Публіцист Віталій Портніков вважає, що масовані російські атаки на український енергетичний сектор, які посилилися з настанням осені, також можуть бути «демографічною» зброєю та спробами позбавити Україну перспектив відновлення у разі припинення бойових дій.
«Російський президент продовжує свій шлях по сходах ескалації, який лише посилився після його зустрічі з американським президентом на Алясці», – пише Віталій Портніков. «Після масованих ударів по Україні, після появи російських безпілотників та літаків у повітряному просторі країн НАТО, Росія перейшла до спроб систематично знищити український енергетичний сектор».
ВІДЕО ДНЯ
Удари по різних містах України здійснюються майже щодня; останній такий напад нещодавно був у столиці, а його ціллю були теплові електростанції міста. Крім того, удари були завдані по українських газових родовищах, що також має спричинити серйозні проблеми взимку. Це не перший випадок, коли Путін робить такі спроби «заморозити» українців – усі добре пам’ятають тривожну та темну зиму першого року великої війни. Але зараз ці удари стали набагато систематичнішими, і вони також відбуваються на тлі пропозицій щодо припинення війни та початку мирних переговорів. А Путін, як бачимо, ці пропозиції відверто ігнорує. Чому?
Бо, по-перше, він вважає, що Захід не має інструментів для серйозного тиску на нього; а по-друге, будь-які переговори він сприймає як шлях до капітуляції ворога. І тому Путін упевнений: якщо вже погоджуватися на переговори, то це мають бути переговори про капітуляцію України та створення умов для її подальшого зникнення з політичної карти світу.
Тож він прагне зробити Україну територією, непридатною для нормального життя. Удари по енергетичному сектору, на думку російського президента, мають створити в українців стійке відчуття, що у них немає іншого вибору, окрім як здатися Росії. І хоча в історії ніколи не було випадків, коли бомбардування міст призводили до тотального бажання капітулювати, Путін цього не враховує – як би історія та досвід цієї війни не свідчили про протилежне.
РЕКЛАМА
Але мотивація енергетичних атак може бути набагато ширшою, ніж просто деморалізація суспільства. Це також бажання знищити українську економіку – щоб навіть якщо війна закінчиться, Україна не мала серйозних перспектив для відновлення, ставши яскравим прикладом того, що відбувається з країнами, які не підкоряються волі Москви.
Це також може бути демографічною зброєю: створити нестерпні умови життя, щоб нова частина населення виїхала. Адже чим менше українців залишається в Україні, тим більше шансів у Росії зберегти свою роль геополітичного магніту майбутнього, навіть якщо російське населення продовжуватиме скорочуватися. Нагадаю: демографічні війни не є чимось новим для імперської практики Москви; є приклади як з часів імперії, так і з радянської епохи. Один Голодомор нічого не вартий! А тепер Путін намагається організувати «енергетичну кризу».
Звісно, розмовами та вмовляннями це не вирішиш. Останні місяці — місяці постійних переговорів між Трампом і Путіним — переконливо довели це, можливо, навіть самому американському президенту, хоча багато хто з самого початку попереджав, що всі ці переговори приречені на провал. Але руйнуванню енергетичної інфраструктури можна протидіяти іншим способом — послабивши військовий та енергетичний потенціал самої Російської Федерації.
РЕКЛАМА
Українські удари по російських військових об'єктах та нафтопереробних заводах можуть змусити російського президента якщо не думати про мир, то хоча б бути обережнішим у своїх ударах. Росія вже втратила значну частину своїх нафтопереробних потужностей, що створює проблеми для її економіки та робить війну дорожчою. І це лише завдяки атакам безпілотників на російські об'єкти. Якщо Україна отримає достатню кількість ракет далекого радіуса дії, Росія може опинитися без значної частини свого економічного потенціалу.
І це правильний підхід. З драконом не миришся. Навіть якщо не можеш відрубати йому голову, то хоча б можеш вибити його смердючі зуби.
Фото з Фейсбуку
РЕКЛАМА
Матеріали, розміщені в розділі «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не збігатися з позицією редакції.
