Підпис до фото,
Олегу в спину влучив уламок російського снаряда
Коли анестезія почала відпускати, український солдат – худорлявий 19-річний хлопець – голосно закричав, потім намацав свою кисневу маску, вилаявся і пробурмотів: "Віддайте мою зброю".
"Вони часто такі. Через важкі поранення", – каже лікарка Інна Димитр, погладжуючи бліде обличчя солдата, коли він знепритомнів, а "швидка" на шаленій швидкості повернула убік від лінії фронту на південний схід від Запоріжжя.
Молодого солдата звуть Олег. Того ранку уламок снаряда пробив йому спину, цілком можливо, пошкодивши спинний мозок.
"Він – стабільний, але у тяжкому стані. У нас багато таких", — каже Димитр, згадавши більше ніж десять інших випадків за останні дні.
Судячи з втрат під час українського контрнаступу, легко зрозуміти, чому деякі солдати та оглядачі починають замислюватися над тим, чи прорив узагалі можливий, і чи укріплені оборонні рубежі РФ – не надто велика перешкода.
- "Ненавиджу цю роботу". Як мінні поля стримують контрнаступ
- У НАТО лишився рік, щоб визначитися з Україною – Times
"Гадаю, без додаткової [західної] допомоги ми можемо програти", — каже Кирило Потрас, український морський піхотинець, якому 2020 року російська міна відірвала ногу, але він знову повернувся на передову. За словами Потраса, велика смуга мінних полів, що захищає російську лінію оборони, є величезною перешкодою.
"Росіяни… їх багато. Вони мають чимало протитанкових гармат і ракетних комплексів", — додає він.
Провівши кілька тижнів на Донбасі, відвідавши три окремі ділянки фронту та поспілкувавшись з різними людьми, я б розділив їхні погляди на три групи.
Перші вважають, що оборона росіян нагадує олово – м'яка, але стійка.
"Росія дуже довго готувала свою оборону і має силу-силенну бійців", – каже медик, якого я зустрів у польовому шпиталі недалеко від майже знищеного донбаського міста Бахмут.
Він дійшов висновку, що, хоча Україна може відсунути лінію фронту, можливо, навіть на десятки кілометрів, їй буде складно зробити більше, ніж похитнути стратегічні позиції Росії на сході та південному сході України.
"Гадаю, ця війна не вирішиться на полі бою. Вона закінчиться політичною угодою", — похмуро каже він.
- Як проходить контрнаступ у Бахмуті і що змінилося після виходу вагнерівців
Інша група людей вважає, що лінія фронту, найімовірніше, трісне й розколеться, як дерево. Але не впаде.
Через мінні поля українські сили йдуть вперед, атакуючи росіян з несподіваних позицій. Вони повільно, але неухильно захоплюють значні ділянки території.
"Я реаліст, хоча дехто називає мене песимістом", — каже 36-річний Артем.
І додає, що в російських бійців – низький бойовий дух, і найближчими місяцями Україна, ймовірно, зробить значний прорив. Але контрнаступ не буде таким розгромним, як у листопаді минулого року.
Підпис до фото,
Артем не вірить, що українцям вдасться розгромити росіян так блискавично, як це було минулого року
"ЗМІ та суспільство поспішають. [Але] завжди можливий найгірший варіант", — вважає він і запитує, на які втрати готова піти Україна, щоб прорвати російську оборону.
Примітно, що найбільш песимістично налаштовані солдати з передової.
Можна сказати, що в них – найбільший досвід і реалістичні погляди. Але також варто зазначити, що ці солдати найменше здатні бачити загальну картину, оскільки зосереджені на невеликих ділянках величезної воєнної операції.
Це підводить мене до третьої теорії. Її дотримуються видатні західні військові аналітики, такі як Мік Раян, а також військові на кшталт головнокомандувача збройних сил Британії Тоні Радакін.
Вони вважають, що контрнаступ йде за наміченим курсом, і що за кілька тижнів чи місяців оборона росіян розсиплеться, як скло. Це дозволить Україні захопити стратегічно важливу територію та просунутись впритул (якщо не вглиб) Кримського півострова.
- Залужний розповів в інтерв'ю WP про контрнаступ і те, що його бісить та лякає
Прихильники цієї теорії закликають до терпіння, а не до песимізму, стверджуючи, що відсутність літаків не дозволяє Україні виконувати життєво важливу роботу – нищити логістику та командні центри росіян – з бажаною швидкістю.
Натомість українські сили використовують для цього ракети наземного базування й одночасно атакують російські позиції в якомога більшій кількості місць, щоб знищити якнайбільше живої сили й техніки супротивника.
Виснажувати, розтягувати і завдавати ударів, поступово послаблюючи російську оборону – так адмірал Тоні Радакін описав військову стратегію Києва.
Він заявив, що Росія втратила половину своєї боєздатності в Україні, зокрема, 2500 танків та 10 млн артилерійських снарядів.
"РФ зараз настільки слабка, що не має сил для [власного] контрнаступу", — запевняє адмірал.
В іншому польовому шпиталі, де 19-річному Олегу з тяжкою травмою спини медики тимчасово зашили рану перед тим, як відправити до Запоріжжя, український лікар Євген, підсумував те, що я назвав би переважним й оптимістичним настроєм більшості українських солдатів і чиновників, яких я тут зустрічав.
"Всі чекають [прориву]. Віримо і чекаємо. Ми знаємо, що все буде гаразд. Нам просто потрібно набратися терпіння", — каже він із посмішкою, сидячи на сонечку біля польового шпиталю під далекий гул артилерійських снарядів.
