У Купʼянську та Авдіївці ситуація стабільно важка, але не фатальна

У Купʼянську та Авдіївці ситуація стабільно важка, але не фатальна 07.02.2024 18:49 Укрінформ Експерти доводять, що у березні перед ЗСУ відкриється вікно можливостей. Потрібна лише допомога Заходу

Днями на сторінках Forbes з’явилася тривожна публікація, основний посил якої – ворог планує до березня захопити місто Куп’янськ Харківської області. Мовляв, цей термін обрано не випадково, враховуючи президентські «вибори», які відбудуться в Росії у березні.

“Успішне виконання цього завдання стало б значним подарунком для Путіна від російської армії у день президентських виборів у РФ”, – пише Forbes, підкреслюючи, що для наступу на Куп’янськ РФ мобілізувала: 500 танків, до 600 бойових машин, безліч гаубиць і близько 40 тисяч солдатів.

А ще традиційне: мовляв, згідно з планами Кремля, до кінця березня передбачається повне взяття під контроль Донбасу, починаючи з Авдіївки.

То що об’єктивно можна сказати про ситуацію на цих двох напрямках, наскільки там усе небезпечно? Чи достатньо у нас сил та ресурсів, аби втримати/відбити навалу ворога, які загалом прогнози?

КУП’ЯНСЬК: ЗСУ МІЦНО ТРИМАЮТЬ ОБОРОНУ, НА ФОРСУВАННЯ РІЧКИ ОСКІЛ В ОКУПАНТІВ ШАНСІВ ПРАКТИЧНО НЕМАЄ

Наступ на Куп’янськ ворог інтенсифікував ще з кінця травня – початку червня 2023 року, розповідає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. Тобто як такий наступ окупантами ведеться на цій ділянці фронту вже понад пів року, з каталізацією своїх спроб приблизно з листопада. Хоча загалом спроби повернути контроль над Куп’янськом росіяни робили з 2022 року, практично відразу після втечі з міста (мається на увазі Харківський контрнаступ ЗСУ у вересні-жовтні 2022-го, – ред.)

У нинішній фазі наступу беруть участь підрозділи групи військ “Захід”, нині це:

  • особовий склад – 57,5 тис.;

  • танки – 750;

  • ББМ – 1 250;

  • ствольна артилерія – понад 700 од.;

  • РСЗВ – понад 200.

Ще в Бєлгородській області ворог розмістив групу прикриття кордону:

  • особовий склад – близько 12,5 тис.;

  • танки – 100;

  • ББМ – 150;

  • ствольна артилерія – 350 од.;

  • РСЗВ – 40 од.

“Сил і засобів у ворога на Куп’янському напрямку, як ви помітили, набагато більше, ніж написано у статті Forbes, яка багатьох налякала. Тож, не треба посипати голову попелом і, розмахуючи руками, кричати “Всьо пропало!”. “Ні! – наголошує пан Коваленко. – Повторюся: наступ росіян на Куп’янськ триває вже понад пів року. При цьому відносна чисельність групи військ “Захід” за цей період критично не змінювалася. Себто, війська окупантів наступають перебуваючи в стані регулярної компенсації втрат. Наприклад, у середині грудня 2023 року у складі ГВ “Захід” було близько 740 танків, а в середині 2023 року особового складу у “західних” було майже 63 тисячі”.

Іншими словами, видання Forbes не тільки не дало більш-менш достовірної інформації про угруповання противника, а й спромоглося пропустити повз увагу той факт, що Сили оборони України понад пів року успішно стримують переважаючі сили противника по Лимано-Куп’янській вісі.

“Так, не приховую, ситуація на цій ділянці фронту стабільно дуже важка. Але така вона не лише тут, а по всій лінії зіткнення. І єдине в чому абсолютно праве шановне видання, це в тому, що нині всі дії російських окупантів обумовлені не тактичною або стратегічною доцільністю, а політичними мотивами, – каже Олександр Коваленко. – Після ж захоплення села Крохмальне (це 30 км від Куп’янська, – ред.), у вищого російського керівництва і зовсім спрацював рефлекс, і почалося рясне «слиновиділення». Вони порахували, що захоплення маленького, стертого з лиця землі села на шостий місяць нескінченних штурмів дозволить їм стрибнути вище голови і ось – лівий берег річки Оскіл (від Крохмального до річки – 15 км – ред.) вже маячить на горизонті”.

Щоправда, до лівого берега, ще потрібно захопити Піщане і проповзти 6 км непростим ландшафтом, що прострілюється.

На сьогодні немає нічого такого, до чого б не були готові ЗСУ на цьому театрі воєнних дій.

“Так, росіяни збільшують свої сили на цьому напрямку, але ситуація не є драматичною. Це виглядає спробами тактичних посувань на тому чи іншому напрямку, маючи на увазі досить зрозумілі оперативні завдання. І зовсім інше – перехоплення стратегічної ініціативи, коли противник може без загроз сконцентрувати велике угруповання військ і завдати таранний удар оперативного рівня. Такого там немає. У противника немає просто сили», – підтверджує полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.

Наші війська ведуть маневрову оборону, яка не дозволяє противнику розгорнути наступ, і знищують велику кількість ворожої техніки, підкреслив експерт.

“Треба розуміти, що противник так само має певні ліміти у забезпеченні, і тому він робить все можливе, щоб зараз створити тактичні переваги, і вже потім, можливо, думати про якісь оперативні дії. Але на сьогодні говорити, що “все пропало” і “зрада”, було б явно зарано», – додав пан Грабський.

Майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман : “Перейти річку Оскіл… Правий берег – це високий кряж, там побудована дуже потужна наша фортифікація, там достатня кількість нашої артилерії, яка вже пристріляла всі можливі підходи ворога до річки. Тому бої йдуть важкі, але припускати, що росіяни зможуть дійти до Куп’янська чи до Куп’янська-Вузлового не варто, бо для цього їм треба форсувати Оскіл, а на це, як кажуть люди, що там воюють, у них шансів практично немає”, – підкреслив експерт.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко також наголошує, що Куп’янський напрямок є доволі непростим ще з літа минулого року.

“З різною періодичністю на цьому відтинку фронту раз по раз загострювалася ситуація й щоразу мета у росіян була різна, – коментує пан Мусієнко. – Якщо влітку минулого року зусилля ворога зводилися до того, аби змусити наше командування передислоковувати в район Куп’янська більшу кількість військ з півдня, аби поставити наступальну кампанію ЗСУ на Херсонщині та Запоріжжі на паузу, то з осені, коли ворогу дещо вдалося перехопити ініціативну на сході, російське командування ставило своїм військам завдання захопити Куп’янськ, вийти на річку Оскіл, і звідти через Лиман – на північ Донецької області”.

Наразі, каже військовий експерт, противник намагається розвинути успіх зі боку Синьківки, а також Крохмального і Табаївки в напрямку села Піщане.

“Мета – малі флангові операції для взяття у “кліщі” нашого угрупування в районі Куп’янська. Наскільки все небезпечно? Скажу так, обвалу лінії фронту не відбувається, його не може відбутися, враховуючи тенденції, які складаються, які сили вже кидав ворог і не досягав успіху. Я не думаю, що й досягне”, – наголосив Олександр Мусієнко.

АВДІЇВКА: МІЦНИЙ ГОРІШОК, ОБ ЯКИЙ РОСІЯНИ ВЖЕ МАЙЖЕ 4 МІСЯЦІ ЛАМАЮТЬ ЗУБИ

Олександр Коваленко щонайперше звертає увагу на те, що після завершення січня 2024 року в районі Авдіївки російські війська так і не змогли досягти всіх тих цілей, які ставило перед ними командуванням на початку наступу – 10 жовтня 2023 року:

  • захопити контроль над Авдіївським териконом;
  • перерізати залізницю у північному секторі;
  • захопити село Степове та вийти на Бердичі;
  • взяти під вогневий контроль із північно-східного сектора трасу 0542;
  • у південно-західному секторі вийти через Водяне на села Північне та Тоненьке та захопити їх;
  • встановити з південного заходу вогневий контроль за 0542.

“Скоро буде четвертий місяць, як угруповання ворога чисельністю близько 45 тисяч особового складу підрозділів декількох загальновійськових армій намагається зламати оборону маленького містечка, але безуспішно. Станом на сьогодні росіяни змогли виконати лише завдання з перерізанням залізниці та захопленням терикона”, – акцентує експерт.

Авдіївка для росіян – це такий собі політичний фетиш-мета.

“Окупантам потрібна була Авдіївка як «епічна перемога» напередодні прямої лінії Путіна 14 грудня 2023-го. Щоб вони захопили місто, встановили там свій “аквафреш” (так пан Коваленко називає триколор країни-агресорки, – ред.) і цим би хизувався диктатор. Йому такого подарунка не зробили. Не зробили і на другий дедлайн – до Нового року. Зараз у них третій дедлайн, напередодні так званих «виборів», на які їм потрібно, щоб Путін вийшов з якоюсь «великою перемогою», якою, знову ж таки, вони бачать на сьогодні тільки Авдіївку”, – розповідає наш співрозмовник.

Ворог почав змінювати тактику, зосередившись не стільки на проривах оборони у польових умовах, скільки на спробах розгорнути міські бої. Нині росіяни намагаються зайти до Авдіївки з півночі, сходу та півдня. Особливо запеклі бої розвиваються за такими напрямами:

  • з Красногорівки на Степове силами 15-ї та 30-ї окремих мотострілецьких бригад (ОМСБр) 2-ї гвардійської загальновійськової армії;
  • з Красногорівки на Новобахмутівку силами 132-ї ОМСБр 1-го армійського корпусу та 30-ї ОМСБр 2-ї гвардійської загальновійськової армії;
  • з Красногорівки на Авдіївку силами 114-ї ОМСБр 1-го армійського корпусу;
  • з Веселого на Авдіївку силами 114-ї ОМСБр 1 АК;
  • з Кам’янки у напрямку Авдіївки силами 114-ї ОМСБр 1 АК та 30-ї ОМСБр 2-ї гвардійської загальновійськової армії;
  • з Василівки у напрямку Авдіївки силами 114-ї ОМСБр 1 АК;
  • з Водяного, Спартака та Опитного оперують переважно “регуляри” 55-ї ОМСБр 41-ї загальновійськової армії;
  • з Водяного на Сєверне сили 55-ї ОМСБр 41-ї загальновійськової армії;
  • у промзоні оперують так звана Добровольча розвідувально-штурмова бригада ”Ветерани” і мобіки 1-ї ОМСБр 1 АК.

“Я неодноразово говорив, що Авдіївку набагато складніше буде обороняти, аніж Бахмут. Не тому, що там слабкіша оборона, чи це слабкіший укріпрайон. Навпаки, ні, – акцентує Олександр Коваленко. – Але там більш обмежена логістика. І зараз росіяни намагаються, саме це використовуючи, проводити свої штурмові дії. Після того, як вони просунулися на південь від Авдіївки, зрозуміло було, що через деякий час у них буде можливість просуватися вже безпосередньо в самому місті, тобто розпочинати міські бої”.

І на це треба дивитися достатньо раціонально та стримано. Росіяни не жаліють людський ресурс і цілодобово його відправляють на ось такі штурми, а наше завдання – знищувати якомога більше цього ресурсу.

“Допоки ми можемо собі дозволити тримати позицію та знищувати набагато більше росіян, ми будемо це робити. Або ми відійдемо на більш вигідну позицію. Це два основних акценти, коли ми говоримо про Авдіївку. Так, Авдіївку ми будемо тримати до останнього, однак той тиск, який здійснюють сьогодні російські окупанти, може дозволяти їм просуватися”, – вважає оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Які в них будуть результати через місяць-два? Експерт сумнівається, що окупантам вдасться «вкластися» в межі третього дедлайна: “45 тисяч більш як три місяці намагаються захопити маленьке містечко… А в 2022 році близько 40 тисяч дійшли майже до Києва. Тобто ось вона – різниця”.

Головне занепокоєння – чи встигнуть українські сили залишити Авдіївку в разі, якщо тимчасово її таки доведеться залишити. Основний напрямок, через який будуть залишати Авдіївку, в разі такої необхідності такого наказу, це траса 0542.

“Це саме та логістика, про яку я казав, чому Авдіївка має більш вразливе становище, ніж Бахмут. Це одна основна логістична артерія. У той час, навіть коли Бахмут був захоплений на 80%, там залишалося дві логістичні артерії, траса 0504 та 0506”, – додав пан Коваленко.

Але загалом описуючи те, що відбувається зараз в Авдіївці, експерт знову вказує на ситуацію важку, але не критичну.

“Там стабільно важка ситуація вже майже 4 місяці. А критична це якщо росіяни захоплять на півдні села Сєверне та Тоненьке. І якщо в північному секторі вони захоплять села Степове, Бердичі, а також Семенівку. І тоді, коли траса 0542 не просто буде під вогневим контролем, а буде прострілюватись навіть стрілецькою зброєю. І це ускладнить відхід з Авдіївки. Або, коли повністю буде захоплено, наприклад, промзону Коксохіму, і через неї вже буде перерізано трасу 0542. Ось це буде критична ситуація”, – акцентує експерт.

Також він згадав про авдіївський 9-й квартал, який знаходиться у вразливому становищі. У цьому кварталі, який окупанти хочуть взяти під контроль, розташовані багатоповерхівки, які виконують функцію висот.

“Втім, станом на сьогодні, загроза для гарнізону Авдіївки, оточення, блокування з боку росіян, відсутня. І судячи з ворожої тактики, що лихоманково змінюється, російське командування зможе порадувати свого президента Путіна перед виборами тільки чорними мішками з трупами російських солдатів”, – запевняє Олександр Коваленко.

А це Олександр Мусієнко: “Чи достатньо у ресурсів на Авдіївському напрямку? Ну, ситуація там складна, але точно не виглядає фатальною. Якщо порівняти наступ росіян на Бахмут і сьогодні на Авдіївку, то є певна схожість. Водночас, наступаючи на Бахмут, ворог не застосовував таку кількість важкої техніки. Зараз росіяни сунуть на Авдіївку з усім цим і втрачають багато танків і бронемашин”.

За його словами, в Авдіївці у ворога є певні тактичні успіхи, зокрема йдеться про просування з південного флангу.

“І звичайно бої за коксохім, який ворог постійно штурмує. Плюс – російські війська активно застосовують авіацію та fpv-дрони. Чи вистачає нам сил і засобів для ведення оборонної операції на цьому напрямку? Нашим підрозділам там нелегко, потрібне підкріплення, більше артилерії, снарядів, іншого озброєння. Але вони тримаються – наголошує експерт. – Щобільше – виходячи з того, яку кількість втрат уже понесли російські війська й того, як наші майже 4 місяці постіль стримують цю навалу і продовжують це робити 24/7, не даючи противнику розвинути темп операції, просунутися далі… ЗСУ вже багато в чому виконали завдання з оборони цього міста. Втім, не лише про оборону йдеться. Наприклад, бійці 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка часом вдаються до локальних контратак, повертаючи деякі вогневі позиції”.

А загалом, каже пан Мусієнко, попри чисельні атаки ворога і складні умови, нашим силам вдалося стабілізувати ситуацію. До слова співвідношення втрат у боях за Авдіївку – 1:12 на нашу користь.

ПРОГНОЗИ: НАСТУП ВОРОГА ПРОТРИВАЄ ДО ВЕСНИ, І ТОДІ ДЛЯ ЗСУ МОЖЕ ВІДКРИТИСЯ ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ

Нещодавно голова ГУР Кирило Буданов заявив, що великий російський наступ може тривати приблизно до весни. І експерти з ним погоджуються.

За словами ветерана АТО та колишнього командира роти батальйону «Айдар» Євгена Дикого, росіяни не мають резервів і ресурсів, щоб наступати довго, навіть у такому темпі, як зараз.

“Ми не говоримо про якісь стратегічні прориви, походи на Київ чи Харків. Але навіть на той «повзучий» наступ на Авдіївку, Куп’янськ – окупантів вистачить до весни”, – припустив військовий.

На його думку, навесні для ЗСУ відкриється вікно можливостей. А от чи зможе Україна ним скористатись – це залежатиме від того, чи буде кому наступати й чи буде в нас нормальне постачання зброї.

“Якщо в нас на весну буде поповнення і поновиться постачання БК, то з погляду стану нашого ворога в нас не просто з’явиться можливість наступати – у нас буде гостра потреба наступати”, – переконує пан Дикий.

Вікна можливостей узагалі краще не пропускати, як це, на думку експерта, сталося у 2022 році.

“У нас могло б бути вікно можливостей добити окупантів ще у 2022 році. Але, на жаль, вчасно не було поставлено достатньої кількості заліза… Вікно можливостей закрилося після масової мобілізації у Росії, та почалася абсолютно інша війна. Наступне вікно відкриється цієї весни. А от чи будемо ми готові, визначається наразі нашою мобілізацією і в Конгресі США”, – вважає Євген Дикий.

Схожий прогноз озвучив Олександр Мусієнко. На його думку, зараз російські війська перебувають на піку наступальних можливостей. На більше розраховувати не варто.

“Вони уже задіяли все, що тільки могли, і цей період до виборів у РФ, тобто в найближчий місяць-півтора, буде надзвичайно напруженим. А далі ситуація піде на спад. Тут працює звичайна математика. Якщо порахувати наступальну активність по місяцях, починаючи з лютого 2022 року, то максимальна кількість місяців, коли ворог перебував у наступі при хороших кондиціях – становила до 5 місяців”.

На Авдіївку росіяни наступають фактично з жовтня.

“Відтак прогнозую, що до кінця березня слід очікувати спад. І протягом цього періоду нам важливо протриматися, міцно тримати рубежі. Як мені зараз вбачається – максимум, на що може сподіватися агресор, так це на певні тактичні успіхи на деяких ділянках фронту. Не виключено, що саме на Куп’янському та Авдіївському. Проте, і це головне, точно не йдеться про оперативно-стратегічний успіх з виходом на річку Оскіл, Лиман, захоплення півночі Донеччини і так далі”, – наголошує військовий експерт.

Щодо вікна можливостей для ЗСУ, яке відкриється навесні: “Спершу йтиметься про дії тактичного характеру, які в подальшому можуть привести до розвитку вже оперативного успіху. Але за умови, що партнерами надалі стабільно та на належному рівні підтримуватимуть нас фінансово та зброєю, що Конгрес США нарешті проголосує пакет допомоги”.

Експерт каже, що якби нам зараз Німеччина передала ракети “Таурус”, якби ми отримали від партнерів достатньо F-16 з ракетами на 300-500 км, то в нас з’явився б компонент для підтримки з повітря нашого контингенту, який міг би діяти, приміром, на лівобережній Херсонщині в напрямку адмінкордону з тимчасово окупованим Кримом.

“Оце те, що може бути. Плюс – покращення нашого становища на сході, наприклад, відвоювання деяких населених пунктів і сіл, витіснення ворога з певних висот. Це може бути. Чи переросте це все в оперативний успіх? Ще раз: це залежатиме від партнерів. Заяв і обіцянок було багато, тому настрій стримано оптимістичний”, – резюмував Олександр Мусієнко.

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *