На вшанування пам’яті бійця спецпризначення Миколи Кузьомка (кодове ім’я «Шустрий») Загальнонаціональна хвилина мовчання 01.02.2026 09:00 Укрінформ Плекав надію служити в особливому підрозділі «КОРД» та хотів зробити максимум корисного для настання перемоги
Микола з’явився на світ 9 березня 1995 року в населеному пункті Велика Медведівка, що на Хмельниччині. Там завершив навчання в місцевій школі, де його пам’ятають як приязного, чутливого, відвертого і чемного юнака. У роки навчання у школі захоплювався спортивними заняттями та туризмом. Згодом продовжив освіту в Нетішинському ліцеї, отримав фах зварювальника.
У 2015-2016 роках виконував обов’язки військовослужбовця в ЗСУ, а згодом приєднався до лав Національної поліції.
Працював патрульним в Шепетівці. Випадки траплялися різні. Одного разу Микола разом зі своїм колегою отримали виклик про спробу суїциду. По прибуттю за вказаною адресою, побачили чоловіка, який намагався зістрибнути в колодязь. Патрульним вдалося запобігти трагедії.
У свій час хлопець увійшов до трійки кращих на змаганнях з професійного багатоборства серед працівників груп оперативного реагування поліції «Найкращий за фахом».
В одному з інтерв’ю патрульний розповідав, що з початком повномасштабної війни, він спільно з товаришами по службі намагався якомога більше розмовляти з громадянами, які перебували у стані тривоги та розгубленості. Пригадував, що в той час йому кортіло робити більше для наближення перемоги, тому вступив до зведеного загону Національної поліції «Захід».
Протягом восьми місяців виконував завдання в районі ведення бойових дій. За цей час йому найбільше закарбувалося у пам’яті визволення селища Волохів Яр, що на Харківщині.
«Тоді вперше відчув на собі масовані авіаційні удари окупантів. Дві доби поспіль вони завдавали бомбових ударів з повітря. Я особисто переконався, наскільки противник безжалісний та немилосердний. Йому начхати на людей та цивільну інфраструктуру. Це варвари, які руйнують все на своєму шляху», – розповідав Микола.
Після ротації чоловік повернувся до роботи в поліції, а у 2025 році вступив до лав спецпідрозділу «КОРД», як і завжди хотів.
«За бійцем закріпилося псевдо «Шустрий» – він завжди оперативно та якісно виконував поставлені задачі. На Миколу можна було покластися у найскрутніших ситуаціях», – повідомили в поліції.
Зранку 6 січня 2026 року Микола ще привітав маму з Йорданом та передав вітання близьким. Це була їхня остання розмова, незабаром після неї він поліг смертю хоробрих внаслідок атаки російського дрона в Костянтинівці, що на Донеччині.
«Коля був моїм вихованцем. Був! Як тяжко це промовити та усвідомити. Він не з найкращих учнів. Він з тих, кого найбільше запам’ятовуєш. Щирий, життєрадісний, комунікабельний. Ми товаришували і після закінчення Миколою навчання в школі. Нечасто, але трапляється, коли колишні учні стають порадниками для своїх викладачів. Коля навчав мене на спільних тренуваннях у спортивному залі. "Василівна, дещо не так! Ось, як!", – казав, показуючи, як правильно робити наступну вправу з гантелями, щоб я поперек собі не пошкодила. Як же то боляче…», – поділилася спогадами вчителька географії Наталія Швець.
Побратим воїна Сергій Гусаров відзначив, що Микола своїм вихованням, сумлінністю, братською відданістю, повагою до рідних та родини був взірцем для наслідування:
«Ти назавжди залишишся в моєму серці. У день мого народження тебе не стало. Ця дата відтепер – не лише про життя, але й про вартість, яку за нього заплатили такі, як ти. Співчуваю всім, хто його знав, любив та шанував. Сподіваюся, ще зустрінемося в іншому світі».
30-річного Миколу Кузьомка поховали в його рідному селі. У поліцейського залишились батьки, брат, сестра та кохана дружина.
Вічна слава Герою!
Світлини Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
Створено Українським національним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Поліція Війна Боротьба з Росією Хвилина мовчання