Автор фото, УНІАН
Верховна Рада прогнозовано звільнила з посади міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка.
Шансів утриматись на посаді в нього практично не було – публічну команду звільнити свого давнього соратника дав минулого тижня особисто президент Володимир Зеленський. І хоч значна частина депутатів від "Слуги народу" була проти звільнення й профільний комітет не підтримав відставку, більшість все ж таки послухалась президента – 321 голос "за".
Олександр Ткаченко керував мінкультом з червня 2020-го – понад три роки – не малий строк як для цієї посади. Весь цей період супроводжувався скандалами та сварками у культурному середовищі, Ткаченка звинувачували у багатьох проблемах сфери, хоч часто їхні причини походили з офісу президента, а міністр сам не погоджувався зі скандальними рішеннями й навіть погрожував відставкою.
- Коломойський, Зеленський і томос: що їх пов'язує з міністром культури Ткаченком
- Олександр Ткаченко: "Хочете війну проти української культури – виступайте з матрьошками в тайзі"
- Олександр Ткаченко: Я не думаю, що "Бей москалей" може бути нашою ідеєю
Він був одним з найпалкіших прихильників автокефалії українського православ'я у команді президента, а останні пів року став одним з облич кампанії влади проти УПЦ Московського патріархату.
Хоча Олександр Ткаченко як генпродюсер каналу "1+1" тісно працював із студією "95 квартал" Володимира Зеленського задовго до президентських виборів 2019 року і був його близьким соратником, він вже давно віддалився від нинішнього президентського близького кола.
Як рік тому президент рішуче позбавився свого давнього друга Івана Баканова, так само зараз вчинив із соратником часів кварталу і роботи на каналі Ігоря Коломойського.
Автор фото, УНІАН
Підпис до фото,
Канал "1+1" на чолі з Ткаченком зробив дуже багато для перемоги Зеленського на виборах 2019 року
До міністра накопичилось забагато претензій, тож президент вирішив позбавитись Ткаченка, щоб погасити скандал з фінансуванням великих культурних проєктів на фоні війни.
Чому звільнили
Весь минулий тиждень соцмережі розривало – піднявся справжній вал повідомлень, що у різних регіонах України влада витрачає гроші на бруківку, дороги, сквери чи ще якісь необов'язкові витрати. А в цей час військових на фронті не вистачає життєво важливих дронів.
І замість того, що пустити ці гроші на зброю, врятувати життя військових, влада фактично витрачає їх неефективно. Всі ці витрати переводили у дрони Mavic, снайперські гвинтівки чи пікапи для фронту.
На цій хвилі долили олії у вогонь новини з культурної сфери – спочатку парламент виділив мінкульту пів мільярда гривень на добудову другої черги музею Голодомору, а потім з'ясувалося, що мінкульт ще й замовив серіалів на сотні мільйонів гривень.
Зокрема, 33 мільйони передбачали на серіал, в якому легко прочитувалась історія про одіозного бізнесмена з Кіровоградщини Олександра Поворознюка. Його завзято розкручував канал "1+1", а відео з брутальними матюкливими заявами розлітались на youtube та tik-tok. Журналісти робили розслідування щодо його кримінального минулого та свавільних силових методів роботи з селянами. Сам він усі звинувачення заперечував.
Автор фото, ВВС
Підпис до фото,
Тризуб на "Батьківщину-матір" встановлюють за гроші бізнесу
На цьому фоні мінкульт ще й затіяв заміну радянського герба на щиті "Батьківщини-матері". І хоч там Ткаченко знайшов гроші приватних інвесторів, а не держави, все це разом ще більше розлютило неабияк людей і каналізувало гнів на мінкульт.
На піку скандалів 20 липня у вечірньому зверненні Володимир Зеленський визнав проблему і попросив прем'єр-міністра замінити міністра культури. Фактично, поклавши на нього відповідальність.
"Музеї, культурні центри, символи, серіали – все це важливо. Але зараз інші пріоритети. Знаходьте позабюджетні кошти, не державні", – сказав президент і фактично випустив пару незадоволення.
Хоча раніше Ткаченко парирував усі закиди щодо неадекватних витрат, він того дня приніс прем'єру Шмигалю заяву про відставку.
Галас у соцмережах він назвав "хвилею непорозуміння щодо важливості культури під час війни".
"Культура під час війни важлива, бо це війна не тільки за території, а за людей, а люди – це наша памʼять, історія, мова, творчість попри війну, спадщина і минуле заради майбутнього", – наполягав Ткаченко у своєму пості про відставку.
Співрозмовники ВВС Україна у "Слузі народу" визнавали, що звільнення Ткаченка – не найкраще рішення президента. Там припускали, що кращого міністра зараз знайти буде не так просто. Проте погоджувались, що рішення Зеленського було ефективним способом збити інформаційну хвилю критики влади.
Готової кандидатури на заміну у владі, як кажуть співрозмовники, ще не бачать, тож певний час міністерством може керувати перший заступник міністра Ростислав Карандєєв, який працював у відомстві за міністрів Вячеслава Кириленка та Євгена Нищука. Кілька людей зі сфери культури, з якими спілкувалась ВВС Україна, дали не найкращі відгуки про Карандєєва як тимчасового міністра.
"Це не міністерство, а електричний стілець", – каже співрозмовник у владі, який пророкує, що кращої кандидатури за Ткаченка знайти навряд чи швидко вдасться.
Ще один впливовий представник культурної сфери України, оцінюючи неоднозначний спадок Ткаченка, визнав, що радіти відставці особливо не варто. "Проте і сумувати не треба", – додав він.
Автор фото, УКРІНФОРМ
Підпис до фото,
Серпень 2016 року – Олександр Ткаченко та Володимир Зеленський запустили спільний проєкт "Квартал-ТВ"
Скандали і досягнення
Невивезені музеї
Активісти та громадськість за останній рік кілька разів реєстрували на урядовому сайті петиції з вимогою звільнити міністра культури.
"Перебуваючи на посту міністра культури та інформаційної політики, здійснював керівництво його діяльністю таким чином, що спричинив стагнацію в культурній сфері", – йшлося в останній з них, яка у червні 2023 року набрала необхідні 25 тисяч підписів.
Найчастіше у час війни з боку культурних діячів було чути закиди міністру, що той не організував необхідну евакуацію музеїв та цінностей з тих регіонів, які найбільше постраждали від війни чи потрапили в окупацію. Там експонати або були знищені, або їх вивезли росіяни. Мова про Херсон, Маріуполь та інші міста.
Ткаченко парирував, що в Україні не було закону про превентивну евакуацію, тому вивезення не починали до вторгнення. Та й грошей на це не було.
- Культурні чистки. Як Росія руйнує музеї й вивозить мистецтво з України
З іншого боку, як вказував міністр, музеї в Херсоні чи Маріуполі не евакуювали, бо російські війська захопили їх надто швидко.
Автор фото, ВВС
Підпис до фото,
Російські журналісти витягли портрет Архипа Куїнджі авторства його учня Григорія Калмикова з підвалу музею
Окрім того, багато музеїв перебували у підпорядкуванні місцевої влади, яка, як і влада центральна, не хотіла паніки та протидіяла евакуації.
"Такий порядок мав би бути створений під грифом секретно, мала б надатися команда всім місцевим органам влади. Але було загальне бачення, що це призведе до паніки, і переважно більшість, на жаль, директорів музеїв категорично була проти переміщень цінностей, тому що вони вважали, що вони втратять ці колекції", – відповідав Ткаченко.
Як вказували співрозмовники ВВС Україна у владній команді, перед самим вторгненням керівники ключових органів влади отримували вказівки заспокоювати людей і не сіяти паніку підготовкою до можливого вторгнення.
Претензії щодо культурної політики стосувались не тільки прогалин евакуації музеїв.
"Як ганебно, що за півтора року повномасштабного вторгнення провалив наш Мінкульт свою пряму, в час війни, місію – берегти від ворога культурну спадщину, плюс (інформаційна складова) свідчити про геноцидний характер цієї війни", – писала письменниця Оксана Забужко.
За її словами, чиновники не склали списку, з якого зразу було б видно, скількох літераторів, акторів, музикантів і творців сучасної культури Україна від російської агресії втратила фізично. Окрім того, вона скаржилась, що навіть нормального представницького сайту пошкоджених пам'яток (з належним тих пам'яток описом, фотографіями завданих руйнацій і т.д.) мінкульт не спромігся зробити.
Оксана Забужко назвала відставку Ткаченка "довгожданою".
Автор фото, УНІАН
"Велика реставрація"
Запам'ятався і масштабним проєктом відновлення історичних пам'яток "Велика реставрація", який стартував перед початком великого вторгнення.
Це був своєрідний клон президентської програми "Велике будівництво" у культурній сфері. Програма була розрахована на три роки, а в 2021-му влада визначала 57 першочергові об'єкти для відновлення і створення туристичних магнітів у регіонах.
Загалом програму оцінювали досить позитивно, адже вперше у владі запустили комплексний підхід до відновлення пам'яток. Хоча були претензії до якості реставрації окремих пам'яток і можливих зловживань під час фінансування. Велика війна всі ці плани зламала, а частину відновленого Росія просто знищила.
- Топ-10 українських замків і пам'яток, які відреставрують у 2021 році. ФОТО
Довженко-центр та Держкіно
Після Євромайдану в Україні створили декілька державних культурних інституцій, які працювали таким чином, щоб унеможливити контроль з боку міністерств чи уряду. За президента Зеленського один за одним відбувалися скандали в Українському культурному фонді, переформатованому Держкіно і в Довженко-центрі. Представники культурної спільноти заявляли, що влада переводить державні інституції у режим ручного управління.
Поступово Держкіно та Довженко-центр вивели з-під підпорядкування мінкульту і напряму підпорядкували уряду навіть попри спротив міністра Ткаченка.
Один з найгучніших скандалів в українській культурі часів Ткаченка – спроби влади реорганізувати Довженко-центр.
Автор фото, УНІАН
Ця культурна інституція займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно.
Захисники Довженко-центру підозрювали, що однією з причин дій влади є земля центру, які можуть отримати у майбутньому забудовники.
У липні 2022 року уряд забрав Довженко-центр з-під управління мінкульту і передав до Держкіно. Саме Держкіно роком раніше так само уряд забрав у мінкульту і підпорядкував собі. Тоді експерти казали, що ці дії санкціонувались напряму з Банкової.
Вже у серпні 2022 року Держкіно видало наказ про реорганізацію Довженко-центру, а на початку листопада відсторонило від виконання обов'язків керівника центру Олену Гончарук. Яку практично одностайно підтримала кінематографічна громадськість та культурна сфера.
Держкіно намагалось призначити нову керівницю, проте зробити це не змогло через гучний скандал щодо біографії претендентки.
Показово, що під час призначення керівниці Держкіно в 2020 році також був подібний скандал, адже переможниці конкурсу закидали невідповідність посаді та зв'язок з офісом президента.
Зрештою громадськість змогла відстояти збереження "Довженко-центру" та Олену Гончарук на його чолі, хоча суперечки у судах та з владою досі тривають.
Олександр Ткаченко виступав на захист Довженко-центру, але стверджував, що допомогти ніяк не міг, адже і центр, і Держкіно уряд забрав у Мінкульту. Але йому все одно закидали, що він робив замало, а на початку роботи в уряді захищав керівницю Держкіно.
Окрім того, в культурному середовищі нагадували, що саме поведінка міністра, поки Довженко-центр був у його підпорядкуванні, могла призвести до скандалу. Адже півтора року до загострення Олену Гончарук не призначали повноцінною керівницею.
Показово, що в листопаді 2021 року Ткаченко вже подавав заяву про відставку через незгоду з тим, що в мінкульту забрали Держкіно та урізали гроші на культуру у проєкті бюджету на 2022 рік. Проте тоді до реальної відставки справа не дійшла.
Єдиний телемарафон
Опозиція, журналістське середовище та багато експертів критикують формат існування в Україні під час повномасштабного вторгнення телемарафону "Єдині новини", який монополізував новинне мовлення у доступному цифровому пакеті.
Марафон запустили 24 лютого 2022 року, до нього увійшли канали 1+1, ICTV, "Рада", "Україна" (зник після закриття), "Інтер" та "Суспільне".
Опозиційні канали, які пов'язують з Петром Порошенком, туди не взяли, натомість їх ще й викинули з доступного цифрового пакета.
Опозиція називає це політичною цензурою, а влада каже про єдиний голос, який так потрібен під час війни.
Автор фото, Телемарафон
Організатором марафону був офіс президента та Олександр Ткаченко, який неодноразово в інтерв'ю розповідав, що такий формат новин триватиме до закінчення війни.
Попри критику, що люди перестають дивитись марафон, Ткаченко наполягав, що частка телемарафону тримається на рівні 13-15% переглядів, а люди вмикають телебачення, щоб "перевірити достовірність новин із Telegram". Він заперечував, що марафон є інструментом державної цензури.
Проте, як припускають співрозмовники ВВС у владі, останнім часом Ткаченко міг втратити вплив на інформполітику марафону через певне погіршення стосунків з ОП.
Тризуб, виїзд за кордон і "хороші росіяни"
Автор фото, КОЛАЖ ФОТО ВІД BANDA AGENCY
Підпис до фото,
Зліва на право: учасник гурту Kalush, міністр культури Олександр Ткаченко, співачка Надя Дорофеєва
Автор фото, ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
Міністерство культури з початком війни відповідальне за надання дозволів на виїзд за кордон чоловікам-представникам сфери культури та журналістам.
Процедура отримання дозволів і так була досить непростою та заплутаною, проте навесні після скандалу із втечею стендапера Щегеля її суттєво ускладнили.
За новими правилами, артисти для виїзду мають надати підтвердження, що в їхніх організаціях ведеться військовий облік та вони оновили свої персональні дані у військкоматі.
Це призвело до того, що частині артистів перестали давати дозвіл на виїзд. Сам Ткаченко переконував, що артисти все ж виїжджають, і запевняв, що відмовляють тим, хто не стоїть на військовому обліку.
Серед дрібних скандалів, які були у мінкульту за часів керівництва Ткаченка – спроба запустити флешмоб з новим жестом "Тризуб Незалежності". Його вигадала креативна агенція Banda Agency на честь 31-ї річниці незалежності, вони з мінкультом запропонували українцям жест-привітання на позначення тризуба.
На ньому вказівний та середній палець з мізинцем – прямі, а великий та безіменний – зігнуті.
Однак таке нововведення викликало обурення у суспільстві, адже жест тризуба існує давно. Це підняті догори вказівний, середній та безіменний пальці. Такий жест на позначення тризуба використовував політик та лідер Народного Руху В'ячеслав Чорновіл.
Розробники про це не знали і вибачились за непорозуміння.
Олександр Ткаченко в інтерв'ю ВВС виступав проти тотальної заборони російської культури та виступав за співпрацю з "хорошими росіянами".
"Ми не можемо говорити про тотальну заборону російської культури, ми можемо закликати тільки до її бойкоту. І безперечно, після нашої перемоги вона буде, м'яко кажучи, трошки інакше сприйматися, ніж це було до війни", — розповідав Ткаченко ВВС про бойкот російської культури.
Він вважав корисним співпрацю з росіянами, які не підтримують російське вторгнення.
"Є люди, яких пов'язують з нами демократичні цінності, які виступають проти Путіна, проти війни в Україні. Вони, безперечно, — наші союзники, спільники, я тут не бачу жодних пересторог. (Використовуючи їх), ми розширюємо спектр спротиву, виносячи його за межі України", — вважав Ткаченко.
Боротьба з УПЦ МП і російським театром
Автор фото, Олександр Ткаченко
Підпис до фото,
Олександр Ткаченко під час візиту до Вселенського патріарха перед наданням томоса про автокефалію
Олександр Ткаченко був одним з найактивніших учасників владної кампанії проти Української православної церкви (Московського патріархату).
Ще наприкінці осені президент Зеленський оголосив курс на духовну незалежність від Москви, після чого влада наклала санкції на низку діячів УПЦ та позбавила українських паспортів більше десятка єпископів цієї церкви.
УПЦ наполягає, що вона з травня 2022 року стала незалежною від РПЦ, частиною якої була. Проте експертиза профільної державної служби підтвердила, що церква досі підлегла Москві.
Олександр Ткаченко фактично став двигуном руху за виселення монастиря УПЦ "Києво-Печерська лавра" з території лаврського заповідника.
Спочатку мінкульт забрав в УПЦ з користування Успенський собор та Трапезну церкву у так званій верхній лаврі, а з весни ухвалив рішення про виселення монастиря УПЦ МП з території нижньої лаври.
Цей процес триває досі, а намісник монастиря митрополит Павло звинувачував у гоніннях особисто Олександра Ткаченка і навіть проголошував прокляття у його бік.
Олександр Ткаченко ще в 2018 році підтримував створення автокефальної православної церкви в Україні. Він мав певні контакти з Вселенським патріархом, а після створення ПЦУ та отримання томоса підтримував Православну церкву України.
Оглядачі у сфері культури звертали увагу і на участь мінкульту у трансформації київського державного театру російської драми імені Лесі Українки.
Театром понад 30 років керував головний режисер Михайло Резнікович, який був відомий своїми проросійськими поглядами та участю у Партії регіонів.
Після великого вторгнення він кілька разів виїздив з України, а театр поступово перейшов на українську мову й прибрав із своєї назви "російську драму".
Резнікович мав великий вплив у владних колах, проте мінкульт наприкінці 2022 року все ж звільнив його з посади. Формально – нібито через стан здоров'я.
Резнікович з цим не погодився та звинуватив у своєму звільненні Ткаченка.
"Я пішов із театру не з власної волі. Я робив, повірте, все від мене залежне, щоб залишитися та брати участь у творчому русі театру. Проти були дві особи — міністр культури та Кирило Кашліков (новий керівник театру. – Ред. ). На сьогодні їм це вдалося", – гнівно відреагував Резнікович.
Потім він додав, що Ткаченко викликав Резніковича до себе 3 жовтня 2022 року й почав вимагати звільнитись.
Нещодавно Резнікович, який живе у Лондоні, заявив, що у Києві настало "середньовіччя" й висловив сподівання, що на сцену повернеться російська мова.
