Китайський дебют: чи перевершили JF-17 та J-10C Rafale у небі над Кашміром? 16.05.2025 17:23 Укрінформ Індо-пакистанська "триденна війна" стала полігоном для випробування новітніх озброєнь КНР. Які уроки з цього може винести Україна?
Черговий конфлікт між Індією та Пакистаном тривав лічені дні, але увійшов в історію як один із наймасштабніших повітряних боїв сучасності, привернув пильну увагу військових аналітиків усього світу. Окрім політичних та територіальних аспектів, він висвітлив ще один важливий момент: перше масштабне бойове застосування китайських систем озброєнь, зокрема винищувачів JF-17 Block III та J-10C, ракет "повітря-повітря" PL-15E, а також систем протиповітряної оборони HQ-9, HQ-16 та HQ-7.
Для Китаю, який понад чотири десятиліття не брав участі у великих війнах, але стрімко нарощує свій військово-промисловий потенціал, це стало своєрідним "бойовим хрещенням" його експортної продукції. Пекін давно називає Ісламабад "залізним братом", і, за даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), за останні п'ять років близько 81% імпортованої Пакистаном зброї було саме китайського виробництва. Це сучасні винищувачі, ракети, радари та системи ППО, які тепер мали продемонструвати свою ефективність у реальному зіткненні.
Китайський "дракон" розправляє крила: від копіювання до власних розробок
Аналізуючи цю ситуацію, військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко зауважує: " Дійсно, за останні два десятиліття КНР здійснила вражаючий ривок, перетворившись із країни, що переважно копіювала іноземні військові технології, на потужного розробника та виробника. Експерт підкреслює: "На початковому етапі китайський ВПК спирався на копіпаст — спершу радянських зразків, потім російських, згодом почали з’являтися модифікації західних систем. І ось на базі цих копій, Китай сформував потужну військово-промислову індустрію, яка нині продукує вже власні зразки озброєння".
За словами Коваленка, "свої переваги Китай забезпечує завдяки поєднанню внутрішнього виробництва мікроелектроніки, масштабного індустріального потенціалу та відносно дешевої робочої сили. Це дозволяє створювати високотехнологічну продукцію, яка за функціональними характеристиками може конкурувати з західними аналогами, але коштує значно менше". На сьогодні, за його оцінкою, "Китай має повну лінійку озброєнь — від сухопутних до авіаційних, морських і спеціалізованих систем, — які в окремих випадках не поступаються за технічними параметрами французькій, британській, німецькій чи американській техніці". Однак, як зауважує оглядач, ключове питання, яке досі залишається відкритим, — це надійність: “Саме до експлуатаційної надійності китайських систем озброєння фахівці мають найбільше запитань". Що ж, Кашмірський конфлікт мав би частково відповісти на це питання.
Водночас керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук звертає увагу на те, що згаданий конфлікт став для Пекіна не лише можливістю продемонструвати свої військові технології, а й своєрідною рекламною кампанією: "Очевидно, «триденну війну» Індії і Пакистану виграв Китай. І це не про самі бойові зіткнення, а про їх інформаційний супровід. Пекін скористався конфліктом для реклами своєї зброї. Реклами не на стенді, а на полі бою. Правильний хід, як для одного з найбільших експортерів зброї у світі – «реклама – рушій торгівлі»".
Згідно з інформацією з відкритих джерел, Пакистан активно застосовував китайські винищувачі JF-17 Thunder та J-10C Vigorous Dragon. Зокрема, пакистанська сторона заявила про збиття кількох індійських літаків, серед яких були й французькі Rafale. Деякі аналітики припускають, що вирішальну роль у цьому могли зіграти китайські ракети "повітря-повітря" PL-15, з дальністю ураження 200-300 км.
Техніка чи тактика: що стало вирішальним у повітряних боях над Кашміром?
Питання ефективності китайської зброї стало одним із ключових у «післяконфліктних» дискусіях. Чи справді вона виявилася настільки передовою, чи успіхи Пакистану були зумовлені іншими факторами?
Олександр Коваленко звертає увагу на людський фактор та тактичну підготовку: "Бачив повідомлення щодо поганих дій індійської авіації… Справді, можна бути пілотом найсучаснішого і найдорожчого винищувача, але без належної підготовки й досвіду це не гарантує переваги в повітряному бою. Це давно відома істина: вирішальним фактором є не тільки техніка, а й якість підготовки пілота, його здатність працювати в умовах реального бою".
Аналізуючи втрати індійської сторони, яка, за деякими даними, втратила три винищувачі Rafale, один Су-30МКІ та один МіГ-29, Коваленко робить висновок: "Причиною таких суттєвих втрат стала не технічна перевага супротивника, а грамотна побудова тактики Пакистаном, чиї військові змогли сформувати ефективну схему повітряного бою, яка дозволила їм нав'язати свої умови противнику". Він додає, що хоча "Rafale — сучасний, високотехнологічний винищувач, який вважається одним із найкращих у світі", його висока вартість (близько 250 мільйонів доларів за одиницю з урахуванням озброєння та інфраструктури) не стала запорукою перемоги. "Для порівняння, вартість пакистанського JF-17 Block 3, виробленого у співпраці з Китаєм, становить лише близько 40 мільйонів доларів", – підкреслює експерт.
Таким чином, "вартісна перевага Індії не втілилась у перевагу на полі бою. Пакистан використав порівняно дешеві платформи, але завдяки грамотній організації бою, створенню зон ризику за допомогою ППО, а також точному прогнозуванню маршрутів індійських літаків, зумів досягти результату. Він ефективно використав обмежену кількість винищувачів — у два рази менше, ніж Індія — і при цьому не зазнав підтверджених втрат".
Коваленко резюмує: "Це було одне з найбільших повітряних протистоянь сучасної історії, і Пакистан, безперечно, вийшов із нього переможцем. Індія ж зазнала суттєвих технічних і репутаційних втрат, незважаючи на чисельну й технічну перевагу. Цей випадок ще раз доводить: у повітряному бою вирішує не лише технологія, а й тактика, координація та бойовий досвід".
Схожу думку висловлює і Павло Лакійчук: "Що стосується самого повітряного бою між індійцями і пакистанцями – то до нього є багато питань. Краще «залізо» і його кількість – тільки одна з складових перемоги в бою. Не менш важливі, а часом вирішальні, фактори – стратегія і обрана тактика, навченість особового складу і рівень його морально-бойових якостей. Не українцям це розказувати – ми за три роки це знаємо, навіть хто не хотів розуміти – усвідомили". Експерт зазначає, що "в бою обидві сторони були дуже обережні. Чи це через невпевненість у власних силах, чи з інших причин – сказати важко. Але будь що, а пакистанські пілоти при усіх рівних факторах показали себе краще". Проте він застерігає від поспішних висновків щодо абсолютної переваги техніки КНР: "Чи значить це, що китайська зброя є кращою? Ні, не обов’язково. Але це значить, що індійські льотчики, які брали участь в бою, гірше навчені – не достатньо знають тактико-технічні характеристики засобів виявлення і ураження противника, або мають менший досвід застосування теоретичних знань в реальній бойовій обстановці".
Водночас Лакійчук наголошує: "Але й оцінювати китайську зброю як «дешевий ширпотреб» не варто. Давно минули ті роки, коли китайські зразки озброєнь були «злизаними» копіями радянської і не тільки зброї. По цілому ряду напрямків китайці вже випереджають конкурентів. При цьому, орієнтуючись як на озброєння власної немаленької армії, так і на експорт одночасно – не «заламують» ціну. Маючи в підсумку подвійний виграш".
Директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Валерій Рябих надає конкретніші дані щодо масштабів повітряного бою: "Щодо одного з найбільших повітряних боїв з часів Другої світової війни, який відбувся під час збройного протистояння між Індією та Пакистаном, то можемо спиратися на інформацію з різних джерел. Відмічають, що в цьому бою брали участь близько 130 літаків повітряних сил Індії та Пакистану. Можна вважати, що це був найбільший повітряний бій в новітній історії". Він уточнює, що "основні події відбувалися за межами прямої видимості, на дуже широкому фронті, який спостерігачі оцінюють – десь 750 км, звісно, масштаби вражають". Щодо втрат, Рябих каже: "Пакистан офіційно заявив, що була збита велика кількість індійських літаків. Мова у повідомленнях йде про два пострадянських літака – МіГ-29 та Су-30МКІ. Також щонайменше підтверджено збиття одного Rafale, але пакистанці заявляють про ураження трьох таких винищувачів, навіть оприлюднили докази". Експерт підкреслює роль китайської техніки в цих успіхах: "Оглядачі приписують подібні успіхи Пакистану саме завдяки використанню китайських літаків JF-17, також J-10, який за оцінкою оглядачів, відіграв вирішальну роль у збитті літаків Rafale. Успіху пакистанській стороні могли додати й застосування китайських систем ППО. Відмічається і застосування китайської ракети PL-15, якій приписують збиття Rafale. Звісно, відсутність даних про ці ракети зменшує ефективність протидії. Відповідно, всіма у світі були взяті до уваги результати цього повітряного бою”.
Варто зазначити, що індійські ВПС покладалися на французькі Dassault Rafale – багатоцільові винищувачі покоління 4++, відомі передовою авіонікою та широким спектром озброєнь. Пакистан, у свою чергу, використовував легші та дешевші JF-17 Thunder, розроблені спільно з Китаєм, та більш сучасні китайські J-10C. Хоча Rafale вважається більш технологічно досконалим, події над Кашміром продемонстрували ефективне використання переваг власної техніки. Джерела стверджують, що J-10C, оснащений радарами з активною фазованою антенною решіткою (АФАР) та потужними ракетами, виявився серйозним супротивником для Rafale.
Уроки для України та майбутнє військових технологій
Досвід індо-пакистанського конфлікту несе важливі уроки і для України. Олександр Коваленко проводить паралелі з російсько-українською війною: "Повітряне протистояння над Кашміром яскраво продемонструвало тенденцію, яку ми вже спостерігали в Україні. У 2022 році на українському полі бою стало очевидним, що танки — навіть найсучасніші — перестають відігравати вирішальну роль. Їх ефективність суттєво знизилася через масове використання протитанкових ракетних комплексів… Згодом ситуацію на полі бою остаточно змінили FPV-дрони — дешеві, мобільні, масові". Експерт продовжує: "Схожа ситуація склалась і на морі. Україна, не маючи повноцінного флоту чи навіть флотилії, за рахунок безпілотних засобів морського ураження зуміла нав’язати свій контроль над акваторією Чорного моря… Усе це свідчить про одне: майбутнє за безпілотними, дистанційно керованими системами. Саме вони стають вирішальним чинником у сучасній війні".
Китайська ракета PL-15
Приклад Кашміру, на його думку, це лише підтверджує: "Пакистан, маючи доступ до відносно недорогих винищувачів, побудував ефективну тактичну модель бою і здобув перевагу над індійською армією, оснащеною надсучасними та наддорогими Rafale. Це ще раз засвідчує: у війні перемагає не найдорожчий, а найефективніший".
Коваленко додав: "Усе це змушує замислитись про майбутнє пілотованої бойової авіації. Якщо сучасний винищувач вартістю сотні мільйонів доларів може бути знешкоджений або витіснений з бою безпілотною системою в десятки чи навіть сотні разів дешевшою, — то питання ефективності таких інвестицій стає все актуальнішим. Війна майбутнього — це війна дронів, а не дорогих машин із екіпажем”.
Павло Лакійчук: "Європейським компаніям слід враховувати набутий в боях досвід України. І індо-пакистанський конфлікт тому є опосередкованим підтвердженням. Останні тридцять років західні «багаті» виробники зброї йшли шляхом розробки і виробництва складної високотехнологічної зброї – дорогого «штучного товару». Наш досвід показав, що в тривалій масовій війні такі характеристики, як простота в експлуатації, ремонтопридатність, взаємозамінність, витривалість є не менш, а іноді й більш важливими, ніж високі тактико-технічні характеристики. Китайці (і не тільки китайці) йдуть, значною мірою, якраз таким шляхом. Тож системи озброєнь, які пропонує Китай, стають ще більш привабливими для потенційних покупців, особливо на Глобальному півдні”.
Окреме занепокоєння викликає потенційна військова співпраця Китаю з Росією. Олександр Коваленко висловлює сподівання, що "КНР не надаватиме РФ безпосередню військову допомогу, зокрема постачання озброєння, бойової техніки — ані сухопутної, ані повітряної, ані будь-якої іншої. Адже це створило б для нас набагато серйозніші виклики. Саме тому у відносинах з Китаєм Україна має діяти обережно й зважено, аби не допустити переходу Пекіна до прямої військової підтримки Москви". Якщо Пекін перейде до повномасштабного експорту військової продукції до РФ, це може серйозно змінити розстановку сил і створити вкрай небезпечну ситуацію для України та партнерів".
Замість крапки
Отже, "триденна війна" не дала остаточної відповіді на питання, чия авіаційна техніка краща. Однак вона чітко продемонструвала, що в сучасному повітряному бою технології є лише одним із компонентів успіху. Грамотна тактика, рівень підготовки пілотів, ефективне використання розвідданих та засобів РЕБ, а також інтеграція з іншими видами військ відіграють не менш, а можливо, й більш вирішальну роль. Китайська зброя, безумовно, пройшла важливе випробування і заявила про себе як про серйозного конкурента на світовому ринку. Але історія в небі над Кашміром – це радше про те, як Давид може протистояти Голіафу не завдяки кращій пращі, а завдяки вмінню нею користуватися та знанню слабких місць супротивника. І це, мабуть, найголовніший урок як для Нью-Делі та Ісламабада, так і для Києва.
Індія Китай Пакистан Зброя Війна Кашмір Винищувач ППО
Источник: www.ukrinform.ua
