Фото: BBC Collage/425 OSH/Офіс Президента
Підпис до фото Олександр Сирський та Валентин Манько
В Україні буде новий вид військ. Про це оголосив безпосередньо президент Володимир Зеленський. Хто такі українські штурмовики і чому їх називають «особистою гвардією» та «вогневою командою» Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського?
Станом на вересень 2025 року в Україні є такі види та види військ: сухопутні, повітряні, морські та повітряно-десантні війська, війська зв'язку плюс сили протитерористичної оборони, сили безпілотних систем, сили спеціальних операцій, медичні сили, сили забезпечення та сили логістики.
Кожен з цих військових органів має власне командування, бюджет та певний рівень автономії.
Тепер до них приєднуються Десантно-штурмові війська. Рішення про це вже прийнято, залишається тільки побачити, як воно буде реалізовано на практиці.
«Ми зараз створимо окремі штурмові війська, це рішення прийнято. Зараз все готується, і я думаю, що приблизно через тиждень чи десять днів все буде оперативно. Сучасні штурмові війська з компонентом безпілотників, з усім іншим», – заявив президент Володимир Зеленський 20 вересня.
Чому це робиться? І чому створення цього військового командного органу вже викликало критику як серед цивільного населення, так і всередині Збройних сил?
«Іграшка Сирського»
Окремі штурмові підрозділи, тоді ще батальйони, з'явилися в Україні близько року тому. Їхнім дебютом стала участь у Курській наступальній операції, а також у контратаках під Покровськом. Вже тоді стало відомо, що це «дітище» Головнокомандувача Олександра Сирського, результатами своїх дій та ефективністю якого він був повністю задоволений.
«Це іграшка Сирського, бо вони безпосередньо підкоряються лише йому», – розповідає BBC News Україна співрозмовник, близький до військового керівництва Сил оборони.
За його словами, ідея створення “особистої гвардії” з'явилася у головнокомандувача минулого літа, коли Сирський несподівано зіткнувся з опором деяких командирів Десантно-штурмових військ, які не розуміли доцільності Курської операції.
Один із таких випадків публічно відомий – звільнення у липні 2024 року командира однієї з найбільш боєздатних 80-х бригад ДШВ Еміля Ішкулова. Пізніше він пояснив, що причиною стала його відмова виконати «нереалістичне завдання», поставлене керівництвом.
Фото Володимира Зеленського, Telegram
Підпис до зображення: Сирський вперше вирішив використати окремі штурмові батальйони в Курській операції у серпні 2024 року. Це рішення було успішним, і досвід було масштабовано.
Джерела BBC повідомляють, що насправді інші командири ДШВ також висловлювали свої сумніви щодо операції в Курську. Сирському довелося особисто їхати до них і вмовляти їх виконати це завдання.
«Це був дуже поганий досвід для нього. Ця психологічна проблема досі існує для нього. Він така людина», – вважає співрозмовник.
Виходом із ситуації для головнокомандувача стало створення абсолютно лояльних штурмових підрозділів, готових виконувати найскладніші завдання, в тому числі на території Російської Федерації, без зайвих питань.
Початковий успіх наступу на Курській дусі, успішні контратаки під Покровськом дали командуванню Збройних Сил України впевненість у правильності такого кроку. Штурмові батальйони збільшилися до полків, отримали стабільно високий рівень забезпечення озброєнням, боєприпасами та людськими ресурсами, і все частіше почали використовуватися на фронті як «вогняна команда».
Протягом року «пожежі» доводилося гасити не лише в Курській області та під Покровськом, а й у Сумській, Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Штурмові полки також використовувалися для прориву кордону в російській Бєлгородській області.
Сирійські штурмові війська продемонстрували лояльність не лише на полі бою. Коли у травні 2025 року колишній комбат 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» Олександр Ширшин через соціальні мережі звинуватив командування у «дебільних завданнях» та подав рапорт на звільнення, його жорстко розкритикували, насамперед, штурмові полки.
«Його (Ширшина. – Ред.) управління замість результатів постійно закінчується провалами. Все, на що він здатний, – це критикувати та перекладати відповідальність», – йдеться у заяві прес-служби 425-го штурмового полку «Скеля».
Пояснення сирійця
Головнокомандувач апелює до високої ефективності, продемонстрованої штурмовими підрозділами цього року. Саме тому, на його думку, їх необхідно розширити до окремого роду військ.
На його думку, їх не слід об'єднувати з Десантно-штурмовими військами, оскільки, незважаючи на схожість назв, вони наразі виконують зовсім інші функції на полі бою.
«Десантно-штурмові війська – це, так би мовити, елітна піхота. Це підрозділи, які можуть атакувати, оборонятися та проводити глибокі рейдові операції. І, як правило, вони використовуються на найважливіших ділянках фронту, де сильний ворог зосереджує свої найбільші зусилля. У них є власні лінії оборони», – пояснив головнокомандувач під час розмови з журналістами 25 вересня.
Але штурмові війська, за його визначенням, є «підрозділами швидкого реагування». Їхня головна особливість полягає в тому, що вони мобільні.
«При цьому їм не призначено жодних постійних районів, класичних ліній оборони чи наступу. Вони діють там, де найскладніше», – зазначає головнокомандувач.
Фото: Головне управління зв'язку Збройних Сил України
Підпис до зображення: Головнокомандувач Сирський розповідає про високу ефективність та мобільність десантних військ
У наступі десантні війська зазвичай використовуються у складі передових частин; вони проривають першу лінію оборони противника та забезпечують введення в бій повітряно-десантних або загальновійськових бригад чи батальйонів.
Сирський запевняє, що про популярність штурмовиків свідчить той факт, що кожен командир бригади чи корпусу «просить допомоги у штурмових підрозділів, особливо там, де фактично ведуться активні бойові дії».
Що ж до прямого підпорядкування, то начальник штабу 425-го командування спеціальних операцій з позивним «Орел» каже, що на практиці це виглядає не зовсім так.
«Ми зараз безпосередньо підпорядковуємося Головнокомандувачу у разі виконання бойових завдань. А у звичайний час – через Командування Сухопутних військ», – сказав він BBC.
За його словами, пряме підпорядкування Сирському означає, що він може давати вказівки з певних проблемних питань на фронті. В іншому випадку штурмові підрозділи можуть зіткнутися з некомпетентними наказами від командирів бригад, до яких вони прикомандировані, вважає «Орел».
«Якщо ми, наприклад, підпорядковувалися певній бригаді, то командування деяких бригад не до кінця розуміє ситуацію на фронті і може віддавати накази виправляти якісь свої недоліки, де вони не працюють належним чином. Так часто було раніше, поки ми підпорядковувалися певним органам військового управління, а не головнокомандувачу», – каже «Орел».
Хто буде командувати?
Командувачем нового виду військ, найімовірніше, стане полковник Валентин Манько. Наразі він очолює управління штурмових військ.
На цю посаду він перейшов з керівництва 33-го окремого штурмового полку, який воював у Курській області, Харківській області та Донецькій області.
Манько воює з 2014 року, а до цього займався аграрним бізнесом. Після російської агресії в Криму та на Донбасі вступив до Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, який вів активні бойові дії в Донецькій області. Після участі в АТО двічі намагався потрапити до Верховної Ради як депутат.
Але у 2015 році він потрапив у кримінальний скандал. Валентина Манька звинуватили у пограбуванні приватних підприємств у Донецькій області. Кілька місяців його навіть розшукував Інтерпол. Зараз командир штурмовиків називає ті події політичними розбірками та заперечує свою причетність до кримінальних справ.
У 2018 році Манько очолив Державну службу у справах ветеранів війни та учасників АТО. З початком повномасштабної війни він вступив до лав Збройних Сил України добровольцем, а у 2024 році отримав звання Героя України.
Фото Валентина Манька, Facebook
Підпис до зображення: У 2014 році Валентин Манько вступив до лав Збройних сил України добровольцем, а пізніше спробував себе в політиці. У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він повернувся до лав Збройних сил.
В інтерв'ю BBC News Україна Валентин Манько каже, що створення окремого роду Десантно-штурмових військ не означає їх розширення. Це фактично буде нормалізацією існуючого стану справ у Збройних силах України, наголошує він.
«Для нас взагалі нічого не зміниться. Наша база — це полки (за даними ВПС, у складі штурмових військ щонайменше шість полків) і кілька батальйонів, а також 5-та штурмова бригада, яка працює з нами. Кількісно наші війська не зміняться, можливо, лише певні батальйони будуть об’єднані в окремі полки», — сказав Манько.
Щодо подальших планів, майбутній командувач Десантно-штурмових військ каже, що він уже розробив план переведення української оборони «з пасивної на активну».
Згідно з його задумом, штурмові підрозділи повинні бути присутніми на всіх ключових ділянках фронту, постійно ведучи активні операції та переміщаючись у зонах оборони. На його думку, це значно знизить рівень втрат у Збройних Силах України та уповільнить ворога.
Критика цього рішення
Створення штурмових військ, попри їхню ефективність на фронті, також викликало громадську критику.
Наприклад, військовий аналітик групи «Інформаційний опір» Костянтин Машовець каже, що замість «штурмових військ» було б доречно та своєчасно створити «стабілізаційні війська».
«За замовчуванням будь-які війська повинні вміти атакувати (штурмувати) та оборонятися на тактичному рівні. Тому справа не в назві чи якихось літерах у ній, а в функціональному призначенні того чи іншого виду військ на практиці. Перш за все, в оперативному сенсі…», – зазначив він.
OSINT-проект DeepState пише про «розмивання» ролі Повітряно-десантних військ після створення окремих штурмових військ.
«Найкращим варіантом, на нашу думку, було б перетворення ДШВ з усією його системою та ресурсами на штурмові війська, включаючи існуючі штурмові полки у рід військ, сформувавши з нього окремий корпус, який продовжить свою діяльність у тій самій екосистемі», – йдеться в дописі організації.
Фото Володимира Зеленського, Telegram
Підпис до фото: Командир 425-го полку Юрій Гаркавий (позивний «Скеля») вручає президенту Зеленському берет штурмових військ, вересень 2025 року
Однак головним лейтмотивом публічної критики є те, що ефективність цих підрозділів нібито безпосередньо пов'язана з жорстким стилем командування та надмірно високими втратами.
Український уряд не публікує офіційної статистики щодо військових втрат і лише зрідка робить її публічною. Востаннє Володимир Зеленський називав повну цифру у лютому 2025 року. Він заявив, що 46 000 українських солдатів загинули, а 380 000 отримали поранення.
У серпні він все ще давав щоденні втрати – 18 загиблих, 243 поранених, 79 зниклих безвісти – втричі менше, ніж росіяни. Скільки з них було зі складу штурмових військ, невідомо.
Але водночас колишня представниця парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони, народна депутатка Мар'яна Безугла, коментуючи дії українських штурмових військ, вжила словосполучення «м'ясні штурми».
Військова кореспондентка Анна Калюжна також повідомила про великі втрати серед штурмовиків. Вона процитувала кількох офіцерів Збройних сил України, які спостерігали за роботою штурмових полків на полі бою.
«Офіцери з різних частин кажуть, що деякі командири цих полків не соромляться вимовляти фрази на кшталт: «Сьогодні я поставлю 100, завтра дадуть ще 100», – написав журналіст.
Річ у тім, що саме штурмові частини мають пріоритет в отриманні підкріплення від мобілізованих, тому вони нібито можуть дозволити собі втратити велику кількість бійців під час штурмових операцій.
Більше того, Калюжна вказує, що в цих полках бійців змушують йти на штурми, погрожуючи їм суворим покаранням за непокору.
Військовий аналітик та історик Михайло Жирохов підтверджує інформацію про високі втрати.
«Можу сказати, що втрати штурмових підрозділів колосальні. Вони вищі за середні. У мене немає конкретних цифр під рукою, але я працюю над некрологами для музейного проєкту про загиблих, і там це дуже чітко видно», – сказав він BBC.
У деяких випадках життя мобілізованого на фронті після розміщення у штурмовому полку становить лише кілька місяців, каже експерт.
«Це не камікадзе»
Однак командування штурмових частин має протилежну інформацію.
Полковник Валентин Манько пояснює, що насправді ті українські підрозділи, які перебувають в обороні, зазнають більших втрат, ніж ті, що атакують ворога.
«Чим ближче ми до ворога, тим менше вогневих пошкоджень він нам завдає. Відповідно, втрати зменшуються», – каже він.
Як приклад він наводить ситуацію в Міловому Харківської області. За його словами, один підрозділ штурмової авіації там зазнав втрат, але знищив два батальйони російської армії. У результаті втрати склали 1 до 20, наголошує він.
«Що таке «м’ясний штурм»? Припустимо, ворог проривається на певному напрямку, знищує наші бойові порядки та захоплює територію. Ми маємо вступити з ним у бій. Уявіть, якби це робили не ми, а піхота. Ви розумієте, що спеціально навчені війська зазнають набагато менших втрат, ніж якби ми туди відправили звичайну піхоту? Тому, навпаки, нам потрібно сказати «дякую» за те, що ми зменшуємо всі ці втрати», – пояснює Манько.
Найкращий штурмовий полк – 425-й спеціальний штурмовий полк «Скала» – також заперечує інформацію про «високі втрати». Мовляв, хороша підготовка бійців мінімізує втрати на полі бою.
Автор фото, 33 OSHP
Підпис до зображення: Штурмові полки оснащені не лише особовим складом, а й боєприпасами та артилерією. На фото показано роботу артилерійського підрозділу 33-го окремого штурмового полку
«Звичайно, втрати є. Але я б не сказав, що вони максимальні, що вони занадто великі. Ми провели свій аналіз і виявили, що деякі механізовані бригади мають втрати навіть більші за наші, але ці підрозділи не показують жодних результатів. Це все тому, що ці бригади не навчають свій особовий склад, немає належної підготовки», – каже начальник штабу полку «Орел».
Крім того, останнім часом дедалі більше значення надається використанню на полі бою безпілотників, а не людей, додає він. За його словами, тактика штурмової авіації Збройних сил України зараз полягає в тому, щоб «робити все можливе, щоб військовослужбовець якомога менше контактував з ворогом».
Головнокомандувач Олександр Сирський закликає не вважати українських штурмовиків “терористами-смертниками”.
«Штурмовик — це не камікадзе. Він хоробрий воїн, патріот, який за покликом душі та серця приєднується до цих військ. У них своя тактика, свої ідеї, своє навчання», — сказав він.
За його словами, десантники та штурмові загони зазнали приблизно однакових втрат у наступі та вони «значно менші» за ворога. Він не назвав рівень втрат у штурмових полках Збройних Сил України.
Секрет ефективності
Якщо рівень втрат серед штурмовиків справді знаходиться на «прийнятному рівні», то як цим підрозділам вдається проводити надзвичайно ризиковані та часто успішні операції з відбиття позицій та звільнення окупованих сіл?
Командування десантних військ заявляє, що зосереджується на якісній підготовці військових.
Для цього вони мають власні полігони, навчальні центри, та тренуються в спеціальних умовах, постійно аналізуючи дії ворога. Крім того, у них немає проблем із забезпеченням зброєю та боєприпасами під час навчань.
Це справді суттєво відрізняється від умов, що існують у більшості армійських навчальних центрів.
«Коли військовослужбовець підготовлений – фізично, морально, забезпечений максимальним озброєнням та індивідуальним захистом, а на полі бою його підтримують «птахи», бомбардувальники, артилерія, танки – тоді це дає свої результати», – пояснює начальник штабу 425-ї дивізії спеціальних операцій.
Крім того, він наголошує, що немає жодного примусу до бійців, які відмовляються йти в штурми.
Автор фото, 425 OSHP
Підпис до фото: Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський вручає нагороди бійцям штурмового полку “Скеля”, липень 2025 року
«У нас немає військовослужбовців, яких ми примусово тримаємо або змушуємо щось робити. Тут кожен знає свою роботу, знає своє завдання і виконує його. Якщо людина не може, не хоче або не в змозі його виконати, то ми нікого не тримаємо, ми даємо їй можливість перейти до іншого підрозділу», – запевняє начальник штабу.
Водночас, серед військово-штурмових підрозділів є значна кількість тих, хто вступив до лав Збройних Сил України з місць позбавлення волі або повернувся з СЗЧ (самовільне залишення частини). Командування зазначає, що на полі бою вони показують себе мужньо та демонструють високу ефективність.
Валентин Манько впевнений, що саме штурмові підрозділи зараз важливі для України, щоб переломити ситуацію на полі бою на свою користь. Стояти в сліпій обороні – не варіант, запевняє він.
«І в нас немає жодної операції, яку б ми не виконали», – додає полковник.
