Пам’яті капітана Степана Криворученка (позивний «Уж») Мить тиші 15.02.2026 09:00 Укрінформ Про офіцера говорять як про відмінного ментора для молодих солдатів
Степан з’явився на світ 18 жовтня 1969 року в Сарнах, що на Рівненщині. Ще під час навчання у школі перебрався із сім’єю до Криму. Після строкової служби в армії повернувся до Феодосії, взяв шлюб, почав працювати у тогочасній міліції.
Степан стояв у джерел кримського спецпідрозділу "Беркут". Був командиром роти в Сімферополі, згодом перейшов до головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті.
У 2014 році чоловік не зрадив Вітчизну. Сприяв українським десантникам на півострові як волонтер, потім за розпорядженням командування передислокувався на материкову частину України – на Київщину. Вступив до батальйону "Золоті ворота" Національної гвардії. Там проводив навчання бійців, однак вважав, що його місце – на передовій. Через це тричі подавав рапорт, аби перевестися на фронт, але тричі отримував відмову.
Восени 2014 року Степан приєднався до полку "Азов". Очолював розвідувальний загін.
"Степан був прекрасним наставником, завжди з радістю ділився з іншими бійцями своїми знаннями та військовим досвідом. У лавах його групи була зразкова дисципліна, він наполегливо працював над фізичним та психологічним вишколом довіреного йому особового складу", – згадують товариші по службі.
До зони Антитерористичної операції чоловік вирушив у грудні 2014 року, після урочистих проводів на Софійській площі в Києві.
"Як згадують бойові товариші бійця, коли наприкінці грудня група прибула на базу полку поблизу Маріуполя, увесь вільний час проводили на полігоні та на тренуваннях, покращуючи вправність володіння зброєю, прийомами ближнього бою тощо. Криворученко добре володів усіма видами зброї, бойовими мистецтвами. Був майстром спорту з єдиноборств", – повідомляють у Бориспільській міській раді.
Степан вправно діяв у бойовій обстановці. Розвідувальна інформація, яку зібрала група "Ужа", допомогла у плануванні Павлопіль-Широкинського наступу в лютому 2015 року. Тоді українські війська визволили низку населених пунктів, які перебували у сірій зоні – Павлопіль, Лебединське, Опитне і саме Широкине, – зайнявши стратегічні висоти на шляху до Маріуполя.
Тоді ж, 5 лютого 2015 року, група Криворученка отримала завдання розвідати тактичну ситуацію. Степан із підлеглими зайшов у тил ворога – окупований Азов (колишнє Дзержинське). Там воїни натрапили на ворожу розтяжку. На жаль, керівник групи отримав тяжкі осколкові поранення та загинув на місці.
Поховали бійця 9 грудня 2015 року в Борисполі на Рогозівському цвинтарі. На честь Степана Криворученка у місті було названо вулицю, а на будинку героя встановлено пам’ятний знак. Речі героїчного воїна, його фотографія та прапор із підписами бійців зберігаються у місцевому музеї. На малій батьківщині, у Сарнах на Рівненщині, земляки встановили дві меморіальні дошки на честь "Ужа".
Військового посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна шана Герою!
Фото: Книга пам’яті органів системи МВС, Бориспільська міська рада
За матеріалами Бориспільської міської ради, Книги пам’яті органів системи МВС, пресслужби 12 бригади спеціального призначення "Азов" Нацгвардії
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання