Після ультиматуму Трампа російський президент путін стоїть перед непростим вибором. Використовуючи жорстку силу, він втратив м’яку силу, пише в авторській статті для Foreign Affairs член Науково-консультативної ради Фінського інституту міжнародних відносин Андрій Колесников.
ВІДЕО ДНЯ
Намагаючись відбудувати Російську імперію, він втрачає російський вплив на її колишні території. Прагнучи збільшити відстань між кордонами росії та НАТО, він досяг протилежного: трансатлантичний альянс зараз, як похмуро попереджає кремль, «біля воріт». Внутрішній фронт так само неспокійний. Економіка все більше й більше структурується за принципом війни та держави, з надзвичайно високою базовою процентною ставкою центрального банку у 21 відсоток — необхідною для контролю над інфляцією — що веде деякі підприємства до межі банкрутства.
Наголошуючи на пріоритеті безпеки, кремль зробив життя росіян менш безпечним. Для багатьох тепер повсякдення складається або з очікування прильоту ворожого безпілотника, або, для тих, хто проти війни, рішучого стуку у двері з боку влади. Соціальні звичаї були роз'їдені баналізацією насильства, і патріотизм тепер розглядається, як готовність продатися в окопи за все більш високу ціну у формі щедрих надбавок і зарплат.
Після чверті століття перебування при владі путін, здається, все більше відривається від реальності. Він, як зазначив один інсайдер, «у космосі». Схоже, російський диктатор вважає багато структурних недоліків росії, що множаться, досягненнями, а не ознаками економічних негараздів. Цивільна економіка хитається.
РЕКЛАМА
Усе це викликало сумніви, як довго бюджетні резерви росії зможуть витримати війну. Ресурси можуть почати закінчуватися у 2025 році. Існує також ризик техногенних катастроф, оскільки уряд нехтує скрипучою цивільною інфраструктурою країни. Схід поїздів з рейок, вихід з ладу систем опалення та інші комунальні аварії, а також ламання літаків стали тривожно частими. У грудні 2024 року два застарілі російські танкери, завантажені мазутом, були сильно пошкоджені штормом у Керченській протоці, який відокремлює росію від Криму, викинувши в море тисячі тонн нафти та спричинивши величезну екологічну катастрофу.
Один із танкерів сів на мілину, а інший просто розламався на дві частини; обидва експлуатувалися близько 50 років. Тим часом у прикордонних з росією районах Бєлгорода та Курська та у внутрішніх регіонах, таких як Татарстан, атаки українських безпілотників стають рутиною.
РЕКЛАМА
Попри те, що путіну так само дорого обійдеться завершення війни, як і її продовження, вихід є: він може продовжувати постійну війну проти Заходу холодними, а не гарячими засобами. Головне — уникати відчуття навіть часткової поразки. Проблема в тому, що рано чи пізно нескінченна війна може справити враження якщо не поразки, то застою. Те саме може статися з мілітаризованою економікою. У 2025 році, з припиненням вогню чи ні, неможливо уникнути відчуття, що путін зіткнеться з розвилкою. Можливо, він зможе трохи зупинитися, але скільки часу він має, навіть у суспільстві, яке застигло у своїй байдужості?
«Все одно мирна угода задовольнить путіна лише в тому випадку, якщо він вирішить, що стару росію відновлено, а світ знову поділений між супердержавами: суміш Мюнхена та Ялти, угода про купівлю миру та оформлення нової холодної війни. Але ця відновлена Російська імперія буде імперією лише в голові путіна. Це було б відкинуто скрізь. До будь-якої угоди щодо припинення війни в Україні ще далеко, враховуючи, що обидві сторони мають дуже різне розуміння поступок, які будуть потрібні. Але якщо це таки відбудеться, путіну буде недостатньо переділити Європу за допомогою Трампа, зберегти росію в тісному союзі з Китаєм і продовжувати грати у свої ігри з „глобальною більшістю“. Для завершення своєї „справедливої“ картини світу путіну потрібна Україна, а не країни Балтії, Фінляндія чи Польща: для такої експансії у нього немає ні матеріальних, ні демографічних ресурсів», — вважає Андрій Колесников.
РЕКЛАМА
Раніше аналітики зазначали, що Дональд Трамп може покласти край правлінню путіна.
