НАТО відповідає на дрони Путіна, але нам потрібно ставити власні умови 16.09.2025 20:31 Укрінформ Продовження агресії має становити загрозу для Кремля. Аналізуємо, наскільки адекватною є відповідь Альянсу на атаку Російської Федерації та чого ще бракує
Масована атака десятків російських ударних безпілотників, що перетнули польський повітряний простір у ніч на 10 вересня, стала безпрецедентним викликом для НАТО. Це був не випадковий політ одного літака, а навмисна, зухвала провокація, яка вивела гібридну війну Кремля проти Заходу на новий, набагато небезпечніший рівень. Минув майже тиждень. Яка реакція Альянсу? Вона виглядає набагато переконливішою, ніж попередні епізоди «глибокого занепокоєння», але залишає відкритим ключове питання: чи є ця реакція адекватною характеру загрози, чи Захід знову реагує на симптоми, ігноруючи саму хворобу?
На перший погляд, заходи виглядають масштабними. Під егідою операції «Східний вартівник» на східному фланзі Альянсу розгортаються значні сили. Велика Британія відправляє свої винищувачі Typhoon. Німеччина розширює свою місію повітряного патрулювання до чотирьох літаків Eurofighter та посилює країни Балтії системами ППО Patriot. Франція, ще до офіційного оголошення операції, відправила три винищувачі Rafale для захисту польського неба. Чехія надає гелікоптери Мі-171Ш та військовий контингент до 150 осіб. Сама Польща, усвідомлюючи себе як прифронтова держава, розгортає близько 40 000 військовослужбовців на кордонах з Білоруссю та Росією на тлі атак безпілотників та навчань «Захід-2025».
Важливо також визнати унікальний досвід України: польські команди боротьби з безпілотниками навчатимуться у спеціальному центрі НАТО під керівництвом українських операторів. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський наголосив в інтерв'ю The Guardian: «Саме українці навчать нас протидіяти Росії, а не навпаки».
На тлі цих дій знову активізувалися дискусії щодо ініціативи «Небесний щит» над Україною, яка передбачає збивання російських цілей, коли вони наближаються до кордонів ЄС. А Лондон заявив, що може «застосувати силу», якщо російські безпілотники знову вторгнуться на територію країн-членів НАТО.
Але чи достатньо цього, щоб зупинити Москву?
Еволюція реакції: від мовчання до демонстрації сили
Перше, що відзначають аналітики, це сам факт появи скоординованої та потужної відповіді. Попередні інциденти з порушенням румунського повітряного простору чи падінням ракети на територію Польщі не провокували таких рішучих і, що найважливіше, колективних дій. Це свідчить про болісну, але тим не менш значну еволюцію в усвідомленні загрози.
Політолог Володимир Фесенко вважає саму зміну парадигми позитивною. «Добре, що реакція взагалі є. Бо раніше, коли були порушення повітряного простору країн НАТО, взагалі не було жодної суттєвої реакції з боку НАТО», – зазначає він. За словами експерта, ключовим моментом є те, що Альянс нарешті перейшов від слів до справ, почавши фізично знищувати ворожі об’єкти у своєму небі. «Актуальним є також посилення повітряного компонента на кордонах з Росією, Білоруссю та Україною. Також абсолютно правильно, що поляки вивчатимуть український досвід боротьби з російськими безпілотниками», – коментує Фесенко.
Водночас він зазначає, що концентрацію 40-тисячного польського контингенту слід розглядати не лише як відповідь на дрони, а й як превентивний захід на тлі російсько-білоруських навчань «Захід-2025». Це, на його думку, правильний сигнал: «Росіянам потрібно продемонструвати силу та готовність до давання опір».
Однак політолог Олег Сакян пропонує інший погляд на ситуацію. Він погоджується, що певний прогрес є, але вважає нинішні заходи лише тактичними відповідями в рамках застарілої стратегічної концепції. «Європа, як і Захід загалом, поступово розвивається у своєму розумінні загроз з боку Росії. Цей процес потребує часу, але вже зараз можна відзначити, що реакція на останні події стала набагато адекватнішою, ніж на початку. Незважаючи на численні попередження та сигнали, Європа давно повторює помилку, яку зробила й Україна у 2022 році — ігноруючи реальність загрози», — каже Сакян.
Однак, він вважає, що нинішні кроки, попри їхній масштаб, не змінюють головного – вони залишаються реактивними. «Якщо говорити про конкретні заходи та відповіді на поточну атаку, то, незважаючи на очевидний прогрес, вони все ще залишаються в рамках старої парадигми – парадигми стримування Росії. Цей підхід вичерпав себе і не демонструє ефективності», – наголошує експерт.
Ключова проблема, на думку Сагакяна, полягає в нерозумінні кінцевої мети Кремля – це не прорив Сувалкського коридору, а виснаження та розкол Заходу через безперервні гібридні атаки. «Адже сьогодні провокації стали для Кремля самоціллю. Саме ці «тисячі скорочень» повинні виснажити західну коаліцію, фрагментувати її, посіяти розбрат і створити критичну кількість дрібних конфліктних точок. Ставка Москви робиться на роз'єднаність – на розбіжності в реакціях, зростання рішучості одних і нерішучості інших, створення постійних зон напруженості всередині Європи», – пояснює політолог.
З цієї точки зору, відповідь НАТО, хоч і сильна, не є доречною. Альянс демонструє готовність до великої війни, тоді як Росія веде війну «невеликих провокацій». І в цій війні вона не зазнає втрат, що лише заохочує її до подальшої ескалації.
Чого Заходу досі бракує: від стримування до запобігання
Якщо поточна відповідь недостатня, якою має бути адекватна відповідь? Експерти погоджуються, що Заходу час перейти від оборонної, вичікувальної позиції до проактивної стратегії, яка зробить ціну будь-якої агресії неприйнятно високою для Росії ще до її початку.
Володимир Фесенко окреслює низку конкретних кроків, яких зараз бракує. «По-перше, необхідно швидше та ефективніше зміцнювати наші оборонні можливості, зокрема, створювати ешелоновану систему протиповітряної оборони, готову відбивати як ракетні атаки, так і масовані атаки дронів. Найоптимальнішим варіантом є інтеграція України в цю систему (принаймні в майбутньому, а зараз хоча б частково)», – каже він. На його думку, критично важливо розробити чіткі протоколи реагування на різні сценарії, щоб уникнути вагань у кризовий момент.
Але головне, наголошує Фесенко, — це готовність діяти миттєво та рішуче, не обмежуючись власним повітряним простором. «Війська НАТО не повинні закривати очі на порушення Росією повітряного простору НАТО, а негайно збивати російські безпілотники та ракети, в тому числі на території України, в регіонах, що межують з країнами НАТО. І нарешті, Росію слід твердо попередити про неприпустимість атак на українські території, що межують з країнами НАТО», — закликає експерт. Це, на його думку, єдиний спосіб уникнути повторення інцидентів та запобігти ризику реальних військових атак на об'єкти Альянсу в майбутньому. І, звичайно, невід'ємною частиною цієї стратегії має бути посилення військової підтримки України, насамперед за рахунок протиповітряної оборони.
Олег Сагакян розвиває цю ідею, пропонуючи перейти від симетричних військових відповідей до асиметричних дій в інших сферах, які вдарять по найболючіших точках російського режиму. «Європа та Захід повинні перейти від політики стримування Росії до політики запобігання її агресії», – наголошує він.
Як це може виглядати на практиці? Експерт наводить кілька гіпотетичних, але цілком реалістичних сценаріїв. «Наприклад, Європа та НАТО можуть оголосити про масштабні навчання в Балтійському морі, фактично заблокувавши експорт російської нафти з цього регіону на два тижні. Формально це пояснювалося б неможливістю гарантувати безпеку судноплавства — так само, як Росія колись заблокувала Чорне море під приводом навчань», — моделює ситуацію Сагакян.
Інший варіант — скористатися технологічною перевагою Заходу. «Можна також чітко заявити: у разі нового вторгнення російських безпілотників у повітряний простір країн НАТО, Захід розпочне кібератаки на інфраструктуру, яка дозволяє запускати ці безпілотники з російської території — аж до виведення з ладу електростанцій чи інших об’єктів», — пояснює він.
За його словами, арсенал можливих дій надзвичайно широкий і не обмежується військовою силою: це кібероперації, торговельні та фінансові інструменти, механізми санкцій. Це кроки, які не є оголошенням війни, але мають чітко наступальний характер. Вони мають створити для Кремля ситуацію, коли будь-яка провокація автоматично призводить до значних економічних чи технологічних втрат, роблячи гібридну агресію невигідною.
Висновок
Тиждень, що минув після нападу на Польщу, показав, що НАТО може реагувати швидко та скоординовано. Операція «Східна варта» та інші навчання стали найпотужнішою демонстрацією колективної оборони за довгий час. Але аналітики кажуть, що Альянс, схоже, готується до війни минулого, реагуючи на сьогоднішні виклики у стилі часів холодної війни.
Росія ж, навпаки, веде війну на виснаження, де кожен безпілотник є не лише військовою, а й політичною зброєю, призначеною для того, щоб сіяти сумніви, страх і розбрат. Пасивна оборона та просте нарощування сил на кордоні не можуть бути ефективною відповіддю на таку стратегію. Як підсумовує Олег Сагакян, «Захід використав лише близько 40% своїх можливостей. І зробив він це, на жаль, у рамках старої парадигми». Справжнім поворотним моментом буде не посилення щита, а готовність використовувати весь арсенал впливу для проактивних, превентивних дій, які змусять агресора платити непомірну ціну за кожен його крок. Тільки тоді пробудження «вартового» стане не просто реакцією на тривогу, а початком нової, набагато ефективнішої політики примусу Росії до миру.
Фото: Getty Images
Источник: www.ukrinform.ua
