Залізний «кіт» зі 128-ї бригади 19.06.2026 10:34 Укрінформ Як закарпатські бійці створили удвічі дешевший за аналоги власний НРК-комплекс «Мацур»
У березні, коли в лавах «Закарпатського легіону» (так називають 128 окрему Закарпатську гірсько-штурмову бригаду ще із часів АТО) утворився новий логістичний підрозділ, хлопці, з яких його сформували, усвідомили потребу в наземному роботизованому комплексі (НРК) для якісної роботи. Вони мали ідею та розуміння, як її реалізувати. Вже за півтора місяця змогли випробувати на полігоні роботизовану платформу, здатну доставляти 400 кг вантажу на 50 км і буксирувати понад дві тонни. Роботу назвали «Мацур» – він такий же обережний і витривалий, як закарпатський кіт. Командир підрозділу Сергій, позивний «Фара», розповів Укрінформу, як механізований помічник полегшує важку рутину піхоти та зберігає життя і майно бригади.
«НАМ ПОТРІБЕН НАЗЕМНИЙ РОБОТ!»
Сергій розповідає, що підрозділ сформували на початку року. Служать тут мотивовані особи – переважно молоді чоловіки, хтось мобілізований, хтось перевівся, хтось – на контракті «18–24». Специфіка роботи взводу логістично-евакуаційних безпілотних систем полягає в необхідності доставляти провізію, воду та боєкомплект по зруйнованих шляхах, під постійним наглядом ворожих дронів.
Оскільки підрозділ новий, бійці обмірковували, як його оснастити технікою для максимальної ефективності. Вони вирішили, що їм потрібен НРК – машина для виконання логістичних завдань (підвезення продовольства, боєприпасів, спорядження) та евакуації з позицій.
На балансі взводу подібних НРК не було, хоча було відомо та бачено, що в бригаді та суміжних підрозділах їх активно використовують. Тому для себе вирішили виготовити самостійно.
Робота над проєктом розпочалася на початку весни, а наприкінці березня ідея остаточно сформувалася.
– Нам потрібен був наземний роботизований комплекс з високою прохідністю та вантажопідйомністю, а також здатний долати значні відстані, – зазначає Сергій.
Почали вивчати все, що пропонує український оборонпром, переглядати доступні відеоматеріали. Знайшли команду інженерів, яка допомогла б сконструювати машину згідно з баченням бійців.
ВИГОТОВЛЕНО ЗА ПІВТОРА МІСЯЦЯ, ПОВТОРИТИ МОЖНА ЗА ДВА ТИЖНІ
Компоненти отримували різними шляхами: щось замовили через інтернет-магазини, щось знайшли на пунктах прийому металобрухту, ще щось замовили «Новою поштою». Деталі виготовляли слюсарі. Каркас для НРК зварювали бійці з підрозділу, які володіють відповідними навичками.
Загалом, для складання платформи бійці намагалися застосовувати доступні, але надійні компоненти, які в разі пошкодження осколками можна оперативно замінити навіть у польових умовах. Нестачу дорогої електроніки компенсували раціональним інженерним підходом – комплекс не перевантажений зайвими функціями, що зменшує ризик виходу з ладу через зовнішні фактори: пил, вологу чи вібрації від вибухів.
Звісно, пояснює Сергій, головним і найціннішим елементом НРК «Мацур» є його «мозок» – система керування. Над нею працювали знайомі інженери, які розробляють подібні НРК для українського війська.
Увесь процес – від перших креслень до готового НРК – зайняв приблизно два місяці. Якщо розпочати відтворення, каже «Фара», наступні «Мацури» можна буде виготовити за два тижні.
Бійці підрозділу «Фари» очікують на ще один такий комплекс для себе, а також планують передавати «Мацури» іншим підрозділам 128 ОГШБр, де вони будуть необхідні для виконання завдань.
СПРИТНІСТЬ ЗАКАРПАТСЬКОГО КОТА
Цікавимося, чому саме «Мацур»: чи тому, що цей робот такий обережний, хитрий і витривалий, як кіт?
– Він справді легко долає складні ділянки місцевості, де бездоріжжя та пересічна місцевість, досить швидкий, надзвичайно витривалий – може долати великі відстані. Але «Мацуром» він став не з цієї причини. Коли ми з хлопцями обирали назву, було кілька пропозицій. Зрештою, дійшли згоди, що оскільки бригада закарпатська, варто обрати колоритне слово з місцевого діалекту. Пропозицію «Мацура» підтримали одноголосно, – розповідає Сергій.
На Закарпатті, звідки походить 128-ма бригада, «мацуром» називають кота. І ця назва ідеально характеризує особливості платформи: залізний «кіт» здатний пробратися там, де важка техніка застрягне, і за потреби годинами вичікувати небезпеку в повній тиші, щоб виконати поставлене завдання.
НА ПОЛІГОНІ ВІД «МАЦУРА» УСІ БУЛИ В ЗАХВАТІ
Готового робота військовослужбовці отримали у травні – тепер його активно залучають до виконання завдань.
Від процесу тестування «Мацура» на полігоні хлопці були у захопленні:
– Ми збирали його, сподіваючись на високу прохідність і підйомну силу. Але коли переконалися, що робот долає відстань у 50 км і піднімає та перевозить вантаж, що дорівнює його власній вазі, і навіть більше (понад 400 кг), – ми були надзвичайно приємно вражені! «Мацур» важить 390 кг, – ділиться Сергій.
Також, розповідає Сергій, робот чудово долає перешкоди: ями, яри, лісосмуги.
– Одного дня ми вирішили перевірити, скільки «Мацур» зможе максимально буксирувати. Спробували причепити робота до мікроавтобуса – він його подужав! Це було вражаюче: адже мікроавтобус важить дві тонни! Стосовно собівартості «Мацура», то вона удвічі нижча за аналоги.
ЗАЛІЗО, ЯКЕ ЗБЕРІГАЄ ЖИТТЯ
Сергій пояснює, що виріб не патентували:
– Ні, документами на нього ми не займалися. Якщо чесно, немає часу, багато роботи. А загалом – ми готові ділитися напрацюваннями для наших хлопців і для тих, кому цей НРК буде потрібен. Це механізований засіб, створений для збереження людського життя, – каже «Фара».
Зрештою, головний показник ефективності цього НРК вимірюється не в грошах чи технічних характеристиках, а в збережених життях особового складу. Там, де раніше кілька бійців під обстрілами мусили переносити важкі боєприпаси або евакуювати пораненого побратима, ризикуючи стати мішенню, тепер справляється механізований комплекс.
Звісно, каже Сергій, у підрозділі розуміють, що на війні такі роботи не мають тривалого терміну служби. Вони готові до можливої втрати «Мацура», адже кожен його виїзд на позиції – це реальне випробування.
Утім, під час тестувань та перших завдань розробка закарпатців показала, що низький профіль робить його майже непомітним для противника на відстані. Комплекс стабільно тримає зв’язок з оператором, який може керувати ним з безпечного укриття чи бліндажа. Навіть якщо «Мацур» потрапляє під обстріл, його втрата через низьку собівартість не стане катастрофою для підрозділу, на відміну від втрати дефіцитного транспортного засобу, а тим паче людського життя.
Тому тепер залізний «Мацур» бере на себе найбільш ризиковану логістичну рутину піхоти. Попереду в комплексу ще багато роботи, але кожен його успішний рейс – це чийсь повернутий додому батько, чоловік чи син.
Фото надано пресслужбою 128 ОГШБр
АТО Евакуація робот ЗСУ Військові Закарпаття Дрон Війна з Росією Піхота