Вшанування пам’яті молодшого сержанта Антона Бондаренка (позивний «Бандерас») Хвилина мовчання 21.01.2026 09:00 Укрінформ На нього очікувала наукова діяльність і сповнене світла освітнє буття, але все обірвала війна
Він декламував латинських класиків в оригіналі, розбирався в нюансах французької філософії, прагнув звільнити рідну мову від нашарувань русифікації та міг би створити чимало книг про забутих українських митців. Міг би, але не судилося. Антон змушений був призупинити свою просвітницьку працю, ставши на захист України у лавах 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». 15 вересня 2025 року юнак загинув на Харківщині. Йому виповнилося лише 26 років.
На випускника київського ліцею №155 та КНУ імені Тараса Шевченка Антона Бондаренка чекала перспективна наукова нива. Він завершив навчальну програму «Класична філологія та західноєвропейська мова» на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та новогрецької філології. З 2019 року вивчав філологію у французькому Університеті Лотарингії. У 2022 році він повернувся до КНУ як магістрант на програму «Класична філологія та західноєвропейська мова». Педагоги згадують надзвичайно талановитого хлопця, який володів кількома мовами, започаткував власний ютуб-канал з промовистою назвою «Освітарня», записав для радіо майже 30 аудіозаписів з поясненням справжніх українських слів — тих, які ми втратили через русифікацію.
Завдяки своїй спеціалізації та відданості справі Антон здобув популярність у перекладацьких колах. Його часто кликали французькі телевізійні журналісти бути для них фіксером – тією людиною, яка допомагає не тільки з перекладом, а й з консультаціями та організацією логістики у пошуках інформації та контактів. Згодом вони підрахують, що Антон допоміг їм створити понад 50 репортажів, з яких світ дізнавався про становище в Україні під час повномасштабної війни.
У перші, найжахливіші для столичної агломерації дні, коли частина області зазнавала безперервних обстрілів та опинилася в окупації, Антон став одним із тих, хто допомагав вивозити мирних жителів з Бучі та Ірпеня.
«…вивозь евакуйованих людей з Ірпеня та Бучі від Академмістечка туди, куди вони попросять. У нас на це немає сил і часу. Вони розгублені, налякані, часто без будь-яких речей. І нам дуже треба, щоб ті люди не накопичувалися на точці вивантаження, а відразу потрапляли до родичів, друзів, в лікарні, на вокзал… Щовечора Антон телефонував чи писав мені і доповідав, скільки, кого і куди він відвіз. Тому, якщо ви з Ірпеня чи околиць і в лютому-березні 2022 року вас з «Академу» підвозив юний чорнявий хлопчина на золотистій Honda Civic, знайте – це був Антон Бондаренко», – пригадує свого соратника у той час науковець, волонтер, а нині військовослужбовець Антон Сененко.
Але всього цього для відчуття власної користі у важкі для країни часи юнакові було замало. І у 2024 році, успішно захистивши диплом магістра, він зголосився добровольцем на фронт. У 13-й бригаді НГУ «Хартія» Антон став т.в.о. головного сержанта роти, де служили іноземці. Знання мов допомогло у комунікації з ними. Командири побачили в юнакові лідерські задатки та відправили на навчання до Британії. Після повернення він фактично виконував обов’язки головного сержанта-українця колумбійської роти підрозділу.
«"Бандерас", безперечно, був закоханий у свою роботу і вміло запалював своєю енергією всіх довкола. Я зрідка був так вражений у житті. Адже "Бандерас" цілком віддав себе військовій службі на найнебезпечнішій і найскладнішій професії – піхотинця. Не в управлінні, не перекладачем, а справжнім воїном», – зазначив журналіст Юрій Бутусов, якому випало служити разом з Антоном.
«Він ставився до своїх підопічних чесно і уважно, знав проблеми кожного і намагався допомогти, – згадував побратим «Кордова». Він не стояв осторонь – він був поруч із людьми. Постійно навчався сам, тренував бійців, підтримував кожного, хто потребував підтримки. Його приклад був тихим, але дуже вагомим», – згадують Антона у бригаді.
Навіть «на нулі» Антон лишався просвітником. Побратими у поминальних дописах в соцмережах розповідають про спільні часи на ЛБЗ та «філологічні дебати», що велися між бойовими виходами.
Одного вечора в наметі виникла дискусія: як українською назвати барбера? — Голяр! — впевнено відповів Антон. Тоді ніхто не повірив, навіть глузували, мовляв, вигадав на ходу. Загартовані воїни наполягали на своєму, а в Антона не було під рукою інтернету, щоб довести свою правоту. Лише через рік після тієї суперечки один із його товаришів, проїжджаючи центром Києва, побачив вивіску «Голярня». Хотів сфотографувати й надіслати Антону — мовляв, ти мав рацію, друже! Але надсилати вже не було кому…
«Голярня», «полигачі», «патякати», «некукібниця» — він насолоджувався самобутніми українськими словами і дарував їх іншим.
15 вересня 2025 року під час бойового завдання на Харківському напрямку «Бандерас» зник безвісти. Евакуювати тіло полеглого героя з місця, де ворожі дрони чергують майже цілодобово, вдалося лише за декілька тижнів. У листопаді ж аналіз ДНК підтвердив, що Антон загинув від прямого влучання ворожого дрона. Поховали Героя на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині.
«Ти прожив коротке, але дуже яскраве і сповнене подій життя, запалюючи серця і душі. Це, хай йому грець, несправедливо, що ти відійшов у кращий світ і залишив нас усіх тут без пояснення інших маловідомих слів, які, можливо, тепер і не буде кому тлумачити», – написав Сененко.
У «Хартії» «Бандераса» часто згадують з великою скорботою та шаною до його життєвого подвигу. Його військова справа продовжує жити. В одній із наступних штурмових операцій колумбійська рота «Хартії» розбила ротний опорний пункт російських окупантів. Бійці, яких відбирав та тренував Антон, проявили себе мужньо та стійко.
Вічна памʼять звитяжному Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Антон Бондаренко
За матеріалами: 13-та бригада НГУ «Хартія», Фейсбук-сторінка Юрій Бутусов та Фейсбук-сторінка Антон Сененко
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання