . Якщо закон буде ухвалено, будь-який пост у соціальних мережах може стати приводом для судового позову, пише він на своїй сторінці у Facebook.
ВІДЕО ДНЯ
«Ще один напад на свободу слова! Тепер влада хоче заборонити нам говорити правду про корумпованих людей!»
Яку законодавчу ініціативу, на вашу думку, подала правляча президентська партія “Слуга народу”, враховуючи, що корупція є найбільшою проблемою для українців після війни? Можливо, посилення відповідальності за корупцію? Можливо, скасування застави для високопосадовців-корупціонерів? Ні.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, а також його заступники Олександр Корнієнко та Олена Кондратюк зареєстрували законопроект № 14057 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) положень Книги другої». Цей законопроект є справжнім наступом на свободу слова.
РЕКЛАМА
Законопроект № 14057 передбачає внесення змін до Цивільного кодексу України низкою положень, які безпосередньо стосуються обмеження конституційних прав і свобод громадян щодо свободи думки та слова. Влада прямо хоче заборонити людям говорити все, що вони думають про корупціонерів та злодіїв!
Так, вносячи зміни до статті 277 Цивільного кодексу України (з новою назвою «Право на спростування»), влада хоче передбачити, що «інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, вважається недостовірною, доки вину особи не буде доведено в порядку, встановленому законом, та не буде встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили». Більше того, законопроект, вносячи зміни до тієї ж статті, пропонує встановити, що «інформація вважається поширеною, якщо вона повідомлена третій особі у спосіб, у якому вона сприймала її зміст».
Тобто, якщо громадянин назве якогось корумпованого покидька злодієм ще до рішення «найгуманнішого українського суду в світі», то цей злодій зможе на цій підставі тягнути людину до суду з вимогою спростувати ці слова і навіть може подати до суду за «моральну шкоду».
РЕКЛАМА
По-перше, це просто неадекватно з точки зору духу закону, оскільки людина сама має право робити оціночні судження на основі певних аналітичних даних – статків, способу життя та дій особи, а також на основі її роботи в органах влади. Я можу сам сьогодні розрахувати вартість основних матеріалів державних закупівель і для цього мені не потрібні висновки слідчих органів та судові вироки.
Але найкричуще те, що ця законодавча ініціатива грубо порушує статтю 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільно висловлювати свої погляди та переконання.
Завідомо неконституційний та антидемократичний законопроект вноситься всім керівництвом найвищого законодавчого органу країни на чолі зі спікером парламенту та його заступниками.
Більше того, однією з депутаток є Олена Кондратюк, обрана за списками нібито «опозиційної» партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Це справжній сором і крок до російської моделі демократії, тобто такої, де не можна сказати «ні» білому, бо це може образити когось із влади, де або корупцію замовчують, або тих, хто не мовчить, тягнуть по судах.
Правляча партія знову зробила вибір на користь корумпованих чиновників. За їхньою збоченою ідеєю, боротьба з корупцією полягає лише в тому, щоб заборонити людям говорити про корупцію.
РЕКЛАМА
І це не єдині антидемократичні нововведення в цьому законопроекті, а лише найвідвертіші. Неадекватного в ньому набагато більше, наприклад: він встановлює широкі та нечіткі повноваження суду «вживати інших заходів для відновлення порушеного особистого права», що суперечить принципу правової визначеності та може включати занадто широкі дії; він прямо передбачає, що навіть за оціночні судження можна нести відповідальність, якщо вони «висловлені у формі, що принижує гідність, честь, репутацію»; він встановлює можливість вимагати від розповсюджувача інформації будь-яких заходів, крім спростування та відшкодування шкоди; він вводить поняття «права на забуття», яке дозволяє вимагати видалення будь-якої поширеної інформації про особу, використовуючи дуже розпливчасту термінологію щодо відповідної інформації («неактуальна», «неповна», «втратила суспільний інтерес»).
Ви правильно зрозуміли, якщо цей законопроект буде прийнято в цілому як закон і підписаний Зеленським, то будь-якого журналіста, громадського активіста чи просто активного громадянина можна буде притягнути до відповідальності навіть за те, що він, наприклад, написав на своїй сторінці в соцмережах, що такий-то чиновник скоїв корупційний злочин.
Закликаю всіх небайдужих громадян поширити цю інформацію та висловити свою позицію щодо таких законодавчих ініціатив влади, які штовхають нашу країну в протилежному напрямку від цивілізованих демократичних країн. Не мовчіть, бо мовчання, як і корупція, вбиває!» – пише активіст.
Матеріали, розміщені в розділі «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не збігатися з позицією редакції.
