Трирівневий захист України: демілітаризована зона – неприйнятна, інші аспекти – предмет дискусій 29.08.2025 20:06 Укрінформ Розбираємо оприлюднений ЗМІ «проєкт гарантій»: від зони без військ із правом голосу РФ до іноземних контингентів на українській території
Цього тижня інформаційний простір знову перебуває в центрі уваги через низку матеріалів у провідних західних медіа (Financial Times, Politico, Bloomberg та The Guardian). Видання, цитуючи анонімів, описують контури потенційного триетапного плану безпеки для України у повоєнний період. Цей інформаційний «витік», ймовірно, є масштабним тестуванням реакцій – як українського суспільства й політичних кіл, так і безперечно, Кремля.
Запропонована структура включає три оборонні рівні. Перший – формування демілітаризованої зони (ДМЗ) вздовж лінії фронту. За різними оцінками, її ширина може становити від 20 до 40 кілометрів. Найсуперечливіший аспект: патрулювання мають здійснювати миротворчі сили, склад яких має бути схвалений Києвом та Москвою. Другий рівень – потужна та надійно укріплена лінія оборони під охороною ЗСУ, оснащених союзниками та підготовлених за стандартами НАТО. Третій, тиловий ешелон – розташування на українській території військових контингентів країн-гарантів з «Коаліції охочих». Серед потенційних учасників найчастіше згадують Велику Британію та Францію, чия присутність мала б стати стримуючим чинником для російської агресії.
Позиції ключових учасників залишаються неоднорідними. Згідно з Bloomberg, близько 10 держав теоретично готові направити війська. Однак The Guardian повідомляє про небажання Лондона розміщувати свої підрозділи біля лінії фронту. Країни Східної Європи, як зазначає The Wall Street Journal, уникають послаблення власних кордонів, тоді як Німеччина та Італія взагалі виключають такий сценарій.
Під час візиту українського президента та європейських лідерів до Вашингтона / 18 серпня 2025 року
Окремою проблемою залишається позиція США. Представник Білого дому заявив, що адміністрація Трампа «остаточно відмовилась» від відправки власних військ. Натомість Вашингтон пропонує стратегічну підтримку: розвідувальні дані, управління, моніторинг, а також – що критично – постачання додаткових систем ППО на кшталт Patriot, NASAMS та потенційно THAAD. Обговорюється навіть ідея патрулювання українського неба американськими F-35 з румунських баз.
Таким чином, на столі опинилась складна комбінація з ДМЗ, потужно озброєної армії, європейських контингентів та американського «повітряного щита». Але чи є ця конструкція життєздатною?
МІЖ УТОПІЄЮ ТА РЕАЛІЗМОМ: ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ
Перший етап плану – ДМЗ під спільним контролем – став головним об’єктом критики українських аналітиків. Ідея надання Росії, країні-агресору, права вета на склад миротворчої місії розцінюється як абсурд та шлях до заморожування конфлікту на кремлівських умовах.
Експерт із зовнішньої політики Володимир Огризко ставиться до подібних публікацій із значною обережністю, розцінюючи їх як інструмент «розвідки місцевості». Він категорично відкидає перший етап: «Надання РФ права впливати на гарантії нашої безпеки – неприйнятне. Ми вже мали «гарантії» від Росії – Будапештський меморандум та інші угоди. Результат відомий. Країна-агресор не може бути гарантом безпеки жертви».
Політолог Ігор Рейтерович називає ідею ДМЗ «сумнівною», вказуючи на практичні труднощі: «Важко уявити країни, прийнятні для обох сторін. Навіть Туреччина, як член НАТО, викликає питання. Ключове – чи готовий Кремль до діалогу. Якщо ні – усі плани марні».
Найбільшою перешкодою залишається ідея ДМЗ з участю РФ, яку фахівці вважають політичною фантазією та військовою нереалістичністю
Дипломат Вадим Трюхан наголошує на неможливості реалізації ДМЗ: «Для контролю тисячокілометрового фронту потрібно 250-300 тисяч військових. Хронічний дефіцит бюджету ООН робить це неможливим».
ЄВРОПЕЙСЬКІ СИЛИ ТА АМЕРИКАНСЬКА ПІДТРИМКА: ЧИ ДОСИТЬ ЦЬОГО?
Другий та третій етапи – посилення ЗСУ та іноземна присутність – отримують умовну підтримку, але викликають суперечки щодо деталей.
Ігор Рейтерович вважає присутність військ НАТО ключовим стримуючим фактором: «Навіть невеликий контингент у великих містах змінює правила гри. Удар по Києву стане ударом по союзнику».
Володимир Огризко підкреслює важливість поетапного підходу: «Достатньо двох-трьох країн для прецеденту. Потім інші приєднаються».
Британська та французька присутність у стратегічних регіонах України може стати стримуючим бар’єром для російської агресії
Вадим Трюхан сумнівається в європейській готовності: «Реальні сили можуть надати лише Британія та Франція. Надія на інших – наївність. Головна гарантія – потужна українська армія».
Щодо ролі США експерти розходяться. Огризко вважає американський «повітряний щит» вирішальним: «Комбінація сили ЗСУ, союзників та американської ППО – це реальні гарантії». Трюхан же критикує відмову Вашингтона від лідерства: «Без США будь-яка місія марна. Союзники покинуть позиції при першій загрозі».
США відмовились від відправки військ, але запропонували розгорнути системи протиповітряної оборони
ВИСНОВКИ
«Трирівневий план» є скоріше відправною точкою для переговорів, ніж готовим рішенням. Українські експерти відкидають ДМЗ з участю РФ, але бачать потенціал у посиленні ЗСУ та обмеженій присутності союзників.
Головною гарантією залишається потужна українська армія. Роль партнерів – забезпечити її сучасним озброєнням, а не створювати умовні схеми. Як зазначив Рейтерович: «Гарантії надають Україні, а не Росії. Нам байдуже на кремлівську реакцію».
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
