17 серпня сержанта Національної гвардії Владислава госпіталізували до лікарні у критичному стані з сильною крововтратою та інфікованими ранами. Його випробування є свідченням непохитної стійкості захисників України та безжальності російських військ.
ВІДЕО ДНЯ
«Важко осягнути, важко осягнути, проте така жорстокість існує… Розповідь про сержанта, якого тримали в полоні один день».
Підрозділ В'ячеслава потрапив під бомбардування. Його та семеро його товаришів-українських солдатів полонили. Їм відрізали геніталії, жорстоко видалили очі. Їх нещадно катували, доки кожен не загинув. Наймолодшому серед них ледве виповнилося 18, ймовірно, його звали Микола.
В'ячеславу перерізали горло, перш ніж кинути його в яму разом із сімома понівеченими товаришами. Нападники, за повідомленнями, колишні каторжники, скоїли ці звірства. В'ячеслав, схопивши його за горло, обв'язав йому шию порваним одягом.
Протягом п'яти болісних днів він повз до дружніх військ. Личинки кишіли його ранами. Змучений нестерпно виснажити себе, він почав ловити та поїдати гризунів.
РЕКЛАМА
«Після невідкладної допомоги у відділенні інтенсивної терапії лікарні Мечникова він возз’єднався зі своєю дружиною», – детальніше повідомив Сергій Риженко, керівник Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, у Facebook.
Читайте також: Вимагають справедливості для російських воєнних злочинців: ідентифіковано 144 винних у катуваннях українських військовополонених
«Вижити після поранення горла з масивною кровотечею має невеликі шанси. Він чіплявся за життя до останньої миті, підтримуваний абсолютною вірою у виживання», – поділився Риженко із Суспільним. Це перший випадок за 11 років роботи лікарні, яка лікує таку травму.
РЕКЛАМА
Владиславу перенесли хірургічне втручання. Зараз медичні бригади працюють над відновленням його мовлення.
У його щоденнику згадуються нещодавні події: за кілька тижнів до цього його бригада відмовилася від контролю над позицією поблизу Покровська. Намагаючись допомогти товаришам, Владислава було захоплено. Першим полоненим видалили очі, відірвали губи та ампутували статеві органи. Владислав став восьмою жертвою, яку кинули в яму, залишивши помирати катами.
Його дружина Вікторія зізналася: «Він вважає себе щасливчиком. Коли його поховали під уламками, уламок розбитого скла дозволив йому відрубати зв’язані руки, незважаючи на кайдани».
Після того, як викрадачі пішли, Владислав зробив пов'язку на шиї та повз майже п'ять днів, щоб дістатися до українських військ.
РЕКЛАМА
Брат Євген поділяв рішучість Владислава: «Він планує повернутися в бій – щоб змусити цих недолюдей витерпіти те, що витерпіли ми». Однак його найглибшим бажанням залишається возз’єднатися зі своєю чотирирічною донькою.
Як повідомляли раніше ФАКТИ: Юрій Стеценко, батько трьох дітей, загинув дорогою додому після звільнення з полону.
