Як «забраковані курчата» боронять Одесу від дронів Репортаж 09.01.2026 10:07 Укрінформ Журналісти Укрінформу відвідали нічне вартування одного з мобільних вогневих підрозділів в Одесі
У мобільних вогневих групах штурмового полку «Цунамі» бригади Національної поліції «Лють» працюють здебільшого ті, хто пройшов фронт і повернувся з ушкодженнями.
ЗІ ШТУРМОВИКІВ – У ППО
Нас вітає полковник поліції Володимир. На питання, яка його роль у розрахунку, відповідає жартома: «Дещо бачу, дещо чую». Насправді він відстежує об’єкти, передає дані своїй команді, яка приймає рішення щодо ураження ворожого об’єкта. На зміні працюють стрілець, навідник, асистент кулеметника. Несуть чергування доба через добу або через дві – залежно від оперативної ситуації.
Володимир
До підрозділу ППО Володимир служив у штурмовій бригаді. Розповідає, що йому «простіше й цікавіше на Донбасі, ніж в Одесі», з радістю повернувся б до бойових задач на Сході, проте здоров’я вже не дозволяє і може зашкодити партнеру.
– 2023-й, 2024-й, 2025-й. Кульові, мінно-вибухові, згодом ракета по нас прилетіла, – Володимир називає роки, коли дістав поранення, і додає жартома: – «Забраковані курчата». Трішки там вилицю пошкодило, артерію, у голові трохи. Кілька разів із Богом поспілкувався – і повернувся назад. Дещо лишили крові на донбаських відвалах, а тепер загартовуємо солоне повітря Одеси.
Про одне з поранень чоловік розповідає з властивим йому гумором.
– Придбав собі спеціальні берці. Так їх хотів – 13 тисяч! І ось поранило мене, гадав, вже помер. Але хлопці витягнули: рука пошкоджена, нога пошкоджена. Одяг із мене зрізали, лежу в спідньому. І тут фосфор пішов – побратими побігли в укриття. А я відкриваю очі – мої берці догорають! Це єдине, що мене тоді хвилювало, – говорить співрозмовник.
Після тяжких поранень він міг не повертатися на службу, проте зробив це з принципу.
Чоловік із сумом міркує про долю українських земель на Сході.
– Ми їх повернемо все одно. Зараз головне – увімкнути мозок і з холоднокровністю виконувати свою роботу. Люди, які там мешкають і підтримують загарбників, усе одно зрозуміють, що там (у Росії, – ред.) їм краще не буде. От як Херсон піднявся свого часу, люди заявили: «Геть звідси, це наша земля!» – ділиться думками.
У вільний час Володимир пише вірші. Написав їх уже понад 40. Жартує, що такий дар виявив у собі після контузії.
– Одеська ніч тривожна і солона,
Над морем рій із дронів завива.
Та в місті є надійна оборона –
Це полк «Цунамі», група вогнева.
Вони стоять, мов скелі біля моря,
Тримають небо на своїх плечах.
У серці в них ні страху, ані горя –
Лиш тільки зброя у міцних руках, – декламує один із віршів.
НАВІТЬ ОДНА ЗНИЩЕНА ЦІЛЬ – ВЖЕ ВАГОМИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Запитуємо Володимира, наскільки складними були передноворічні зміни, коли Одещину майже цілодобово атакували ворожі дрони.
– Працювали. Добу можна спокійно відстояти. Немає такого: «Давайте перепочинемо». Робимо свій маленький внесок: один зіб’ємо чи хоч відженемо – комусь не прилетить у дім, хтось ще кілька годин пробуде зі світлом і водою, – відповідає.
Цікавимося, у яку пору року важче працювати у розрахунку ППО.
– Чи зима, чи літо – однаково спекотно. Погодні умови на дрони не впливають – літають і в туман, і в дощ, – зазначає.
Віриться в його слова складно, адже за годину перебування на узбережжі ми вже не відчуваємо пальців на ногах.
– Зараз як зайде! То буде такий душ з адреналіну, що захочеться з пірса стрибнути, – говорить полковник.
ПО ДВІ ТИСЯЧІ ПАТРОНІВ ЗА НІЧ
Хлопці саме налаштовують американський великокаліберний кулемет М2 Browning. Розповідають, що роблять це завжди, незалежно від того, чи зафіксовані об’єкти в зоні їхньої відповідальності. Через підвищену вологість, бризки солоної води зброю необхідно постійно чистити та змащувати. Володимир зауважує: іноді за ніч розрахунок вистрілює до двох тисяч патронів.
На озброєнні в них також – німецький MG 42, що безперервно гуде.
– Бували нальоти по 40 дронів. Неприємно. Головне – збити, неважливо, ми це зробили чи сусідній розрахунок. Не качок на полюванні ж б'ємо, а працюємо на результат, – говорить Володимир.
Георгій
Старший вогневої групи Георгій у підрозділі ППО – від початку повномасштабної війни.
– Найскладніше – коли немає зв’язку. Бо тоді доводиться збивати навмання. Ми легко замінюємо один одного, я і за кулеметом можу постояти, – розповідає Георгій.
За його словами, хлопці з групи пройшли додаткове навчання на полігонах, де працювали з кулеметами.
– До цього ми переважно користувалися стрілецькою зброєю. Стріляти в людину – одне, а по дрону – інше. Якщо кожен виконуватиме поставлене завдання, буде результат. Кожен має діяти за командою, – підкреслює співрозмовник.
Георгій втомлений і не хоче довго розмовляти. Ми повертаємося із запитаннями до Володимира, який гладить величезного чорного кота.
КОТИ, РИБАЛКИ І ДРОНИ
– Це – наш «талісман». Тут їх взагалі багато, вдень харчуються у рибалок, – показує чоловік у бік виставлених у лінію вудок.
Розповідає, з місцевими рибалками у захисників неба – «особлива дружба».
– Стоять прямо біля нас: ми працюємо, дрони летять, а їм – байдуже. Тікають лише тоді, коли до нас наближаються «шахеди». Ми вже змучилися пояснювати, що небезпечно, – додає Володимир.
Чоловік зауважує, що людей не бентежить навіть те, що вдосконалені ворогом «шахеди» мають бойову масу до 100 кг.
– Раніше було 40 кг, потім 55 кг, 85 кг. Російські безпілотники наближаються до землі на малій висоті, а вже біля берега її набирають, щоб пікірувати в задану точку. Чим нижче летять, тим складніше зафіксувати на радарах. Швидкість буває різна: 150 км/год, трапляється 200 і 300 км/год, – пояснює.
Керівник пресслужби штурмового полку «Цунамі» Антон Кушнір розповідає, що коли росіяни задають координати цілі, то не мають реальної картини місцевості: скільки багатоповерхівок там з’явилося останніми роками, яка висота будинків тощо. Він зазначає, що з кулеметів «шахеди» збивають лише над морем.
– Напередодні Нового року лише на Одесу летіло понад 300 дронів. Усі збити неможливо – різна швидкість, висота. До того ж їх «розбавляють» «герберами», що також можуть нести заряд. Ціль летить – і ми не знаємо, «порожня» вона чи ні, – пояснює Кушнір.
За його словами, дрони летять переважно тим самим шляхом. Разом із вогневими групами ППО по ворожих цілях працюють дрони-перехоплювачі, у небо піднімається й авіація. Якщо в повітряному просторі перебуває літак, кулемети «мовчать».
– Коли БПЛА залітають у місто, відчуваємо важкість на душі. Може, щось не зробили, десь не встигли. Звісно, у них такі «махіни», але й ми вже «зуби відростили». І якщо не зайшли нам за спину, повертаєшся зі зміни додому й відчуваєш щастя, – додає Володимир.
***
Ми чергували з поліцейськими аж до світанку. Змерзли, втомилися від бронежилетів. Цього разу жодна ворожа ціль у зону відповідальності нашої мобільної групи не потрапила, і все ж ми зрозуміли, наскільки тяжка ця робота.
Одеса Поліція Військові Дрон Війна з Росією ППО