Противники називали його бойову машину «чорною смертю», а він – «наш товариш»
Леонід народився 10 липня 1969 року в місті Тетіїв Київської області. Після завершення школи здобув освіту в професійно-технічному училищі №34 у Радомишлі на Житомирщині. Пройшов строкову військову службу в радянській армії. Досягнув звання старшого сержанта, керуючи танком у польському місті Катовіце.
Протягом 1993-2000 років він служив у правоохоронних органах, а потім ще вісім років пропрацював у пожежній частині Тетієва, обіймаючи посаду командира відділення. У 2008 році його трудова діяльність була пов’язана з роботою газозаправника.
З початком російсько-українського конфлікту у 2014 році, Леонід добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Маючи досвід військової служби та відповідну спеціальність, його було направлено до 17-ї окремої танкової бригади. Він командував танком Т-80, а згодом – танком Т-64М, для чого пройшов перенавчання на полігоні у Львові.
“Я можу вражати цілі прямою наводкою на відстань до 4 кілометрів, але я вчуся вражати навісом на 10 кілометрів. Нехай це стане для них несподіванкою”, – ділився спогадами чоловік.
Він брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку, зокрема в обороні міста. За два місяці йому вдалося знищити три ворожі бойові машини. Екіпаж Леоніда двічі виходив переможцем із танкових поєдинків. Противники називали його танк «чорною смертю», тоді як він ласкаво іменував його «наш дружочок».
“Коли перші місяці тут вели вогонь – люди з окопів не могли підняти голови. Єдиним їхнім порятунком був цей танк. Вони тоді називали нас (екіпаж танку – ред.) «ангелами-охоронцями». Він нас виручає, ще й дуже виручає – кожен постріл влучає в ціль”, – згадував Леонід про початок своєї служби.
За свідченнями очевидців, іноді поява екіпажу Сухацького на позиції була достатньою, щоб бойовики припиняли вогонь.
У програмі «Хоробрі серця» на телеканалі «1+1», відповідаючи на запитання, чому вороги дали таку назву його бойовій машині, він припустив: «Не було можливості у них запитати. Думаю, що бояться». На питання, чому він називає танк «наш дружочок», він відповідав, що «друг – це той, хто завжди допомагає та виручає».
22 лютого 2015 року Леонід, разом із військовослужбовцями батальйону «Свята Марія», проводив розвідку позицій під Маріуполем. Він загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання бойового завдання.
Похований у місті Тетіїв. Посмертно відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У Тетіївській загальноосвітній школі №1, де навчався Леонід Сухацький, встановлено меморіальну дошку на його вшанування. Це стало першим пам’ятним знаком, присвяченим російсько-українській війні, у місті.
Слава Захисникові!
Фото: Книга пам’яті полеглих
За матеріалами: «Хоробрі серця» на 1+1, ТетіївInfo та Книга пам’яті полеглих
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання