Боєць зі сталевою ногою та «Лелека», яка сканує ворожі позиції Репортаж 19.02.2024 12:30 Укрінформ Історія розвідника, що втратив ногу, але повернувся до війська і керує взводом БПЛА
Ці «птахи» здатні залетіти в глибокий тил ворога, розвідати місцевість і сили супротивника, скоригувати вогонь артилерії.
Мова про український багатофункціональний безпілотний літальний апарат «Лелека-100». Літачок оснащений камерою, що допомагає передавати картинку з ворожих позицій у режимі реального часу. Завдяки цьому повітряному розвідникові сьогодні можна вберегти життя наших військових на всій лінії фронту.
БУВ ПІХОТИНЦЕМ – СТАВ АЕРОРОЗВІДНИКОМ
Наскільки такі «очі» потрібні на війні, не з розмов, а з власного досвіду знає боєць на ім'я Віталій (позивний «Купол»). Ще недавно він був командиром взводу піхоти, а тепер очолює взвод аеророзвідки 108-ї бригади ТрО.
Віталій
На початку повномасштабного вторгнення він разом з побратимами підірвався на протитанковий міні.
– Мабуть, ми тут ще потрібні. Не всі справи зробили, – каже він, ніби намагаючись знайти пояснення тому, що тоді всі вижили.
Проте не все так добре. Через ту міну Віталій втратив ногу.
– Одразу себе налаштував, що ноги немає. Як тільки побачив, то все зрозумів. Я знав, що є протезування, що у нас гарні протезисти і з цим проблем не буде. Розумів, що поставлять на ноги. Ліва була сильно розтрощена, і спочатку теж думали, що доведеться ампутувати. Але зібрали. Складність полягала в тому, що на правій нозі – навчальний протез, треба вчитися з ним ходити, а на лівій – апарат Ілізарова… Разом із лікуванням та протезуванням у мене на те, аби навчитися ходити, рік пішов. Тож нога в мене є, просто тепер вона така… Зате не мерзне, – каже.
Віталію 32 роки. Із 2014 до 2018 року він брав участь в АТО, потім була пауза, під час якої працював заступником директора Центру молоді та національно-патріотичного виховання. Навчав дітей, зокрема і мінної безпеки. У стрій повернувся у перші дні Великої війни.
– Після поранення й реабілітації спочатку були думки більше не повертатися до війська. Рідні відмовляли. Казали: все, досить, навоювався. Але я розумів, що ще можу бути корисним. Всі мої друзі – на фронті, мені навіть кави ні з ким випити в Дніпрі. Тому я тут, – говорить боєць.
Нині він має звичайний протез, спортивного не замовляв. Пояснює, що не бігає, не стрибає, тож і не хоче брати те, що йому непотрібно.
Водночас Віталій носить зі собою знеболювальне та зізнається, що трошки заморюється під вечір.
Рідні ж, коли пройшло трохи часу, заспокоїлися. Тепер чекають на нього вдома.
«ЛЕЛЕКА» ПРОТИ «ОРЛАНА»
Перелаштуватися піхотинцю в аеророзвідники було важко. Боєць говорить, що це нова військова професія. Зате запускати «пташок» йому цікаво.
– Ці «очі» бачать там, куди піхота не може дійти. Якби таких «пташок» було більше на початку війни, то, мабуть, ми мали б ліпші результати. Але ж ми першопрохідці. Все розвивається. Не було на початку війни таких підрозділів. Були ентузіасти: «мавік» десь собі «нарєшав» – все, пілот. А тепер це структурний підрозділ. Це вже розвиток, – говорить «Купол».
Разом з дронарями їдемо на позиції. Хлопці завантажили в автівку сам борт і необхідне додаткове обладнання. Їхати по бездоріжжю після дощу – справжній екстрим, та «Лелека» має піднятись в небо на розвідку.
Всі пілоти, які керують комплексом «Лелека-100», проходили навчання і мають сертифікати. Але головне, кістяк взводу – це вчорашні піхотинці.
– Ми розуміємо як ніхто, які «пташки» важливі. Якщо ми будемо погано робити роботу, то хтось з підрозділів може постраждати, – каже командир.
Налаштовує спеціальну катапульту
Поки один боєналаштовує спеціальну катапультуць готує до польоту літачок, другий встановлює засоби зв'язку, третій, з якої має стартувати «Лелека». Все відбувається за лічені хвилини.
Військові кажуть, що багато нюансів потрібно враховувати під час планування польоту. Та ще й тому що ворог теж не стоїть на місці, тож постійно треба вчитися, вдосконалюватись.
– Постійна гонка, хто кого. У росіян є «Орлан», у нас – «Лелека». Є й інші безпілотники, – кажуть.
Боєць із позивним «Ігнат» додає, що РЕБ ворога працює постійно. Він міг би розповісти десятки історій про повернення «пташок», коли це здавалося неможливим. Ворог глушив відео з камер, блокував керування бортом, але завдяки досвіду та знанням українські аеророзвідники знаходили в небі своїх сталевих птахів та повертали додому.
«Ігнат» раніше був навідником, фронтовими дорогами їздив на БМП. Каже, що у війську вже 10 років і мріє про «гарний дємбєль».
Фокс
Поки ми говорили з «Ігнатом», керував «Лелекою» боєць із псевдо «Фокс». Йому 25 років, і він знає про дрони і літачки все.
– Коли почали набирати «літунів», я сказав, що маю досвід: як на коптерах, так і на літаках. Авіамоделюванням займався ще зі школи. Збирав, літав, брав участь у змаганнях. Літачки – це моє. Авіація, мала чи велика, – це на все життя. Коли є можливість підняти «пташку» в небо, керувати нею, це як віддушина для мене. Ділюся з побратимами своїми знаннями, – розповідає він.
Питаю про переваги «Лелеки». Каже сухо, але чітко: літає швидко, високо, далеко, має хорошу камеру. Інших характеристик не дає, бо ворог пильнує і так само читає українські ЗМІ.
ЦІНА СВОБОДИ
Командир взводу каже, що за допомогою цього розвідника вже знищували ворожі САУ, «Солнцепьоки» та багато іншої техніки.
– Якби у нас в піхоті раніше були дрони, то ми б знали, що коїться в тилу ворогу. Натомість у нас траплялися такі ситуації, коли ти реально не знаєш, що за наступною посадкою. Ходили розвідники. Ми в «сірій» зоні були: між нашими і їхніми позиціями. Це страшно. Капець як страшно. Але до того страху можна звикнути. Звикаєш до всього. Річ не в тому, чи страшно, а в тому, наскільки ти вмієш долати свій страх, і по життю так само, – каже Віталій.
Він запевняє, якщо є ризики втратити борт чи людей, то вибір очевидний: «Нам буде пофіг на борт».
Питаю у Віталія, чи багато сьогодні у війську таких бійців, як він, – із кіберкінцівками.
– Багато. Їх багато буде і в містах. Суспільство має бути готовим до цього. Це нагадування про ціну свободи, демократії, яку ми нині виборюємо.
Безпілотник Розвідка ЗСУ Військові Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
