Пам’яті Героя України, вертолітного льотчика Бориса Горошка Загальнонаціональна хвилина мовчання 27.12.2025 09:00 Укрінформ Евакуював техніку на летовищі у день вторгнення, літав до «Азовсталі» в обложений Маріуполь
Борис з’явився на світ у сім’ї військовослужбовця 31 серпня 1984 року у місті Спаськ-Дальній Приморського краю (РФ). Через рік родина переїхала до ФРН, а згодом, через п’ять років – у Новий Калинів Самбірського району Львівської області. Його батько був армійським авіатором, і Борис обрав батьківський шлях.
По завершенні Новокалинівської середньої школи юнак вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після закінчення вишу у 2006–2009 роках проходив армійську службу у 301-му зенітному ракетному полку Повітряних сил ЗСУ, розташованому у Нікополі Дніпропетровської області. З 2009 року служив у Новому Калинові на Львівщині у 12-й окремій бригаді армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді заступника командира вертолітної ескадрильї – начальника штабу.
З 2014 року офіцер був учасником бойових зіткнень АТО/ООС, відзначений нагородою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та орденом «За відданість народу України». Пілот 1-го класу Борис Горошко був залучений до миротворчих місій ООН у Республіці Ліберія та Демократичній Республіці Конго.
Світлина: Фейсбук-сторінка Лани Борисової
У вільний від служби час любив кататися на лижах, плавати, бігати та займався йогою, любив знімати відео, ходити в гори, читати та захоплювався автомобілями. Найбільше цінував у людях порядність, мріяв про велику родину, хотів закінчити будівництво будинку.
З початком широкомасштабної агресії РФ майор Горошко продовжив захищати Вітчизну у лавах 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. 24 лютого 2022 року він евакуював гелікоптери з аеродрому у Новому Калинові. Російські окупанти у перший день війни завдали ударів по військових об’єктах у Кам’янці-Бузькій, Новому Калинові та Бродах. У той день військовослужбовці частини перевозили техніку, що передавалася на лінію фронту: ракети та боєприпаси. Згодом виконували завдання зі знищення колон противника.
«Про перші польоти до Маріуполя взагалі ніхто не знав. Це було завдання від керівництва – рятувати бійців. Спершу наші залітали туди та вилітали спокійно. Загарбники навіть не припускали, що ми будемо це робити. Згодом вони вже підтягнули озброєння, здатне збивати вертольоти», – розповідає друг Героя, капітан Іван Партика. Завчасно військовослужбовці не були поінформовані, що летітимуть до Маріуполя.
5 квітня 2022 року майор Борис Горошко як командир вертольоту Мі-8 полетів до обложеного міста. Під час місії було доставлено зброю, медикаменти та харчі оборонцям комбінату «Азовсталь», на зворотному шляху мали забрати поранених. На борту разом із Борисом було ще два члени екіпажу та співробітник ГУР Міноборони. Гелікоптери з Дніпра вилетіли у парі, перший борт був ведучим, другим, веденим, командував Борис Горошко. Розвантаження його машини в Маріуполі тривало довше, ніж передбачалося, і командир першого вирішив вилітати без нього.
Перший вертоліт дістався до Дніпра, а машина Бориса була уражена двома російськими ракетами, до лінії розмежування борт не дотягнув чотири кілометри. Це був крайній повітряний рейс українських вертольотів на допомогу захисникам міста. 37-річний офіцер загинув разом із екіпажем поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області. «У мене одразу щось ніби обірвалося… Відчув, що його вже немає. Але на інше сподівався довго. … Борька часто приходив у сни. Мабуть, щодня, постійно хотів обійняти мене. …Надія була до останнього, що, можливо, у полоні, можливо, з’явиться. Доки його не привезли…», – ділиться спогадами Іван Партика.
Тіла загиблих авіаторів місцеві мешканці поховали поблизу місця падіння гелікоптеру на окупованій території, а 4 травня 2023 року завдяки перемовинам їх було ексгумовано та передано на підконтрольну Україні територію.
«З Борисом було дуже легко. Він був щирою людиною. Навіть коли був розгніваний, розмовляв спокійно. Він мав такий характер, що не виявляв агресії чи злості. Таким я його запамʼятав», – кажуть побратими.
Світлина: Вікіпедія
21 липня 2023 року Бориса Горошка перепоховали на Полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові. Церемонія прощання відбулася у центрі Львова, у гарнізонному храмі Петра і Павла. У захисника залишилися дружина, донька, мати, брат і сестра.
«Добрий, турботливий, чесний, уважний, організований, дбайливий, щирий, розумний, відважний, сильний, усміхнений, позитивний, завжди готовий допомогти іншим…», – сказала про чоловіка дружина Ольга.
Ще за життя, 29 березня 2022 року, Указом Президента України Борис Горошко був удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за особисту хоробрість.
У грудні 2023 року, з нагоди Дня Збройних сил України, його посмертно нагородили «Почесним знаком Святого Юрія» за особливу самопожертву та героїзм. Цю відзнаку вручають за значні заслуги перед Львовом.
А 23 серпня 2024 року Указом Президента України Борису Горошку присвоїли звання Героя України. Йому також присвоїли звання підполковника (посмертно).
Честь і шана Герою!
Перша світлина: Фейсбук-сторінка Лани Борисової
За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті, Главком
Пам'ять Війна Війна з Росією Пілот Загальнонаціональна хвилина мовчання