Морські леопарди, котики, слони, тюлені, пінгвіни і рожевий єдинорог. Ці тварини — постійні мешканці Антарктиди. Всі, окрім іграшкового єдинорога.
— Мені його донька подарувала перед від’їздом в експедицію. Це мій оберіг, — усміхається 37-річний Єгор Звержинський з Кременчука Полтавської області, який трохи більше місяця тому в складі української команди полярників приступив до виконання обов’язків дизеліста-електрика на дослідницькій станції «Академік Вернадський».
ВІДЕО ДНЯ
«Полюємо» на китів заради науки"
Про далекий дім, за понад 15 тисяч кілометрів, на невеликому острові Галіндез у Західній Антарктиді Єгору нагадують ще й… регулярні повітряні тривоги. Просто чоловік не вимикає застосунку, щоб відслідковувати потенційні загрози рідному місту. Саме в такі моменти найчастіше зв’язується з родиною, аби підтримати її. Якщо, звичайно, сам має вільний час. Бо його робота, як і робота всієї команди, не регламентована якимись часовими проміжками.
Єгор Звержинський виконує обов’язки дизеліста-електрика на станції «Академік Вернадський»
— Наше з системним механіком Юрієм завдання — підтримувати в належному стані обладнання й ліквідовувати всі поламки, які можуть виникнути на станції, — розповідає Єгор, який до участі в експедиції обслуговував автозаправки мережі «Укрнафти». — Особисто я відповідаю за справність дизельних генераторів. Вони працюють по черзі: один вимикаю, і тут же запускаю інший. Проводжу їм техобслуговування. Буває, лиш після того, як зашпори зайдуть, згадую про рукавиці. Спочатку мороз, як і сонце, не помічаєш. Але ж клімат тут зовсім інший, ніж в Україні. Перед виходом зі станції обов’язково треба намащуватися сонцезахисним кремом для захисту шкіри від ультрафіолету. Також треба носити окуляри для захисту очей.
РЕКЛАМА
В обов’язки Єгора входить також доставка на невеликих човнах учених (біологів, метеорологів) на сусідні острови, де вони проводять різноманітні спостереження.
— У певні дні ми з киянкою Зоєю Швидкою, біологинею, заради науки «полюємо» на китів, — продовжує чоловік. — Вона за допомогою спеціального обладнання — арбалета — бере у них пункцію на біопсію. Ця процедура вже давно відпрацьована міжнародною науковою спільнотою і для ссавців абсолютно безпечна. Я маю підпливти до багатотонної тварини на відстань приблизно десяти метрів. Тоді адреналін зашкалює.
полярна станція “Академік Вернадський”РЕКЛАМА
У команді 30-ї Української антарктичної експедиції, яку очолив досвідчений полярник, метеоролог Олександр Полудень, 13 осіб: 4 жінки й 9 чоловіків. Зокрема, 8 вчених (3 метеорологи, 3 біологи, 2 геофізики) та 5 представників команди життєзабезпечення (системний адміністратор, дизеліст, механік, лікар і кухар). Троє з них — мешканці Полтавщини. Окрім Єгора Звержинського, це 33-річна лікарка Юлія Тихонович з Гадяча й 48-річна кухарка з Полтави Олена Лещенко. 15 березня вони прибули на «Академік Вернадський».
— Мета експедиції — проведення наукових досліджень клімату, геофізичних процесів, біорізноманіття та стану океану в Антарктиці, а також забезпечення безперервної роботи станції «Академік Вернадський» у межах міжнародної наукової співпраці, — підключається до розмови у Вайбері Юлія Тихонович. — Українські вчені ведуть цю роботу вже майже 30 років.
Медик Юлія Тихонович на зеленому снігу в Антарктиді
Загалом науковці світу накопичили величезний масив безперервних даних по Антарктиді. Одне з найвизначніших відкриттів, зроблених британцями в 1985 році, — явище озонової діри. Завдяки тому, що це питання активно вивчалось, невдовзі був підписаний Монреальський протокол, який забороняє викид фреонів у атмосферу. Подальші дослідження показали, що зменшення кількості фреонів призвело до зменшення озонової діри. Зауважу, що «діра» — це шар атмосфери, який пропускає більше шкідливого випромінювання, яке в нормі в звичайних широтах затримується. Тому треба максимально берегтися: без спеціального захисту не виходити на відкриту територію.
РЕКЛАМА
Результати магнітометричних спостережень лягають в основу формування навігаційних систем.
Результати геофізичних спостережень дозволяють краще пізнати характеристики земної товщі.
Дані, зібрані метеорологами, враховуються для прогнозування погоди. А на основі аналізу даних, зібраних у попередні роки, вчені роблять прогнози кліматичних змін.
Одним з напрямків міжнародного проєкту Ocean: Ice, до якого минулого року приєдналися вітчизняні полярники, є вивчення зміни динаміки океанічних течій, причин танення льодовиків і підвищення рівня Світового океану, що допоможе спрогнозувати, які прибережні території, що контактують з морем (зокрема, і в Україні) при піднятті світового рівня океану будуть затоплені.
Загалом наукові дослідження Антарктиди мають світовий масштаб, їх проводять не одна лабораторія чи станція й зберігаються вони у загальних сховищах, звідки вчені з різних країн світу за потреби можуть їх використати. Це все передбачено міжнародним Договором про Антрактику.
«Заготовка продуктів іде за планом»
Звісно, що медик у команді має надавати за необхідності медичну допомогу — при найменших проявах хвороби чи нещасних випадках, а також профілактувати хвороби. На щастя, на даний момент Юлії Тихонович доводилося працювати за фахом з неважкими клінічними випадками. Маючи кілька спеціалізацій (до участі в експедиції працювала сімейним лікарем, а пізніше ендокринологом), лікарка додатково здобувала знання з інших медичних спеціальностей. На станції є різноманітні медикаменти та інструменти, щоб надавати максимально якісну медичну допомогу.
Перед лікарем також стоїть технічне завдання — вивчення акліматизації зимівників в антарктичних умовах.
— Оскільки ми знаходимося у закритому середовищі, то не хворіємо на ГРВІ, — каже Юлія. — Але, якщо буде контакт з людьми ззовні, то не виключений спалах якоїсь інфекції.
За 30 років діяльності станції було проведено всього дві евакуації хворих на велику землю. З огляду на погоду й стан льодового покрову це нешвидка справа. Загалом на станції створені всі можливості, щоб можна було поліпшити або стабілізувати стан хворого. За потреби лікар може зв'язатися з вузьким спеціалістом для консультування.
Загалом у полярну експедицію відбирають людей з міцним здоров’ям. Тож наразі медикиня зосереджена більше на профілактиці захворювань і збалансованому харчуванні членів команди.
За харчування на станції відповідає кухарка з освітою інженер-технолога харчового виробництва Олена Лещенко.
Олена Лещенко відповідає за харчування полярників
— Уже готуємось до зими, яка настане тут за кілька тижнів, — говорить Олена. — Законсервувала й насолила огірків, помідорів — вони ж не можуть довго зберігатися свіжими. А нещодавно всією командою квасили капусту. Незабаром будемо заморожувати яйця — відділятимемо білки від жовтків і так закладатимемо в морозильну камеру.
Поки що є мандарини, апельсини. Яблук залишилось місяців на два-три. А далі, аж до грудня, доведеться обходитися без свіжих фруктів. Коли настане новий сезон, тоді підвезуть нову партію.
— Українці виживуть на салі…
— Чого нема, того нема. Перша країна, яка не пропустила б нашого стратегічного продукту, — це Польща. Та й обмеження по багажу в нас були жорсткими. А в Чилі, де спеціальні агенти роблять закупки для полярників, продається лише бекон. Цього разу вони навіть трохи гречки закупили. Ця крупа в Чилі не така популярна, як в Україні.
Агенти намагалися, щоб продукти були звичними для нас. Тож маємо картоплю, капусту, моркву, буряк, часник, цибулю білу й синю. Макарони, свинину, яловичину, курей, з риби — мерлузу й хек.
— А яка рибка в океані водиться? Можна на вечерю наловити?
— У попередні експедиції біологи нототенію ловили на вудочку й вивчали паразитів, які в ній живуть.
— Що готуєте для полярників?
—Зимівники невибагливі до харчування. Їдять усе, що приготую: супи, борщі, бограч, солянку, різноманітні каші… Стараюся щодня щось новеньке зварити, щоб не повторюватись. Люблять овочеві салати, домашню випічку. Стараюся, щоб раціон був збалансований і містив усі необхідні нутрієнти.
З техніки на кухні — електрична плита, пароконвектомат, тістоміс, блендери, кухонний комбайн, холодильник, кавомашина.
Олена готує лише обіди й вечері. Зранку команда обходиться тим, що знайде в холодильнику: консервами, сухими сніданками, фруктами, молочними продуктами, залишками їжі з попереднього дня.
Найбільше скучають за салом, оселедцями, яких у Чилі також немає. Пізніше будуть скучати за яєчнею.
На Великдень, як і годиться, кухарка напекла пасок. До них були фарбовані у цибульному лушпинні яйця й писанки: розмальовували їх майже всі члени команди.
По тунелях на роботу
Площа острова Галіндез, на якому з 1996 року розташована українська антарктична наукова станція «Академік Вернадський», всього 0,8 гектара. Окрім моху й лишайників та двох квіткових рослин, на кам’янистій території нічого не росте.
Природні умови на острові непрості. Тут часто дмуть сильні вітри, швидкість поривів яких сягають до 40 метрів на секунду. Погода може змінюватися кілька разів на день: то сніг, то дощ, то туман, то сліпуче сонце. Буває, із-за складних погодних умов вчені не можуть відправитися на виїзд, тоді займаються дослідженнями в лабораторії.
Минулого сезону температура взимку опускалася до мінус 14, але через високу вологість тут відчувається холодніше.
Сніг лежить завжди. Тільки влітку його трохи менше, аніж в інші пори року. А зимою намітає стільки, що розчистити просто неможливо. Полярникам, щоб працювати, доводиться робити тунелі.
Коли замерзає океан, то по льоду можна добратися на сусідні острови чи навіть у найближчу точку континенту, до якої всього 7 кілометрів. Але це небезпечно, тому ніхто не ризикує.
Буває чутно, як падають, відламуючись, частинки якогось айсберга. Це схоже на звуки грому…
Та найбільша проблема взимку — короткий світловий день.
Зате тільки в Антарктиді сніг буває неймовірного зеленого і малинового кольорів. Це тому, що в ньому розвиваються мікроскопічні водорості.
— Рослинність ми намагаємося оминати, щоб не наступити ненароком. Бо то велика цінність для науковців, — розповідає Юлія. — Вони знають, як правильно взяти з нього проби, аби не завдати шкоди навколишньому середовищу. Тому на станції прокладені дерев'яні настили, щоб не травмувати ніякої рослинності. А якщо йдемо кудись далі, то, якщо немає снігу, уважно дивимося під ноги, щоб нічого ніде не пошкодити.
— Так само не маємо права близько наближатися до пінгвінів, тим паче гладити їх, — продовжує Єгор. — Вони не бачать у людях загрози й можуть самі підходити із-за цікавості. Але ми стараємося їх оминати, щоб не лякати, не порушувати процесу гніздування.
До речі, минулого сезону українські полярники нарахували рекордну кількість субантарктичних пінгвінів на острові Галіндез — 7 тисяч особин. Це свідчить про потепління та зменшення площі морського льоду в Антарктиці, що призводить до міграції тварин на південь.
Звісно, полярники намагаються не порушувати й кордонів морських леопардів. Біля острова їх живе декілька. Тож любителі моржувати в океані часто не купаються. Адже ці величезні хижі тварини показують, що вони господарі у прибережних водах і намагаються захищати свою територію. Коли їм щось не подобається, фиркають.
«Розучимось користуватись грошима»
Загалом на острові досить обширна інфраструктура: столярна майстерня, дизельне приміщення, склад для зберігання запчастин моторних човнів, паливний бак, магнітометричні та інші різні вимірювальні прилади.
У будинку створені всі умови для того, щоб комфортно пережити віддаленість від цивілізації. Обладнаний спортзал, є бібліотека, більярд, настільні спортивні ігри, хмарне сховище фільмів, а ще невеликий бар «Фарадей», де можна поспілкуватися за чаюванням, послухати музику чи самому взяти до рук гітару… В барі люблять проводити дозвілля туристи — Антарктида притягує мандрівників з усього світу.
Живуть полярники поки що по двоє в кімнатах на чотирьох, займаючи нижні місця двоярусних ліжок. Але так буде лише до прибуття сезонного загону.
До будинку підведена каналізація, в ньому установлені пральні машини. А головне — є інтернет, що нівелює відстані, тож розлука з родинами майже не відчувається.
— Всі на позитиві, всі налаштовані на роботу, всі дружні між собою, — каже Єгор. — От тільки думаю, за рік підупаде рівень нашої фінансової грамотності. Бо ж ми тут не витрачаємо грошей. Ну, хіба щось можемо придбати в інтернеті для свої рідних, щоб їх порадувати. Хоча гроші — не основний фактор, за чим сюди їдуть. Якщо чесно, про рівень своєї зарплати я дізнавався перед самою відправкою. Наше польове забезпечення — 1800 гривень на день.
Запитую Єгора, чи важко було отримати таку роботу?
— Мабуть, мені пощастило, бо з першого разу пройшов відбір. Хоча було одинадцять людей на місце. Всі професіонали, навіть більш досвідчені за мене.
Юлія Тихонович також була відібрана комісією з першого разу. Говорить, що давно мала бажання долучитися до українських науковців, здобути новий досвід.
А ось Олена Лещенко дуже довго чекала здійснення своєї мрії. Адже упродовж двох десятиліть найхолодніший континент планети був закритий для жінок у складі експедицій. І лише в 2018 році лід, як кажуть, зрушив. З того часу щороку Олена подавалася на конкурс. У 2021 році їй запропонували сезонну, двомісячну роботу на «Академіку Вернадському». А цього року нарешті вона проведе на станції цілий рік. Каже, чоловік з донькою підтримали її прагнення.
Як запевняють мої співрозмовники, труднощі дороги до місця роботи, яка займає в кращому випадку шість діб з п’ятьма пересадками, компенсуються незрівнянними краєвидами й унікальною дикою природою.
Найближчі сусіди українців — американські вчені— знаходяться від них на відстані 50 кілометрів. А далі, вже за Полярним колом і на Кінг Джорджі, за сотні кілометрів — вивчають найхолодніший материк представники багатьох країн світу.
В Антарктиді поки що триває осінь…
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв'ю з учасником першої зимівлі українських вчених на станції «Академік Вернадський».
Фото надані учасниками експедиції
